Окрема думка суддів К. М. Пількова, Ю. Л. Власова, О. Б. Прокопенка, В. М. Сімоненко до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, провадження № 12-10гс21
1. У цій справі Велика Палата Верховного Суду переглядала ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.05.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 в частині вирішення вимог ОСОБА_1 (далі - Заявниця) про визнання недійсними:
- результатів аукціону, що відбувся 29.07.2019 на Правобережній товарній біржі, а саме лоту № 1 - цілісного майнового комплексу - квартири; протоколу № 1 про проведення аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, складеного 29.07.2019 Правобережною товарною біржою;
- акта № 1 про передання права власності на придбане нерухоме майно, укладеного між Приватним підприємством "Мілітарі" (далі - ПП "Мілітарі") та ОСОБА_2 (далі також Відповідачі);
- договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута на аукціоні, укладеного 29.07.2019 між Відповідачами;
- свідоцтва про право власності на нерухоме майно, посвідченого 30.07.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 418.
2. Постановою від 21.09.2022 Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу Заявниці; змінила постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у цій справі у мотивувальній частині, виклавши її в редакції своєї постанови; у решті залишила постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 без змін.
3. Погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за їх наслідками Відповідачами договору не призведе до поновлення майнових прав Заявниці (до введення її як власниці у володіння квартирою), що свідчить про неефективність означених способів захисту. Якщо заявниця вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно (зокрема тому, що покупець не є добросовісним набувачем), то вона вправі,враховуючи вимоги частин другої та третьої статті 264 ЦК України, скористатися передбаченим для цього випадку в законодавстві способом захисту права власності, а саме витребувати квартиру в кінцевого її набувача на підставі статей 387, 388 ЦК України. Для застосування такого способу захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу.
Також, звернувшись до власних висновків, викладених у її постановах, Велика Палата Верховного Суду вказала, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. А визнання результатів аукціону недійсними не з метою домогтися відновлення порушеного права (та/або інтересу), а з метою створення в межах іншого судового провадження підстави для подальшого звернення з позовом, преюдиційну обставину чи доказ у справі, суперечать завданням господарського судочинства, визначеним у частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів Велика Палата Верховного Суду вказала, що видача нотаріусом такого свідоцтва є окремою нотаріальною дією, передбаченою статтею 34 Закону України "Про нотаріат", спрямованою на посвідчення відповідного права покупця, тобто юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Цей документ не зумовлює переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця та не породжує в останнього жодного права. Отже, вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів не відповідає належному способу захисту у цій справі, висновок про що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду.
5. Стосовно вимог про визнання недійсними протоколу проведення аукціону та акта про передання права власності Велика Палата Верховного Суду також вказала, що ці документи не є правовстановлюючими, тому вимоги про визнання їх недійсними є неефективними. Ці висновки обґрунтовані посиланням на власну правову позицію, викладену у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (§ 104).
6. В цілому з висновками Великої Палати Верховного Суду про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог погоджуємося, однак висловлюємо незгоду з окремими мотивами, викладеними у цій постанові.
Стосовно застосування частини другої статті 388 ЦК України (судді К. М. Пільков, Ю. Л. Власов, О. Б. Прокопенко, В. М. Сімоненко)
7. Реалізація спірного майна на прилюдних торгах здійснювалася у межах процедури банкрутства ПП "Мілітарі". На час проведення спірних торгів (29.07.2019) провадження у справах про банкрутство регулювалося Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у відповідній редакції, за статтею 1 якого банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
8. Відповідно до частини першої статті 37 Закону про банкрутство господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
9. При цьому з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління та розпорядження його майном, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута (частина друга статті 38 Закону про банкрутство).
10. Частиною першою статті 40 Закону про банкрутство передбачено, що у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.
11. Призначений судом ліквідатор організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів, у тому числі виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом; з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (стаття 41 Закону про банкрутство).
12. Зазначена стаття також регламентує обов`язок ліквідатора надавати на вимогу, зокрема господарського суду необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. Дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю), що передбачено також частиною четвертою статті 40 Закону про банкрутство, у тому числі у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов`язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.
13. Відповідно до частини першої статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.
14. Ця процедура має чітко регламентовані етапи, про що вказала також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові (підпункт 5.50).
15. Отже, продаж майна банкрута у провадженні у справі про банкрутство здійснюється за чітко регламентованою спеціальним законом процедурою спеціально призначеним суб`єктом, який несе встановлену законом відповідальність за належне виконання своїх обов`язків в цій процедурі.
Підставою відкриття провадження у справі про банкрутство є постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, саме після прийняття цієї постанови та для її виконання спеціальний суб`єкт - ліквідатор (арбітражний керуючий) здійснює покладені на нього функції, у тому числі з формування ліквідаційної маси та реалізації майна з метою задоволення вимог кредиторів, а продаж майна банкрута здійснюється в цій процедурі під контролем суду.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до положень статті 8 Закону про банкрутство набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в порядку, встановленому ГПК України, є судовим рішенням у розумінні статті 232 ГПК України.
16. У своїй постанові у цій справі Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що особливістю вирішення спорів про банкрутство є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі майна, яке безпідставно вибуло з володіння банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення таких вимог.
Ще однією особливістю у процедурі банкрутства щодо примусового продажу майна у справі про банкрутство є те, що банкрут свою волю не виявляє, незалежно від того, хто ініціював провадження у справі про банкрутство - боржник чи кредитор (хоча воля власника майна часто може бути у такому спорі на стороні ініціатора процедури), оскільки його правосуб`єктність обмежена законом, а продаж здійснюється арбітражним керуючим та під контролем суду. Натомість зацікавленість і в боржника, і в кредитора є спільною - реалізувати майно за найвищою ціною на аукціоні для формування ліквідної маси.
Воля власника майна - боржника вже при відкритті справи про банкрутство обмежується як у силу закону, так і шляхом призначення спеціального суб`єкта - арбітражного керуючого. Обмеження правосуб`єктності у цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неспроможності), що виходять з інтересів підтримки усталеного господарського обігу, недопуску серйозних економічних потрясінь, з необхідності захисту інтересів не тільки боржника, а й осіб, пов`язаних із ним. Одним з наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
В свою чергу, відповідно до статті 107 Закону про банкрутство арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом (підпункти 5.51, 5.52, 5.54, 5.55 постанови).
17. Наведене, на нашу думку, спонукає до висновку, що запровадження спеціальної процедури та механізмів здійснення судом контролю у процедурі ліквідації банкрута, у тому числі під час відчуження майна банкрута з метою погашення грошових вимог кредиторів, що здійснюється виключно на підставі судового рішення - постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має за мету надати добросовісному покупцю такого майна гарантії юридичного "очищення" цього майна, придбаного у такий спосіб (схожі висновки викладені у § 6.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).