ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 947/6985/22
провадження № 51 - 3561 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду міста Одеси від 1 червня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003400, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився в м. Миколаєві, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду міста Одеси від 1 червня 2022 року ОСОБА_7 засудженого за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 23 вересня 2019 року приблизно о 23 год, підійшовши до домоволодіння, що на АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, переліз через паркан та, проникнувши через балкон до будинку, з однієї з кімнат викрав належні ОСОБА_8 будівельні електричні інструменти. Після чого залишив місце скоєння злочину та розпорядився викраденим на власний розсуд. Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 6870 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2022 року вирок Київського районного суду міста Одеси від 1 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного йому покарання. На думку захисника, суди не врахували всіх обставини кримінального провадження та дійшли невмотивованого висновку щодо неможливості застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК. Виправлення та перевиховання засудженого вважає можливим без ізоляції від суспільства.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та просила судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, в якій не заперечується винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК, а також вид та розмір призначеного засудженому покарання за вказане кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Разом із тим, доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість та можливості звільнення останнього на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням оскільки він щиро розкаявся та жалкує про скоєне, що свідчить про виправлення ОСОБА_7, є необґрунтованими.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином. Санкція ч. 3 ст. 185 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6, апеляційний суд правильно погодився з рішенням суду першої інстанції, який, обираючи ОСОБА_7 міру примусу, разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину врахував наявність обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття, що підтверджується визнанням ним своєї вини, в результаті чого розгляд кримінального провадження здійснювався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, відсутність обставин, що його обтяжують, а також взяв до уваги дані про особу винного, котрий до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, та призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми.