ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 904/1225/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Фізичної особи-підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича - не з`явився,
Дніпровської міської ради - Дроздової Т. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 (у складі колегії суддів: Антоніка С. Г. (головуючий), Кощеєва І. М., Іванова О. Г.)
у справі № 904/1225/22
за позовом Фізичної особи-підприємця Сєдіна Станіслава Володимировича
до Дніпровської міської ради
про визнання поновленим договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року Фізична особа - підприємець Сєдін Станіслав Володимирович (далі - ФОП Сєдін С. В.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, у якому просив визнати поновленим на тих самих умовах на той самий строк (на 15 років) Договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006 (реєстраційний № 040610400691 від 15.06.2006), з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102, площею 0,7425 га, розташованої за адресою: вул. Курсантська, 3А, м. Дніпро, у редакції долученої до позовної заяви Додаткової угоди від 22.02.2021, а також стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у встановлений договором строк направив відповідачу повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди, однак відповідач у встановлений законом строк зазначене повідомлення не розглянув, заперечень щодо поновлення договору оренди земельної ділянки позивачу не направив. Разом з цим, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачувати орендну плату.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 в задоволенні позову відмовлено.
ФОП Сєдін С. В. оскаржив зазначене рішення суду першої інстанції до Центрального апеляційного господарського суду, просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції - 8 000,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 6 000,00 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ФОП Сєдіна С. В. задоволено. Визнано поновленим на тих самих умовах на той самий строк (на 15 років) договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006, реєстраційний № 040610400691 від 15.06.2006, з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102, площею 0,7425 га, розташованої за адресою вул. Курсантська, 3А, м. Дніпро, у редакції Додаткової угоди від 22.02.2021. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь ФОП Сєдіна С. В. витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 14 000,00грн.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2022 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1225/22 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.02.2023.
ФОП Сєдін С. В. у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн. А також просить розглянути касаційну скаргу Дніпровської міської ради без участі його представника.
ФОП Сєдін С. В. в судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність клопотання ФОП Сєдіна С. В. про розгляд касаційної скарги без участі його представника та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представника ФОП Сєдіна С. В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Дніпровської міської ради, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2006 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Сєдіним С. В. (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Курсантська, 3-А (Самарський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:524:0102 (пункт 1.1 Договору).
Цільове використання земельної ділянки за цим Договором (УКЦВЗ) 1.10.5 (підприємства іншої промисловості) (пункт 1.2 Договору).
Відповідно до пункту 1.3 Договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.05 № 36/31 та від 01.03.06 № 380/34.
Пунктом 2. 1 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,7425 га.
Згідно з пунктом 2.2 Договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання земельної ділянки.
Договір укладено на 15 років (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що після закінчення строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору (пункт 3.3 Договору)
У пункті 3.4 Договору передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 4.1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.
Земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню виробничих будівель і споруд (пункт 5.1 Договору).
Згідно з пунктом 5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості.
Відповідно до пункту 12.1 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі та взаємною згодою сторін.
Пунктом 12.2 Договору передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.
Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 12.3 Договору).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2021 на орендованій позивачем земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомості - будівля контори дільниці № 2 літ. А-2, а, аʼ площею 486,6 кв. м, будівля завантажуваного-розвантажувального бюро літ. Б-1, будівля диспетчерської літ. Бʼ-1 площею 341,7 кв. м, гараж літ. Г-2, г, гʼ площею 158,2 кв. м, гараж літ. Ж-1 площею 454,2 кв. м, гараж літ. І-1 площею 1433,8 кв. м, топочна (тимч.) літ. З, вагончик (тимч.) літ. Е, споруди № 1-6, ІІІ-V, які належать Сєдіну С. В. на праві приватної власності.
22.02.2021 позивач звернувся до Дніпропетровського міського голови з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі (зареєстровано за № 040610400691 від 15.06.2006), у якому пропонував укласти відповідну додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 29.03.2006 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:524:0102, площею 0,7425 га, за адресою: вул. Курсантська, 3а, м. Дніпро, на той самий строк і на тих же умовах.
До листа-повідомлення було додано копію Договору оренди землі від 29.03.2006 та проект Додаткової угоди від 22.02.2021 про поновлення Договору оренди землі від 29.03.2006.
23.02.2021 зазначений лист було отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення доданим до позовної заяви.
