ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2023 року
м. Київ
справа №640/25251/19
адміністративне провадження № К/9901/45006/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/25251/19
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 №198 про неуспішне проходження атестації заступником начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1550ц про звільнення її з посади заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 20.11.2019;
1.3. поновити її на попередній роботі та в органах прокуратури для забезпечення виконання функцій прокуратури. В разі реорганізації, ліквідації вказаного управління ювенальної юстиції на рівнозначну посаду в Офіс Генерального прокурора;
1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.11.2019 включно по день ухвалення судового рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка указує, що оскаржуваний наказ не містить конкретної підстави звільнення, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), чим порушено принцип правової визначеності, як елемента принципу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Позивачка зазначає, що її не було попереджено про звільнення та не враховано її переважне право на залишення на роботі. Окрім того, на момент прийняття спірного наказу жодної з визначених у статті 16 Закону № 1697-VII підстав для звільнення не існувало.
2.1. Позивачка звертає увагу, що 21.10.2019 вона відкликала подану нею заяву про переведення на посаду до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, а у період з 22.10.2019 по 25.10.2019 вона перебувала на лікарняному, тому і не прибула у визначену дату (23.10.2019) для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Проте кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження нею атестації, що стало підставою для прийняття наказу про її звільнення.
2.2. На переконання позивачки неявка прокурора для проходження атестації не може вважатися неуспішним проходженням атестації, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.
2.3. Також на думку позивачки при проведення атестації мали місце процедурні порушення її проведення, а саме станом на дату звільнення ОСОБА_1 . Офіс Генерального прокурора не був утворений, а тому кадрові комісії на момент прийняття рішень про неуспішне проходження кандидатами етапів атестації, діяли із порушенням норм діючого законодавства.
2.4. Таким чином позивачка стверджує, що посилання в наказі про звільнення з посади на рішення неуповноваженого органу (кадрової комісії) про неуспішне проходження атестації, яку остання фактично не проходила, є протиправним та таким, що прийнято без урахування обставин, що мають значення для його прийняття.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з липня 1994 року працювала на прокурорських та адміністративних посадах в органах прокуратури України, у т.ч. з серпня 2005 року - в Генеральній прокуратурі України, остання займана посада згідно наказу від 02.09.2015 № 1384ц - заступник начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України.
4. У зв`язку з набранням 25.09.2019 чинності Законом № 113-ІХ, яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора обласних прокуратур чи окружних прокуратур, позивачка 15.10.2019 подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
5. На виконання пункту 1 розділу І "Порядку проходження прокурорами атестації", затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221) Кадровою комісією затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого позивача включено до графіку складання іспиту (перший етап), датою проведення тестування позивачки визначено 23.10.2019.
6. Поряд із цим, 21.10.2019 ОСОБА_1 подала до Генерального прокурора заяву за вх. № 47 у якій повідомляла, що вона відкликає свою заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 15.10.2019, як таку, що суперечить вимогам Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", Кодексу законів про працю України та подану під примусом.
7. У цей же день, позивачка подала заяву голові Першої кадрової комісії (далі - Кадрова комісія) ОСОБА_2 у якій зазначала, що відповідно до затвердженого 17.10.2019 графіку складання іспиту її включено до групи № 1. У цій заяві позивачка інформувала голову Кадрової комісії про те, що 21.10.2019 вона відкликала заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію від 15.10.2019 у зв`язку із чим просила виключити її з графіку складання іспиту.
8. Кадровою комісією 04.11.2019 прийнято рішення № 198 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
9. Вказане рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_1 не з`явилася для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
10. На підставі рішення Кадрової комісії Генеральним прокурором видано наказ від 15.11.2019 № 1550ц, яким позивачку звільнено з посади заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури, з 20.11.2019 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2021 адміністративний позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані рішення Кадрової комісії від 04.11.2019 № 198 та наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1550ц; поновлено позивачку на посаді заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органах прокуратури з 21.11.2019 та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2019 по 04.08.2021 у розмірі 902729, 75 грн. В іншій частині позову відмовлено.
11.1. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що неврегульованість чинним законодавством питання проведення атестації у випадку відкликання прокурором заяви про намір пройти атестацію не може порушувати право позивачки на відкликання такої заяви.
11.2. Суд враховував вимоги Порядку №221, якими передбачено, що неявка прокурора є підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Поряд із цим, взяв до уваги і ту обставину, що заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію позивачка в подальшому 21.10.2019 відкликала.
11.3. Проаналізувавши положення пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-ІХ, суд зауважив, що у разі, якщо особа не подала заяви про згоду пройти атестацію, то така особа не підлягає атестації взагалі.
11.4. При цьому, за висновком суду, Закон 113-ІХ розрізняє підстави звільнення у разі неподання заяви про згоду пройти атестацію (також слід прирівняти до відкликання раніше поданої заяви) та прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації.
11.5. Врахувавши, що позивачка відкликала свою заяву про намір пройти атестацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Кадрової комісії були відсутні правові підстави для прийняття рішення про неуспішне проходження нею атестації.
11.6. Суд також дійшов висновку про наявність процедурних порушень проведення атестації з огляду на ті обставини, що станом на момент затвердження графіку складання іспиту (17.10.2019) головою Першої кадрової комісії ОСОБА_2, у останнього були відсутні повноваження на вчинення вказаних дій, оскільки "Порядок роботи кадрових комісій", затверджений наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 (далі - Порядок № 233) набрав чинності лише 18.10.2019. Тобто, на думку суду, посадова особа ОСОБА_2 діяв всупереч положень частини другої статті 19 Конституції України та Закону № 113-IX.
11.7. Судом першої інстанції також зазначено, що законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, а саме у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
11.8. Проте, станом на час звільнення позивачки з посади відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, так само як і відсутнє скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, а відтак цей суд уважав, що відсутня і нормативна підстава спірного наказу, передбачена пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
11.9. Вирішуючи питання ефективного поновлення порушеного права позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність її поновлення на посаді заступника начальника управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України та органів прокуратури, з 21.11.2019 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 902 729,75 грн (2 124,07 грн (середньоденний заробіток позивачки) * 425 днів (робочі дні за час вимушеного прогулу), без утримання податків та інших обов`язкових платежів).
12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено, рішення суду першої інстанції скасоване та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
12.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка була обізнана щодо умов та процедур проведення атестації, визначених Порядком № 221, у тому числі з можливими наслідками неподання заяви про переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію або неявки без поважних на те причин на будь-який з етапів атестації і як наслідок звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
12.2. Оскільки обов`язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення, то подання до початку проходження першого етапу атестації заяви про відкликання поданої заяви та про виключення із графіку складення іспиту, на думку апеляційного суду, вказує на відсутність бажання позивачки щодо її переведення до Офісу Генерального прокурора з дотриманням чітко визначених у Законі підстав.
12.3. За оцінкою цього суду оскаржуване рішення Кадрової комісії прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
12.4. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що Закон № 113-IX пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не з рішеннями про ліквідацію чи реорганізації органу прокуратури або про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX з дня набрання ним чинності.
12.5. З огляду на факт неявки позивачки для складання іспиту, суд цієї інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 №1550ц виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
13. До Верховного Суду 09.12.2021 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, у якій скаржниця просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2021 залишити в силі.
14. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
14.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця указує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 340/3563/20 та від 09.11.2021 у справі № 640/476/20 в частині необхідності забезпечення вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії.
14.2. А в обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця указує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема підпунктів 9-12, 14, 16, 17, 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ, підпунктів 4, 8, 9, 11 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Порядку № 221.
14.3. За доводами скаржниці відповідачем допущено процедурні порушення проведення атестації, які полягають у її проведенні кадровими комісіями до початку роботи Офісу Генерального прокурора, що не відповідає положенням пунктів 7, 8 пункту 22 розділу II "Прикінцеві І перехідні положення" Закону №113-ІХ.
14.4. Скаржниця наполягає, що саме її включення до графіку складення іспиту є незаконним, оскільки, на її думку, станом на момент затвердження цього графіку (17.10.2019) у голови Кадрової комісії ОСОБА_2 були відсутні повноваження на вчинення таких дій. До того, ж графік складення іспиту оприлюднено із порушенням строків, визначених пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 221.
14.5. За доводами позивачки відкликання нею заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, з повідомленням про це Генерального прокурора та голови Кадрової комісії виключало її участь в атестації з огляду на вимоги пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 9 розділу І Порядку № 221.
14.6. На переконання ОСОБА_1, відповідно до пункту 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ рішення про неуспішне проходження атестації ухвалюється кадровою комісією лише у разі, якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж встановлений прохідний бал. Тобто, положеннями Закону № 113-ІХ та Закону № 1697-VIІ не визначено, що неявка для проходження атестації або одного з її етапів, вважається неуспішним проходженням атестації.
14.7. Скаржниця доводить, що у період з 22.10.2019 по 25.10.2019 перебувала на лікарняному, а отже з`явитися на іспит 23.10.2019 та 24.10.2019 не могла з поважних причин, як і не могла з цієї ж причини особисто подати секретарю комісії заяву про перенесення іспитів, призначених в означені дати, як то передбачено пунктом 11 Порядку № 221. Окрім того, про дату проведення іспиту 04.11.2019 скаржницю взагалі не повідомлено, а тому посилання комісії в оскаржуваному рішенні, що остання у цей день не з`явилася для його складання, є безпідставним.
