Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 372/1652/18
Провадження № 14-115цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А.,Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (далі - позивачі) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрембудматеріали" (далі - ТОВ "Побутрембудматеріали", власник нафтобази), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" (далі - ТОВ "Укртралінсол-2009", поклажодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парком Транс" (далі - ТОВ "Парком Транс", орендар) про відшкодування моральної шкоди
за касаційними скаргами позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_2 (представник позивачів - адвокат Лупейко Олександр Васильович) і ТОВ "Побутрембудматеріали" (представник - адвокат Томчишин Андрій Ігорович) на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року, ухвалене суддею Кравченком М. В., і постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Кулікової С. В., Олійника В. І. й Ігнатченко Н. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Вступ
У червні 2015 року на території нафтобази поблизу сіл Кобці та Крячки Васильківського району Київської області виникла пожежа, яка тривала 12 діб та у гасінні якої було задіяно значну кількість пожежників, дехто з яких отримав тілесні ушкодження, а деякі загинули при виконанні службових обов`язків з гасіння пожежі.
Особливістю цієї цивільної справи є те, що позивачами, яких було дванадцять осіб, є пожежники та члени сімей пожежників, які загинули при виконанні службових обов`язків. Зазначені особи просили відшкодувати моральну шкоду, спричинену втратою здоров`я, а члени сімей загиблих - завдану смертю їх близьких.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково, стягнув певні суми відшкодувань на користь одинадцяти позивачів виключно з власника нафтобази. Вважав, що відсутні підстави для відповідальності орендаря нафтобази та поклажодавця.
Велика Палата Верховного Суду, при перегляді справи за касаційними скаргами власника нафтобази та позивачів мала, зокрема, відповісти на такі питання: 1) чи пов`язані відносини з відшкодування моральної шкоди, завданої смертю та ушкодженням здоров`я пожежників, із відносинами щодо здійснення цим особам компенсаційних виплат державою (роботодавцем)? 2) чи заподіяли відповідачі моральну шкоду позивачам спільними діяннями, внаслідок чого несуть солідарну відповідальність?
Короткий зміст позовної заяви
14 червня 2018 року до суду звернулися позивачі, які просили стягнути солідарно з відповідачів на користь:
ОСОБА_6 - 15 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої його травмуванням;
ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - 10 000 000,00 грн кожному на відшкодування моральної шкоди, спричиненої травмуванням кожного з них;
ОСОБА_10 (батька) та ОСОБА_10 (матері) - 20 000 000,00 грн кожному на відшкодування моральної шкоди, спричиненої травмуванням першого і загибеллю їхнього сина;
ОСОБА_3 - 20 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю сина;
ОСОБА_9 - 10 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої його травмуванням;
ОСОБА_8 і ОСОБА_7 - 20 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка та батька відповідно;
ОСОБА_1 - 20 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка.
Мотивували вимоги так:
08 червня 2015 року у Васильківському районі Київської області поблизу сіл Кобці та Крячки о 17 год 00 хв на нафтобазі, яка належить ТОВ "Побутрембудматеріали", розпочалася широкомасштабна пожежа, яка тривала до 10 год 00 хв 20 червня 2015 року.
Пожежа на нафтобазі виникла через явне недотримання її власником, орендарем, а також поклажодавцем правил експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки, який експлуатували з грубими порушеннями. Це підтвердив результат перевірки вказаного об`єкта. Крім того, нафтобаза частково не була введеною в експлуатацію.
Вважали, що моральна шкода спричинена внаслідок аварії на об`єкті підвищеної небезпеки з вини відповідачів. Позивачі втратили спокій, переживали хвилювання, тривогу, страх, інші моральні страждання.
Зокрема, ОСОБА_1 внаслідок цієї пожежі втратила чоловіка ОСОБА_13 . Загибель чоловіка після 15 років спільного життя завдала важкої емоційної травми та мук. Вважала, що за загибель чоловіка відповідачі обов`язково мають понести відповідальність.
ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, які як пожежники були в епіцентрі техногенної катастрофи, зазнали важких термічних опіків, тривалий час лікувалися, до сьогодні відчувають фізичний біль та страждання, а саме: ОСОБА_4 отримав опіки рук та обличчя ІІ і ІІІ ступеня; ОСОБА_5 близько десяти днів унаслідок опіків перебував у реанімації; ОСОБА_6, у якого обгоріло 60 % тіла, встановлена І група інвалідності.
