ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 759/21867/21
провадження № 51-2878км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на ухвалу Київського апеляційного суду від 2 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100080002272 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком ОСОБА_6 незаконно заволодів транспортним засобом, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції одними і тими ж обставинами обґрунтував призначення ОСОБА_6 мінімального покарання в межах санкції, умотивував і звільнення від його відбування з випробуванням. При цьому, в вироку судом не зазначено, які саме дані слугували підставами для висновку про те, що виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним злочинів можливе без відбування покарання. Зазначає, що вищезазначені доводи залишились поза увагою апеляційного суду, який, в порушення вимог ст. 419 КПК, погоджуючись з рішенням місцевого суду, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 289 КК прокурором не оспорюється. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про істотні порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів зазначає наступне.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Як передбачено приписами ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Втім суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 цих вимог не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 289 КК, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК є нетяжким, дані про особу засудженого, який має середню освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, до кримінальної відповідальності притягається вперше, під наркологічним та психоневрологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. Також судом враховано обставину, що пом`якшує покарання-щире каяття та обставину, що його обтяжує-вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.