14.8. З огляду на зазначене позивчака уважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено можливості відкликати раніше подану заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора, а також висновки суду апеляційної інстанції, про те, що оскільки прокурором подано заяву про намір пройти атестацію, і його допущено до неї, то на підставі цієї заяви прокурор підлягає атестації.
14.9. ОСОБА_1 також зазначає, що фактично в тексті оскаржуваного наказу єдиною підставою її звільнення вказано пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VIІ без зазначення конкретної причини, визначеної його положеннями. Водночас Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17 зазначив, що це покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, або скорочення кількості прокурорів).
14.10. Таким чином, позивачка уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивачки з посади ставить її у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу.
14.11. Окрім того зауважує, що оскільки Законом №113-ІХ до 01.09.2021 призупинено дію всіх положень Закону № 1697-VIІ, якими закріплено соціальні гарантії та гарантії від незаконного звільнення, зокрема дію статті 60 цього Закону, то до спірних правовідносин повинні були застосовуватися норми трудового законодавства, зокрема положення частини другої статті 40, статей 42,42-1, частин першої, другої і третьої статті 49- 2, статті 74, частини третьої статті 121 КЗпП України.
15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Калашнікова О.В.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.01.2023 № 145/0/78-23 у зв`язку з відпусткою судді Калашнікової О.В. та з метою дотримання строків розгляду справ, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Губська О.А.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від .17.02.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні за правилами статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
19. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2021 про відкриття касаційного провадження у справі № 640/25251/19 отримано відповідачем 30.12.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102935579764. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. За приписами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
22. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача з посади та зі служби в органах прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та пункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ у зв`язку з неуспішним проходженням прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
23. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
24. Одним із ключових питань у межах спірних правовідносин, які склалися у цій справі, полягає у (не)правомірності застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) у зіставленні з пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ щодо підстав та умов звільнення прокурора з посади.
25. Верховним Судом після відкриття цього касаційного провадження сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 113-ІХ у поєднанні з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, зокрема у постановах від 21.09.2021 у справі №160/6204/20 та у справі № 200/5038/20-а, від 24.09.2021 у справах № 160/6596/20 та № 280/4314/20, від 29.09.2021 у справах № 440/2682/20 та №640/24727/19, від 04.11.2021 у справі № 640/537/20, від 11.11.2021 у справі №640/17212/20, від 17.11.2021 у справі №540/1456/20, від 25.11.2021 у справі №160/5745/20, від 22.12.2021 у справі №640/1208/20, від 28.12.2021 у справі №640/25705/19, від 29.12.2021 у справі №420/4777/20, від 10.11.2022 у справі №280/7188/20, від 03.11.2022 у справі №640/1088/20 та багатьох інших.
26. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
27. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, яка вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.
28. Отже, Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.
29. У зв`язку із імплементацією цих змін у національний правопорядок 19.09.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ, у пункті 1 пояснювальної записки до проєкту якого наголошено, що після ухвалення Закону № 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики.
30. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.
31. За змістом цього Закону реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно-правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів.
32. Реалізація кадрового перезавантаження за цим Законом відбувається у формі атестації діючих прокурорів на відповідність критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики. Встановлена цим Законом атестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою.
33. Положення Закону № 113-ІХ щодо процедури переведення діючих прокурорів у разі успішного проходження ними атестації у порядку цього Закону, а також щодо процедури добору на вакантні посади, яка не є складовою процедури призначення на посаду прокурора у розумінні Закону № 1697-VII (норми щодо якої зупинені відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Закону №113-ІХ) а є самостійною та тимчасовою процедурою, передбаченою пунктами 20 та 22 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, носять тимчасовий характер (до 01.09.2021).
34. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
35. З дня набрання чинності Законом № 113-ІХ усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
36. Пунктом 21 розділу І Закону № 113-ІХ передбачено заміну слів у Законі №1697-VII, зокрема слова "Генеральна прокуратура України" (в усіх відмінках) замінено словами "Офіс Генерального прокурора" (в усіх відмінках), а слова "регіональні" словами "обласні"; "місцеві" - "окружні".
37. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
38. Суть запровадженого Законом № 113-ІХ етапу реформування прокуратури в частині кадрового перезавантаження полягала у тому, що корпус прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур мав формуватися, зокрема із уже переведених прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом працювали на посадах прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах та успішно пройшли атестацію у порядку, визначеному Законом № 113-ІХ.