ОСОБА_3 09 червня 2015 року втратила сина ОСОБА_14, який брав участь у гасінні пожежі. Через це зазнала моральної травми, від якої потерпає до цього часу, перебуває у постійній депресії, втратила сенс життя.
ОСОБА_8 09 червня 2015 року внаслідок пожежі втратила чоловіка ОСОБА_15 та залишилася сама зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_7, 2011 року народження. Втрата чоловіка та батька відповідно є трагедією їхнього життя та психологічною травмою, яка до сьогодні спричиняє біль.
ОСОБА_9 брав участь у гасінні пожежі, отримав важкі термічні опіки, ускладнені алергічною реакцією, тривалий час проходив лікування, відчував фізичний біль і жах пережитих подій. Його моральне страждання ускладнене втратою у 2016 році онкохворої доньки, якій він через отриманні при гасінні пожежі травми не зміг адекватно допомогти.
ОСОБА_10 та його син ОСОБА_16 як пожежники брали участь у гасінні пожежі серед інших залучених працівників спеціальних підрозділів. ОСОБА_10 отримав важкі опіки, а син загинув. Подружжя ОСОБА_17 втратило сенс життя та переживає душевні муки через загибель єдиного сина.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
20 травня 2019 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: стягнув з власника нафтобази на відшкодування моральної шкодина користь ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 - 15 000 000,00 грн кожному; на користь ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - 10 000 000,00 грн кожній; на користь ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 - 5 000 000,00 грн кожному; відмовив в іншій частині вимог; стягнув з власника нафтобази на користь держави судовий збір у сумі 105 655,00 грн. Мотивував рішення так.
На час передачі об`єкта оренди за договором оренди майна від 01 травня 2015 року, який власник нафтобази уклав з її орендарем, існували недоліки, що могли бути небезпечними та призвести до негативних наслідків. Власник нафтобази не зазначив про недоліки об`єкта оренди відповідно до пункту 6.1.3 цього договору. За умовами останнього власник нафтобази взяв на себе обов`язок щодо можливих форс-мажорних обставин як під час експлуатації об`єкта, так і відшкодування наслідків настання цих обставин. Тому саме власник нафтобази як володілець джерела підвищеної небезпеки є відповідальною особою за спричинення шкоди внаслідок пожежі, тобто є належним відповідачем.
За відсутності доказів, які підтверджують сукупність і взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за завдану позивачам моральну шкоду відповідно до статті 1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Діяльність щодо володіння й експлуатації нафтобази підпадає під ознаки джерела підвищеної небезпеки. Тому до спірних правовідносин застосовується презумпція вини володільця такого джерела згідно із частиною другою статті 1167 ЦК України. Моральна шкода завдана позивачам каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Тому позовні вимоги ґрунтуються на законі.
Порушені гарантії статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на сукупність доказів, масштаб надзвичайної ситуації, тривалий час гасіння пожежі, внаслідок чого частина позивачів втратила здоров`я у результаті значних опіків, а частина втратила чоловіків, синів, враховуючи глибину душевних страждань позивачів, їх психологічний та емоційний стан, значний стрес, пов`язаний з очевидною загрозою для життя та здоров`я їх самих і членів їхніх сімей.
Саме внаслідок діяльності власника нафтобази частині позивачів завдано моральної шкоди внаслідок ушкодження їхнього здоров`я, яке зумовило інвалідність та захворювання. Крім того, близькі родичі окремих позивачів загинули під час гасіння пожежі .
Доводи відповідачів про отримання позивачами матеріальної допомоги від окремих державних органів через загибель членів сім`ї або ушкодження здоров`я при виконанні службових обов`язків є необґрунтованими і такими, що не мають суттєвого юридичного значення для спірних правовідносин.
