ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 932/8842/20
провадження № 51-5954кмо21
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
а також в режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_10
і представника потерпілого адвоката ОСОБА_11,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілих ОСОБА_12 і ОСОБА_10 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040640001391, за обвинуваченням
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_13 залишено без змін.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_13 обвинувачувався у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи, а також у незаконному виселенні особи, вчиненому із застосуванням насильства, у вимаганні передачі права на майно, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, та у викраденні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.
Так, 14 квітня 2020 року приблизно о 13:00 ОСОБА_13 за попередньою змовою з трьома встановленими особами, обвинувальний акт стосовно яких направлено до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, та з іншими невстановленими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, з метою незаконного виселення ОСОБА_12 та ОСОБА_10 проникли через огорожу на земельну ділянку, що на АДРЕСА_2 .
Коли ОСОБА_12 відчинила вхідні двері будинку АДРЕСА_3, розташованого на вказаній земельній ділянці, ОСОБА_13 і ці особи без її дозволу, із застосуванням фізичної сили, подолавши фізичний спротив, проникли до будинку і з метою придушення її волі до спротиву застосували до неї фізичне насильство у виді викручування і здавлення рук і штовхання, чим спричинили потерпілій фізичний біль. Потім, застосовуючи фізичну силу, вивели ОСОБА_12 за межі домоволодіння, зачинили двері і ворота та, перешкоджаючи ОСОБА_12 та ОСОБА_10 потрапити до нього, зайняли територію домоволодіння, тим самим позбавили потерпілих законної можливості користуватися житловою площею домоволодіння АДРЕСА_2 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 14 квітня 2020 року приблизно о 18:30 ОСОБА_13 за попередньою змовою з іншою невстановленою особою умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу зазначеного будинку АДРЕСА_3, вимагав від ОСОБА_10 передати їм право власності на частку земельної ділянки цього домоволодіння, погрожуючи вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, які потерпілий сприймав реально.
Крім того, у період із 14 по 16 квітня 2020 року ОСОБА_13 за попередньою змовою з трьома встановленими особами, обвинувальний акт стосовно яких направлено до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, та з іншими невстановленими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, а саме з метою перешкоджання реалізації своїх прав потерпілими, з того ж будинку таємно викрали офіційні документи, що належать ОСОБА_12 та ОСОБА_10, а також з метою створення непридатних умов для проживання потерпілих винесли з будинку частину їх речей до невстановленого досудовим розслідуванням місця і частково пошкодили домоволодіння, спричинивши потерпілим збитки на суму 75 168,83 грн.
Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_13 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд не взяв до уваги, що ухвалу слідчого судді від 30 червня 2020 року, якою скасовано постанову від 17 червня 2020 року про зупинення досудове розслідування щодо ОСОБА_13, прийнято з істотним порушенням вимог КПК. При цьому зазначає, що саме невиконання ОСОБА_13 обов`язків, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК, призвело до оголошення його в розшук, зупинення досудового розслідування і виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження. Крім того, вважає, що об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, є не лише власність, а й життя та здоров`я особи, а об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення повністю охоплює склад злочину за ст. 129 КК.
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_10, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_13 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважають безпідставним рішення суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_13 за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, при цьому наводять доводи, які аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі прокурора, та стверджують про незаконність ухвали слідчого судді від 30 червня 2020 року, якою скасовано постанову слідчого про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Крім того, потерпілі зазначають, що місцевим судом не досліджувалися матеріали досудового розслідування, а долучені вони були апеляційним судом у судовому засіданні від 01 вересня 2021 року. Вважають помилковим посилання апеляційного суду на висновок Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року в справі № 556/1381/18 і вказують, що в ній викладені інші правовідносини.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 липня 2022 рокукримінальне провадження щодо ОСОБА_13 за касаційними скаргами прокурора і потерпілих на підставі ч. 2 ст. 4341 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата).
Вказане рішення колегія суддів мотивуваланеобхідністю відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, викладеного в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 330/2893/20 (провадження № 51-5326км21).
У цій справі ухвалою суду першої інстанції, яку апеляційний суд залишив без змін, кримінальне провадження щодо особи, обвинуваченої за ч. 2 ст. 189 КК, а саме, у вчиненні вимагання передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК.
Суд касаційної інстанції визнав законним рішення судів попередніх інстанцій про закриття кримінального провадження, дійшовши висновку, що інкриміноване особі кримінальне правопорушення не належить до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи. Також вказав про необґрунтованість доводів прокурора в цій частині з підстав того, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, є врегульовані законом суспільні відносини власності, тобто право власності, і відповідно до обвинувачення особа не посягала на життя та здоров`я інших осіб.
Не погоджуючись з таким висновком колегія суддівзазначила, що поняття "злочини проти життя та здоров`я особи", вжите в п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, охоплює (включає) як злочини, передбачені в розділі ІІ Особливої частини КК, основним об`єктом яких є життя та здоров`я особи, так і злочини, передбачені іншими розділами Особливої частини КК, що містять склади кримінальних правопорушень, додатковим об`єктом у яких є життя та здоров`я особи. Критерієм, за яким визначається зміст поняття "злочини проти життя та здоров`я особи", на думку колегії суддів, є наявність у складі певного кримінального правопорушення такого об`єкта або основного, або додаткового, як життя та здоров`я особи.
Крім того, колегія суддів зауважила, що визначення тяжкості злочину при цьому має стосуватися діяння загалом, тобто такого, яке містить складний (ускладнений) склад кримінального правопорушення (через комплексне поєднання різних об`єктів посягання, що надає кримінальному правопорушенню окремої якості). З цього випливає, що в разі, коли злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я є тяжким, то він охоплюється поняттям "тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи".
