ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 917/2047/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
представники учасників справи в судове засідання не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022
та рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021
у справі № 917/2047/20
за позовом Харківського Національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1.Міністерство освіти і науки України; 2. Фонд державного майна України; 3. Національний авіаційний університет
про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння
В С Т А Н О В И В:
Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - Університет, Позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "АВІА" (далі - ТОВ "НВО "АВІА", Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.09.2002 №66 (далі - договір №66) та витребування з незаконного володіння відповідача будівлі заправочного складу паливно-мастильних матеріалів загальною площею 48,00 м.кв. (далі - спірна будівля)
Позов обґрунтований тим, що після здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою та проведення інвентаризації розміщених на ній основних активів Позивач встановив, що на частині належної йому ділянки знаходяться будівлі та споруди, які належать Відповідачу, у тому числі спірна будівля. Однак Відповідач придбав таку будівлю за оспорюваним договором купівлі-продажу, який суперечить вимогам законодавства (ст.63 Закону України "Про освіту", ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна"), укладений без згоди уповноважених органів на відчуження державного майна та порушує права Позивача як правонаступника Кременчуцького льотного коледжу (продавця за спірним договором).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 (колегія суддів: Склярук О.І. - головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.), в позові відмовлено повністю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором № 66 Кременчуцький льотний коледж продав, а ТОВ "НВО "АВІА" придбало спірну будівлю, яка розташована на території аеродрому "Велика Коханівка".
Як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.10.2009 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2009, за ТОВ "НВО "АВІА" зареєстровано майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с.Рокитне, вул. Сковороди, 56, а саме: будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А-1, А-2, а, 377,5 кв.м; будівля насосної станції, Г, 65,5 кв.м; будівля слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт, будівля зварювальної майстерні, Д, Д-1, Д-2, д, 171,0 кв.м; будівля пункту зберігання та видачі олив, Е, 31,0 кв.м; надземні резервуари Р-75, № 1-20; резервуари РВС-2000, № 21-22; резервуари Р-60, № 23-26; резервуари Р-25, № 27-29; резервуар Р-15, № 30.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №423 від 30.05.2019 затверджений акт приймання-передачі від 23.05.2019, згідно якого цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету прийнятий до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.
Рішенням вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 № 7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений підрозділ.
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2020 № 30 надано Харківському національному університету внутрішніх справ в постійне користування земельну ділянку площею 441,15 та (кадастровий номер 5322485100:000:0001) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка знаходиться на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області
Позивач листами від 12.02.2020 № 1/7-413, від 18.03.2020 № 6/1025, від 28.05.2020 №6/1281 звертався до Відповідача з проханнями надати інформацію щодо підстав їх присутності на території Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та надати завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відповідач листом від 11.03.2020 № 93 надав позивачу копію відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно, право власності на яке виникло 23.10.2009 та знаходиться за адресою: село Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56.
Суди обох інстанцій констатували не доведення Позивачем факту правонаступництва від Кременчуцького льотного коледжу, який вказаний стороною договору № 66, зокрема враховуючи, що сам лише факт передання цілісного майнового комплексу не означає автоматичного переходу до отримувача всіх майнових прав та обов`язків від особи, яка цей комплекс передала. У кожному окремому випадку має бути з`ясовано, чи входило майно до складу переданого комплексу. Також Університет не надав доказів наявності у нього права власності на спірне майно та, відповідно, наявності підстав для задоволення позовної вимоги про витребування вказаного майна у Відповідача в порядку віндикації.
При цьому суди визнали необґрунтованим посилання Позивача на те, що спірне майно було передано йому за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 № 423, оскільки у вказаному акті серед будівель та споруд, що входять до цілісного майнового комплексу та передавалися Позивачу, відсутня вказівка про передачу спірної будівлі.
Крім того, Університетом не доведено, що на дату складення вказаного акта спірне майно обліковувалося на балансі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету та входило до його цілісного майнового комплексу, який був предметом передачі Позивачу.
Отже, за висновками судів, відсутні підстави для висновку про порушення під час укладення договору №66 вимог статті 63 Закону України "Про освіту", а також Закону України "Про приватизацію державного майна" чи положень інших нормативно-правових актів, оскільки відповідне майно було реалізовано в порядку, передбаченому законодавством, чинним у 2002 році.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позивач посилається на необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду в постанові від 14.08.2019 у справі № 917/1734/17, про те, що сам лише факт передання цілісного майнового комплексу не означає автоматичного переходу до отримувача всіх майнових прав та обов`язків від особи, яка цей комплекс передала. Так, спірна будівля не увійшла до переліку майна, що передавалось позивачу, оскільки була незаконно продана Відповідачу. У зв`язку з чим Позивач є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу, а отже його права були порушені внаслідок укладення договору № 66.
Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості списання майна закладу освіти державної форми власності за процедурою списання, оскільки у статті 63 Закону України "Про освіту" зазначено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних закладів освіти, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством, а підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 09.01.2023.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 12.01.2023 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу (направлений поштою 06.01.2023), в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані.
Позивачем та відповідачем 13.02.2023 через електронну пошту до Верховного Суду були надані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представників в судове засідання.
Зазначені клопотання відхилені судом як безпідставні, оскільки наведені підстави не підпадають під випадки, встановлені частиною 2 статті 202 ГПК України; усі учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання; явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась.
Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
У касаційній скарзі Позивач посилається на необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.08.2019 у справі № 917/1734/17, про те, що сам лише факт передання цілісного майнового комплексу не означає автоматичного переходу до отримувача всіх майнових прав та обов`язків від особи, яка цей комплекс передала.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.