ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1779/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 911/1779/21
за позовом ОСОБА_1
до: 1) Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1";
2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстраційної дії,
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Яреми В. А.
від 14 лютого 2022 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Демидової А. М., Ходаківської І. П.
від 27 вересня 2022 року
за участю представників:
від позивача: Бабенко Я. В.
від відповідача-1: не з`явилися
від відповідача-2: Довгань О. О.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:
- визнання незаконним та скасування рішення позачергових загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформленого протоколом № 2/2020 від 05 вересня 2020 року;
- скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійсненої 02 жовтня 2020 року щодо Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" за № 1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд Київської області рішенням від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю: визнав незаконним та скасував рішення позачергових загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформлене протоколом № 2/2020 від 05 вересня 2020 року; скасував реєстраційну дію Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійснену 02 жовтня 2020 року щодо Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" за № 1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також суд стягнув з Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" на користь ОСОБА_1 4 540,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідач-2 - Центральне регіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) не погодився з ухваленими судами попередніх інстанцій зазначеними судовими рішенням та звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимоги до Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
27 грудня 2022 року позивачка - ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача-2, що надійшов до Верховного Суду 28 грудня 2022 року, у пункті 2 якого просила стягнути з відповідача-2 (скаржника) на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку зі здійсненням касаційного провадження у цій справі. У відзиві на касаційну скаргу позивачка навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми заявлених нею до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, який за її розрахунками становить 15 000,00 грн, та зазначила про те, що документи на підтвердження цих витрат та остаточного їх розміру будуть нею надані у подальшому з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства України.
19 січня 2023 року відбулося судове засідання з розгляду касаційної скарги Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 911/1779/21, за наслідками розгляду якої у зазначеному судовому засіданні Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишив без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишив без змін.
За змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
25 січня 2023 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивачки - ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 15 000,00 грн. Згідно з відомостями оператора поштового зв`язку на конверті, в якому зазначена заява позивачки була надіслана до Верховного Суду, заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1779/21 була надіслана позивачкою до Верховного Суду 24 січня 2023 року, тобто з дотриманням строків, встановлених частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
До зазначеної заяви позивачка додала докази на підтвердження факту понесення нею цих витрат та їх розміру, а саме: належним чином засвідчені копії:
- договору про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Мітракс" та ОСОБА_1 ;
- додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року;
- акту прийому-передачі наданих юридичних послуг № 20/01/23-1 від 20 січня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 08/07-21-1 від 08 липня 2021 року на загальну суму 15 000,00 грн;
- квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2831486242.1 на суму 15 000,00 грн;
- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням "Мітракс", та здійснених ними витрат, необхідних для надання ОСОБА_1 правничої допомоги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 30 січня 2023 року призначив до розгляду у приміщенні Касаційного господарського суд заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1779/21 на 16 лютого 2023 року о 10:45, надав відповідачам строк для подання пояснень до 10 лютого 2023 року.
06 лютого 2023 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача-2 - Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло клопотання б/н від 02 лютого 2023 року про залишення заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.
Розглянувши зазначену заяву відповідача-2 про залишення заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається, позивачка реалізувала своє право на відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до норм процесуального права, а саме:
- відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України позивачка у відзиві на касаційну скаргу зазначила попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу;
- згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивачка у строки, встановлені зазначеною нормою процесуального права, подала до суду касаційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, до якої додала відповідні докази.
Отже, заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат була подана позивачкою з дотриманням норм процесуального права, зокрема у строки, встановлені частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що підстави для залишення заяви позивачки без розгляду на підставі зазначеної норми процесуального права відсутні. Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2023 року у справі № 911/1779/21 призначив цю заяву до розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, що стосується принципу змагальності сторін, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак, відповідач-2, обґрунтовуючи необхідність залишення заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, не навів жодних підстав, які були б передбачені господарським процесуальним законодавством, для залишення зазначеної заяви позивачки без розгляду. Відповідач-2 у заяві послався на положення статей 74, 124, 126, 139, 162 Господарського процесуального кодексу України. Однак, ці норми не передбачають можливості залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат. Крім того, положення статей 139 та 162 Господарського процесуального кодексу України, на які відповідач-2 послався у своїй заяві, не регулюють питання ухвалення додаткового рішення та відшкодування судових витрат, а стосуються заяви про забезпечення позову та позовної заяви.
Отже, Верховний Суд зазначає про те, що заява відповідача-2 про залишення без розгляду заяви позивачки про ухвалення додаткового судового рішення є безпідставною та необґрунтованою, з огляду на що відмовляє у її задоволенні.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1779/21, Верховний Суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатом здійснення касаційного провадження з розгляду касаційної скарги Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 911/1779/21 ухвалив постанову, якою касаційну скаргу Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишив без задоволення, а зазначені оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишив без змін.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.
Проте, як вбачається, питання розподілу витрат позивачки на професійну правничу допомогу, понесених у касаційному провадженні з розгляду касаційної скарги відповідача, що також є судовими витратами, про стягнення яких заявила позивачка, не було вирішене судом касаційної інстанції, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.