Предметом розгляду у справі № 904/1225/22 є вимога ФОП Сєдіна С. В. про поновлення на тих самих умовах на той самий строк (на 15 років) Договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006, у редакції долученої до позовної заяви Додаткової угоди від 22.02.2021. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди в контексті спірних правовідносин порушує права позивача на поновлення договору оренди.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов висновку, про відсутність підстав для поновлення договору оренди земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову з підстав доведення позивачем належними і допустимими доказами обставин, які відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) є підставою для визнання поновленим на тих самих умовах на той самий строк Договору оренди землі від 29.03.2006 у редакції Додаткової угоди від 22.02.2021.
Крім того, суд апеляційної інстанції дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, дійшов висновку, що заявлені суми є обґрунтованими та співмірними з наданими адвокатом послугами, а тому заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
У поданій касаційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на наявність підстави оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказала на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, зокрема, положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та неврахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 10.09.2018 у справі № 920/739/19, від 27.05.2020 у справі № 925/471/18, від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 04.04.2020 у справі № 229/588/16-ц, постанові Верховного Суду України від 25.12.13 у справі № 6-78цс13, постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2017 у справі № 912/1857/16.
Також, у касаційній сказі Дніпровська міська рада послалась на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 126, 129 ГПК України і не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.09.2018 у справі № 826/14072/17, від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц, від 09.06.2020 у справ № 466/9758/16-ц, від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18, від 04.08.2020 у справі № 810/3213/16, від 11.06.2020 у справі № 821/227/17, у додатковій постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі такого перегляду, виходить із наступного.
Абзацом 4 розділу IX Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" встановлено, що правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина 3 статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній на час укладення договори оренди землі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням (частина 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що позивачем належними і допустимими доказами відповідно до положень статей 73, 74 ГПК України доведено дотримання процедури поновлення договору оренди землі згідно з умовами Договору оренди землі від 29.03.2006 та положеннями статті 33 Закону України "про оренду землі". Так, з огляду на закінчення строку дії договору оренди землі позивачем відповідно до умов договору та вимог законодавства, що регулює відповідні правовідносини, було повідомлено орендодавця щодо реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк у встановленому порядку, про що свідчить лист-повідомлення від 22.02.2021, з яким позивач як орендар звернувся до Дніпровської міської ради з відповідного питання, до якого була додана, зокрема Додаткова угода 22.01.2021 про поновлення договору оренди землі від 29.03.2006.
Отже, за обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, ці обставини свідчать про повідомлення позивачем (орендарем) відповідача (орендодавця) в установлений законом строк про намір поновити договірні відносини на новий строк, з дотриманням передбаченого законодавством та умовами договору оренди (пункт 3.3 Договору) порядку, у тому числі щодо долучення до листа-повідомлення проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Також судом апеляційної інстанції установлено, що протягом строку дії договору оренди, а також після закінчення цього строку позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за неї, яку приймає відповідач.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги поданий відповідачем лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 23.03.2021 № 8/9-624 на підтвердження повідомлення позивача про заперечення у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів підтвердження направлення зазначеного листа позивачу.
Будь-яких інших обставин того, що відповідач заперечив проти поновлення договору оренди землі судом апеляційної інстанції установлено не було.
Враховуючи наведене, а також конкретні обставини у справі (розмір спірної земельної ділянки, кількість належного позивачу нерухомого майна, яке розташовано на цій земельній ділянці, той факт, що за умовами договору оренди земельна ділянка була надана позивачу по фактичному розміщенню виробничих будівель і споруд, поведінку орендодавця) суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За таких обставин суд апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку, що вимога ФОП Сєдіна С. В. про визнання поновленим на тих самих умовах на той самий строк Договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 у редакції долученої до позовної заяви Додаткової угоди від 22.02.2021, з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду, є правомірною та такою, що узгоджується з вимогами законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.
Такий висновок апеляційного суду не суперечить правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, № 903/1030/19, № 594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5179/20 і об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.
Дніпровська міська рада підставу касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи не було враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, від 10.09.2018 у справі № 920/739/19, від 27.05.2020 у справі № 925/471/18, від 28.09.2020 у справі № 272/440/18, від 04.04.2020 у справі № 229/588/16-ц, постанові Верховного Суду України від 25.12.13 у справі № 6-78цс13, постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2017 у справі № 912/1857/16.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.