Так само необґрунтованими є доводи відповідачів про відсутність чинних судових рішень про визнання вини посадових осіб відповідачів у вчиненні діянь, які призвели до надзвичайної ситуації і тяжких наслідків (пожежа, загибель і травмування людей). У цій справі у спричиненні моральної шкоди позивачам встановлено обставини, які зумовлюють цивільно-правову відповідальність саме власника нафтобази: його неправомірна поведінка, її наслідки у вигляді завданої позивачам моральної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою і шкодою, вина.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд урахував матеріальний стан власника нафтобази, зокрема те, що він є юридичною особою, яка має у власності значну кількість об`єктів нерухомого майна, розташованих на території України, а саме нафтобази та автозаправні комплекси. Тому власник нафтобази спроможний реально відшкодувати заподіяну позивачам моральну шкоду в достатньо значному та співмірному із глибиною і тривалістю страждань позивачів обсязі. Крім того, суд урахував обставини, що характеризують ставлення винної особи до вчиненого та потерпілих після настання наслідків пожежі (відмову в наданні допомоги; відсутність ознак турботи про травмованих пожежників і близьких тих із них, хто загинув; невжиття будь-яких реальних заходів для добровільного відшкодування шкоди; фактичну відмову протягом чотирьох років хоча б висловити співчуття сім`ям загиблих і травмованим).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
30 жовтня 2019 року постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Зазначено, що висновок останнього відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, встановленим обставинам справи, характеру й обсягу моральних страждань, яких зазнали позивачі, матеріальному становищу відповідача, його ставленню до потерпілих після настання наслідків пожежі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 листопада 2019 року власник нафтобази подав касаційну скаргу через порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
29 листопада 2019 року позивачі подали до Верховного Суду касаційну скаргу. Скаржилися на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Просили скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
06 грудня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачів.
16 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою власника нафтобази.
25 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
02 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Вважав, що у справі є виключна правова проблема, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Йдеться про те, чи має володілець об`єкта підвищеної небезпеки відшкодовувати моральну шкоду особам, які при виконанні трудових (службових) обов`язків зазнали ушкоджень під час усунення наслідків аварійної ситуації на об`єкті підвищеної небезпеки, а також членам сімей загиблих рятувальників незалежно від того, чи виплатив відповідні компенсації та відшкодування роботодавець.
Мотивував виключну правову проблему тим, що Конституційний Суд України у Рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 20-рп/2008 зробив висновок, що право громадян на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) передбачене статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивачі звернулися з вимогами про відшкодування моральної шкоди до безпосередніх володільців і користувачів об`єкта підвищеної небезпеки, оскільки саме внаслідок допущених ними численних порушень вимог Правил пожежної безпеки в Україні, Правил улаштування електроустановок на нафтобазі сталася пожежа, гасіння якої було ускладнене тими порушеннями.
Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили, що позивачі зазнали моральної шкоди з вини роботодавців пожежників або внаслідок необережних чи умисних дій самих пожежників під час гасіння ними пожежі.
Згідно зі статтею 16 Закону України від 18 січня 2001 року № 2245-III "Про об`єкти підвищеної небезпеки" (далі - Закон № 2245-III) і пунктами 21, 23 частини першої статті 20, частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) у випадку, зокрема, аварії, що сталася на об`єкті підвищеної небезпеки, незалежно від вини суб`єкта господарської діяльності, у власності або у користуванні якого перебуває об`єкт підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується суб`єктом господарської діяльності всім постраждалим особам у повному обсязі.
Держава не забезпечила дієвого й ефективного контролю діяльності небезпечного об`єкта, незважаючи на неодноразове виявлення численних порушень у сфері пожежної безпеки, не запобігла виникненню негативних наслідків діяльності нафтобази, що призвело до катастрофічних наслідків. Тому необхідно визначити, чи є держава відповідальною за невиконання взятих на себе обов`язків.
29 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про прийняття справи для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Позивачі мотивували касаційну скаргу так.
Суди безпідставно відмовили в задоволенні вимог про солідарне стягнення з усіх відповідачів відшкодування завданої ними спільно моральної шкоди. Вина всіх відповідачів у цьому доведена. Нафтобазу та небезпечні речовини на ній одночасно та спільно експлуатували три відповідачі: власник нафтобази, її орендар та поклажодавець, який зберігав бензин і паливно-мастильні матеріали на нафтобазі. Всі вони знали, що нафтобаза не введена в експлуатацію, знали про її небезпечний техногенний стан і свідомо ігнорували цей факт, системно порушували правила техногенної та пожежної безпеки. Зокрема, на нафтобазі за допомогою кустарних електроагрегатів виготовляли фальсифікати бензину шляхом нерегламентованих технологічних процесів.
Суди неправильно застосували частину другу статті 780 ЦК України, виснувавши, що орендарі не знали і не могли знати про недоліки об`єкта, який орендували. До спірних правовідносин необхідно застосувати приписи статей 767 і 1190 ЦК України. Діяльність усіх відповідачів є джерелом підвищеної небезпеки, бо пов`язана з використанням, зберіганням та утриманням механізмів і обладнання, використанням, зберіганням хімічних вибухо- і вогненебезпечних речовин, що створюють підвищену небезпеку для необмеженої кількості людей. Тому помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що передання нафтобази в оренду орендареві без повідомлення її власником про недоліки цього об`єкта виключає відповідальність орендаря.