Отже, враховуючи, що колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 330/2893/20 (провадження № 51-5326км21), з метою забезпечення єдності судової практики це кримінальне провадження було передано на розгляд об`єднаної палати.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього кримінального провадження об`єднаною палатою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_9 підтримав касаційні скарги прокурора і потерпілих, просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_13 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_10 і його представника - адвоката ОСОБА_11, котрі просили касаційні скарги задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційних скаргах, об`єднана палата дійшла таких висновків.
Щодо правозастосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, життя та здоров`я особи у якому є додатковим об`єктом посягання
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
У даному кримінальному провадженні на розгляд об`єднаної палати винесено питання, чи підлягає закриттю кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого іншими (окрім ІІ) розділами Особливої частини КК, додатковим об`єктом посягання у якому є життя та здоров`я особи.
Для висновку щодо правозастосування вказаних нормативних положень об`єднана палата вважає за необхідне з`ясувати зміст поняття "злочину проти життя та здоров`я особи", яке вжито законодавцем у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
У цьому аспекті колегія суддів об`єднаної палати насамперед звертає увагу на те, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у частині вживання поняття "злочину проти життя та здоров`я особи" не містить прямої відсилки до конкретних норм іншого нормативно-правового акта, на відміну, до прикладу, від положення п. 9 ч. 1
ст. 284 КПК, котре прямо відсилає до норм ст. 212 КК та підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
А тому закріплене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК поняття "злочину проти життя та здоров`я особи" потребує свого тлумачення, зокрема й на рівні відповідного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, яке би забезпечило однаковість правозастосування вказаної норми у судовій практиці.
Задля вирішення цього питання слід звернутись як до доктринальних положень кримінального права, так і врахувати позитивні зобов`язання нашої держави відповідно до Конституції України й Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, доктрина кримінального права виходить із того, що всі склади кримінальних правопорушень за характером їх структури поділяються на дві категорії: прості та складні (ускладнені).
До простих складів зазвичай відносять ті, які містять ознаки одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об`єкт. Такими прикладами простих складів є більшість кримінальних правопорушень, передбачених розділом ІІ Особливої частини КК.
У той же час одним із видів складного (ускладненого) кримінального правопорушення, є склад, законодавча конструкція якого передбачає наявність двох і більше (обов`язкових чи факультативних) об`єктів посягання, один із яких є основним, а інший(і)- додатковим(и) в складі поліоб`єктного кримінального правопорушення. Виходячи з основного об`єкта, як відомо, здійснена класифікація усіх кримінальних правопорушень (із їх структуризацією) у відповідних розділах Особливої частини КК та диференціація кримінальної відповідальності. Проте додатковий об`єкт також відіграє істотне значення для правозастосування.
Наявність у складі кримінального правопорушення додаткового об`єкта свідчить про те, що в такому складі кримінального правопорушення цим суспільним відносинам поряд з основним об`єктом заподіюється (може заподіюватись), чи створюється (може створюватися) реальна загроза заподіяння шкоди. Прикладами кримінальних правопорушень із двома (і більше) об`єктами посягання є так звана категорія злочинів корисливо-насильницького характеру, що охоплює розбій, поєднані з насильством грабіж і вимагання.
Додатковим об`єктом є цінності, які підлягають одночасному захисту разом з основним об`єктом кримінально-правової охорони. Це такі цінності, яким завдається (може завдаватися) шкода від кримінального правопорушення одночасно з основним об`єктом посягання, що через типове поєднання із характером кримінально-караного діяння та з огляду на передбачені законом спосіб його вчинення, застосовані знаряддя, обстановку й інші ознаки, зумовлює застосування законодавцем особливого підходу до побудови відповідного складу кримінального правопорушення.
Такі цінності як життя і здоров`я можуть бути основним об`єктом для ряду кримінальних правопорушень, передбачених розділом ІІ "Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи" Особливої частини КК, але водночас утворювати додатковий об`єкт кримінальних правопорушень з інших розділів КК, включаючи вимагання.
А тому правильним буде визначення закріпленого в п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК поняття "злочину проти життя та здоров`я особи", виходячи з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме з огляду на те, чи виступають об`єктом цього злочину життя та здоров`я особи.
Таким чином, зважаючи на застосовану законодавцем юридичну техніку, поняття "злочин проти життя та здоров`я особи" у вказаній вище процесуальній нормі охоплює своїм змістом не тільки злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК, а й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи.
Правильність такого розуміння припису п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК ґрунтується й на тому, що ця норма права, як уже зазначалось, не містить прямої відсилки до розділу II Особливої частини КК "Кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи".
Також для правильного застосування норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК обов`язково має враховуватись, з огляду на положення ст. 12 КК, й тяжкість відповідного злочину з об`єктом посягання (основним або додатковим) на життя та здоров`я особи.
При цьому, з огляду на те, що комплексне поєднання декількох об`єктів посягання надає кримінальному правопорушенню окремої якості, визначення тяжкості злочину має стосуватися діяння загалом як такого, що містить складний (ускладнений) склад кримінального правопорушення.
А тому, якщо з огляду на приписи ст. 12 КК та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК охоплюється поняттям "тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи".
Об`єднана палата вважає, що саме такий правовий підхід відповідає позитивним зобов`язанням держави Україна стосовно захисту життя та здоров`я особи, які знайшли своє відображення у положеннях статей 3, 27 Конституції України, статей 2, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й отримали відповідні роз`яснення у Рішенні Конституційного Суду України
від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 (абз. 1 п. 3 мотивувальної частини) та рішеннях Європейського суду з прав людини (у справі "Колеви проти Болгарії", № 1108/02, §§ 191-192; у справі "Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії", № 75734/12, § 171;у справі "Чернега та інші проти України", № 74768/10, §§ 158-159, та низці інших рішень).