ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 405/680/22
провадження № 51-1544км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,прокурора захисника ОСОБА_5, ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, якою закрито апеляційне провадження за скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 .
Обставини справи
1. Слідчий суддя за скаргою сторони захисту зобов`язав прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження № 32021120010000012 щодо ОСОБА_7 на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
2. Апеляційний суд оскарженою ухвалою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді, вирішивши, що це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Доводи касаційної скарги
3. Прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
4. Він вважає, що ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційної інстанції, оскільки прийняте тим рішення не передбачене нормами кримінального процесуального закону. Він вважає, що положеннями частини 1 статті 303 КПК не передбачено можливості оскаржити відмову прокурора прийняти процесуальне рішення і слідчий суддя не має повноважень зобов`язати його прийняти рішення про закриття кримінального провадження.
5. Він посилається на рішення Конституційного суду України № 3-рп/2010 від 27 січня 2010 року про те, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження, а також на правовий висновок Суду про те, що перевірці в апеляційній інстанції підлягають ухвали слідчого судді, які мають вирішальне значення для руху досудового розслідування.[1]
6. Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 надали Суду заперечення, в яких просили відмовити у задоволенні його скарги.
Позиції учасників касаційного розгляду
7. У судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги, а захисник ОСОБА_6 заперечив проти її задоволення.
8. Захисник ОСОБА_8 повідомив Суд про можливість здійснення касаційного розгляду без його участі.
9. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.
11. Слідчий суддя зобов`язав прокурора закрити кримінальне провадження у цій справі у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.
12. Право на апеляційне оскарження рішень слідчого судді визначається положеннями статті 309 КПК. Однак, відповідно до усталеної судової практики, якщо слідчий суддя прийняв рішення, яке виходить за межі його повноважень, сторона не може бути обмежена в праві на апелляцію проти такого рішення.
13. Так, 12 жовтня 2017 року Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України прийняла рішення у справі, в якій слідчий суддя ухвалою зобов`язав прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження, де зазначила:
"У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК".[2]
14. 23 травня 2018 року така правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у двох постановах, що стосувалися ухвал слідчих суддів про проведення позапланової перевірки,[3] де Суд зазначив, що "не вбачає підстав для відходу від такої судової практики та вважає, що з метою забезпечення єдності судової практики у вирішенні питань відкриття апеляційного провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про призначення позапланових перевірок суди апеляційної інстанції повинні діяти з урахуванням судової практики Верховного Суду України, а саме згаданої постанови від 12 жовтня 2017 року".[4]