Суд першої інстанції безпідставно надав преюдиційне значення обставинам, встановленим у справі № 911/3782/16, у якій страхова компанія зверталась із вимогою до власника й орендаря нафтобази. У тій справі суд не досліджував договірні відносини відповідачів і їх діяльність на нафтобазі, а також не досліджував докази, які є у справі № 372/1652/18, зокрема акт проведення спеціального розслідування нещасних випадків (аварії) за формою Н-5 від 19 листопада 2015 року, затверджений головою Державної служби України з питань праці25 листопада 2015 року (далі - Акт за формою Н-5).
Суди попередніх інстанцій не розглянули вимог ОСОБА_7 . Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, безпідставно не врахували висновків спеціалістів-психологів, визнавши їх недопустимими доказами.
ТОВ "Побутрембудматеріали" мотивувало касаційну скаргу так.
Суди попередніх інстанцій помилково виснували про наявність вини власника нафтобази у виникненні пожежі. Вину можна підтвердити обвинувальним вироком щодо посадових осіб вказаного товариства, а не будь-якими документами, зокрема, не тими, які зазначив суд першої інстанції (звітом Урядової комісії, створеної відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 червня 2015 року № 583-р, про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території нафтобази, що виникла 08 червня 2015 року у Київській області, Актом за формою Н-5, приписом про усунення порушень, висновком судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадженні). Обвинувальний вирок будь-кому з посадових осіб власника нафтобази відсутній.
Позивачі зазнали шкоди не внаслідок виникнення пожежі на нафтобазі, а внаслідок порушень, допущених під час її ліквідації. Тому дії власника нафтобази не могли спричинити шкоди позивачам. Він не може відповідати за процес ліквідації пожежі та за шкоду, завдану внаслідок допущених під час цього процесу порушень. Обов`язок із відшкодування шкоди, завданої позивачам, слід покласти на Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС). Дії посадових осіб ДСНС, які організовували та проводили перевірку додержання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням пожежі, настанням тяжких наслідків і її поширенням усією територією нафтобази. Тому положення статей 1187 і 1167 ЦК України не застосовуються.
Держава забезпечує повне фінансування та відшкодування завданої шкоди під час виконання службових обов`язків працівниками ДСНС згідно зі статтею 118 КЦЗ України. Позивачі відповідну компенсацію вже отримали.
Розміри задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди не відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості, порушують баланс між правами власника нафтобази й інтересами позивачів. Зокрема, безпідставним є присудження відшкодування моральної шкоди ОСОБА_12 який, на думку особи, яка подала касаційну скаргу, не надав доказів про спричинення йому моральної шкоди. Урахування висновків спеціалістів-психологів суперечить вимогам статей 76 і 103 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, безпідставно відхилив: а) клопотання власника нафтобази від 02 жовтня 2019 року № 02/1 про призначення судово-психіатричної експертизи, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди на власний розсуд, без висновку спеціаліста у відповідній галузі про інтенсивність, глибину та тривалість моральних страждань; б) клопотання від 17 вересня 2019 року № 17/1 про витребування доказів, а саме матеріалів кримінального провадження за фактом порушення службовими особами ДСНС правил безпеки під час гасіння пожежі; в) заяву від 02 вересня 2019 року № 02/1 про допит свідків, а саме позивачів, стосовно порушення правил безпеки під час гасіння пожежі.
Позиції інших учасників справи
Інші учасники справи відзивів на касаційні скарги не подали.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Щодо співвідношення компенсаційних виплат та відшкодування моральної шкоди
Позивачі - пожежники та члени їх сімей - просили суд стягнути з відповідачів солідарно відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та смертю членів сім`ї через аварію на нафтобазі. Суди обох інстанцій частково задовольнили позовні вимоги та стягнули відшкодування моральної шкоди лише з власника нафтобази. Вказали, що відносини з приводу відшкодування такої шкоди, завданої пожежникам і членам їх сімей внаслідок пожежі на нафтобазі, не стосуються трудових відносин пожежників із їхнім роботодавцем (державою).
Власник нафтобази у касаційній скарзі зазначив, що держава згідно зі статтею 118 КЦЗ Україниповністю профінансувала та відшкодувала шкоду, у тому числі моральну, завдану працівникам ДСНС під час виконання ними службових обов`язків. Тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди за вимогою позивачів.
