ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2023 року
м. Київ
справа №320/6834/19
касаційне провадження № К/9901/30998/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (головуючий суддя - Дудін С.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (головуючий суддя - Бєлова Л.В.; судді - Сорочко Є.О., Степанюк А.Г.)
у справі № 320/6834/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,-
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач, платник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2019 року № 0002043304, № 000203304, № 0002053304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01 жовтня 2019 року № Ф-2222013304, рішення від 01 жовтня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002023304.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив про помилковість висновків податкового органу щодо безпідставного віднесення до складу витрат, понесених в охоплений перевіркою період витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів (вантажних автомобілів та напівпричепів) та їх ремонту, оскільки відповідні транспортні засоби використовуються ним при здійсненні господарської діяльності, тому витрати на придбання запчастин та деталей для транспортних засобів та витрати на їх ремонт є в розумінні вимог чинного законодавства витратами, що пов`язані з веденням господарської діяльності.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що судами не було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 807/250/18, правовідносини в якій є подібними розглядуваним. Наголошує, що до складу витрат підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, не включаються витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, якими в даному випадку є витрати на придбання запчастин для транспортних засобів (вантажних автомобілів та напівпричепів) та їх ремонту.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 03 вересня 2019 року № 9/10-36-33-04/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення:
- підпунктів 2, 6, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481;
- пункту 177.2, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме заниження платником податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 406 698,29 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 272 010,82 грн, за 2018 рік у сумі 134 687,47 грн;
- абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у зв`язку із заниженням єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок, у розмірі 22 %, у загальній сумі 201 550,44 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 76 367,27 грн, за 2018 рік у сумі 125 183,17 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності у сумі 2 259 435,02 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 33 891,51 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 22 667,56 грн, за 2018 рік у сумі 11 223,95 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 01 жовтня 2019 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення № 0002043304, яким позивачу за порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат нараховано штраф у сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 000203304, яким платнику визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 640 047,43 грн, з яких податкове зобов`язання у сумі 406 698,29 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203 349,14 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002013304, якою позивачу визначено зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 201 550,44 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002023304, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 27 791,76 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0002053304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у сумі 50 837,26 грн, з яких за податковим зобов`язанням 33 891,51 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 16 945,75 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За змістом підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.