УХВАЛА
16 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 757/31372/18-ц
Провадження № 14-10цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О. С.,
суддів: Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України провизнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Генеральної прокуратури України (після перейменування - Офіс Генерального прокурора), посилаючись на те, що у кримінальному провадженні № 42017000000001831 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.
Під час здійснення досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідно до ухвали судді Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року та розпорядження Президента України від 25 жовтня 2017 року № 192/2017-рп був відсторонений від посади голови Володарської районної державної адміністрації.
В подальшому, 15 грудня 2017 року, Президент України своїм розпорядженням № 222/2017-рп прийняв рішення про відставку голови Володарської районної державної адміністрації ОСОБА_1 .
Отже, позивач був відсторонений від посади з моменту набрання законної сили ухвали суду про відсторонення та до моменту відставки, тобто, з 19 жовтня 2017 року до 15 грудня 2017 року.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури своєю постановою від 10 квітня 2018 року зазначене кримінальне провадження закрив за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
Позивач зазначав, що 18 травня 2018 року на підставі пункту 1 статті 3, статті 12 Закону України 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) він письмово звернувся до заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н. І. щодо винесення постанови про визначення розміру відшкодування заробітку, втраченого внаслідок відсторонення його від посади.
Листом від 18 червня 2018 року № 06-18674-18 за підписом начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України Генеральної прокуратури України Симківа Р. Я. йому було відмовлено у відшкодуванні втраченого заробітку з тих підстав, що ухвала слідчого судді про його відсторонення від посади в апеляційному порядку не оскаржувалась і, відповідно, не скасовувалась.
Оскільки Закон № 266/94-ВР не пов`язує відшкодування завданої шкоди з оскарженням і скасуванням ухвали суду про відсторонення від посади, а визначає за частиною другою статті 2 вказаного Закону в якості єдиної такої підстави прийняття постанови про закриття кримінального провадження за реабілітуючою підставою, позивач вважав відмову у відшкодуванні шкоди, наведену у листі від 18 червня 2018 року № 06-18674-18, незаконною.
Посилаючись на вищевказане, позивач просив суд визнати незаконною відмову Генеральної прокуратури України у відшкодуванні шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення його від посади, зобов`язати Генеральну прокуратуру України винести постанову про відшкодування втраченого заробітку за час відсторонення його з 19 жовтня до 15 грудня 2017 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у відкритті провадження у цій справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Київський апеляційний суд постановою від 19 листопада 2018 року ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив до суду першої інстанції для розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не правильно встановив предмет позову. Апеляційний суд зауважив, що позивач на підставі статті 1176 ЦК України просив відшкодувати йому втрачений заробіток за час відсторонення від посади, що не є у цьому випадку публічно-правовим спором.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Так, на переконання суду, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, зокрема, письмові докази щодо скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року № 757/60850/17-к, а відтак, і незаконність відсторонення ОСОБА_1 від посади голови Володарської районної державної адміністрації Київської області судовим рішенням не встановлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконною відмову Генеральної прокуратури України у винесенні постанови за заявою ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок незаконного відсторонення від посади Голови Володарської районної державної адміністрації Київської області.
Зобов`язано Офіс Генерального прокурора винести постанову за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відшкодування йому втраченого заробітку за час відсторонення з 19 жовтня 2017 року до 15 грудня 2017 року від посади Голови Володарської районної державної адміністрації Київської області.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наведена відповідачем у листі від 18 червня 2018 року відмова у відшкодуванні шкоди (частини заробітку) є незаконною, оскільки для відшкодування шкоди, передбаченої Законом № 266/94-ВР, достатньо лише наявності факту закриття кримінального провадження, зокрема, за відсутністю у діянні особи складу кримінального правопорушення.
У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2019 року у справі № 460/357/19 (адміністративне провадження № К/9901/29081/19).
Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір є публічно-правовим і виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження бездіяльності останнього, пов`язаної з невинесенням постанови про визначення розміру відшкодування шкоди у відповідності до статті 12 Закону № 266/94-ВР.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.