Спір виник з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відповідачів унаслідок аварії на нафтобазі. Він не стосується здійснення державою (роботодавцем) компенсаційних виплат постраждалим і відшкодування нею (ним) моральної шкоди, завданої порушенням прав пожежників. Тому Велика Палата Верховного Суду частково погоджується з мотивами рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав, що виключна правова проблема полягає в тому, чи має власник нафтобази відшкодувати моральну шкоду позивачам, якщо роботодавець виплатив пожежникам і членам їх сімей відповідні компенсації згідно зі статтею 237-1 КЗпП України.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (частини перша та пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Основним нормативним актом у сфері цивільного захисту є КЦЗ України(тут у далі - редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною першою статті 1 КЦЗ України він регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
У статті 2 КЦЗ України визначено низку термінів.
Небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.
Небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.
Пожежа - неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища.
Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Сили цивільного захисту - аварійно-рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.
Пожежна охорона - вид діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров`я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.
Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації - проведення комплексу заходів, що включає аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, які здійснюються у разі виникнення надзвичайної ситуації і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров`я людей, а також на локалізацію зони надзвичайної ситуації.
Постраждалі внаслідок надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру - особи, здоров`ю яких заподіяна шкода внаслідок надзвичайної ситуації.
У частині першій статті 8 КЦЗ України передбачено, що забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їх ланок.
У частинах першій та другій статті 22 КЦЗ України перелічено склад та основні завдання сил цивільного захисту.
До сил цивільного захисту належать: 1) оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.
Основними завданнями сил цивільного захисту є: 1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них; 2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт; 3) гасіння пожеж;4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження, інших небезпечних проявів.
Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров`я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях і в населених пунктах.
Основними завданнями пожежної охорони є: 1) забезпечення пожежної безпеки;2) запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж; 3) гасіння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій (частини перша та друга статті 58 КЦЗ України).
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 80 КЦЗ України пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають для гасіння будь-яких пожеж, за винятком пожеж на підземних спорудах (крім діючих станцій метрополітену).
Фінансування заходів у сфері цивільного захисту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб`єктів господарювання, інших не заборонених законодавством джерел (частина перша статті 93 КЦЗ України).
Стаття 101 КЦЗ України передбачає, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
У Положенні про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, зокрема у пункті 1розділу "Загальні питання" вказано, що у ньомувизначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов`язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.
Відповідно до пункту 2 названого Положення служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.
За своїм змістом перебування на службі у підрозділах пожежної охорони є одним з видів трудових правовідносин, тому вказані правовідносини субсидіарно регулюються КЗпП України.
У частині першій статті 115 КЦЗ України вказано, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів. Цепідтверджує можливість застосування до трудових правовідносин рядового і начальницького складу державної служби цивільного захисту норм КЗпП України.
У частині першій статті 118 КЦЗ України зазначено, що в разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він обіймав, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства (частина друга статті 118 КЦЗ України).
У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту не може бути меншим за стократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати допомоги (частина третя статті 118 КЦЗ України).
11 липня 2007 року постановою Кабінету Міністрів України № 908 затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок № 908).
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов`язків сім`ям загиблих (померлих), а за відсутності сім`ї батькам та утриманцям таких осіб виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблих (померлих) за останніми посадами, які вони займали.
Право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу мають особи, визначені відповідно до статей 30 і 31 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При цьому батьки і дружина (чоловік) мають право на отримання зазначеної допомоги незалежно від віку та працездатності.
Особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують службові обов`язки, під час:
- перебування на території органу, підрозділу, організації, установи, навчального закладу, в яких вони проходять службу (далі - підрозділ), протягом часу, визначеного розпорядком (розкладом занять), включаючи перерви, якщо це зумовлено службовою необхідністю;
- прямування на службу або із служби, а також під час службової поїздки і повернення до місця служби;
- перебування поза територією підрозділу, якщо це пов`язано з виконанням обов`язків особи рядового і начальницького складу або наказу відповідного начальника;
- виконання державного обов`язку, зокрема не пов`язаного із службою, а також обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання службової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 908 грошова допомога виплачується:
1) особам рядового і начальницького складу у разі травми або поранення, захворювання без настання інвалідності, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, у розмірі, який визначається з урахуванням ступеня втрати працездатності у відсотках трирічного грошового забезпечення;
2) особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі:
48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;
42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;
36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи;
3) особам рядового і начальницького складу та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків у розмірі:
60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;
54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;
48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.
Розмір одноразової грошової допомоги визначається, виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення (пункт 3 Порядку № 908).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 908 підрозділ подає ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 4 і 5 цього Порядку, а також довідку про грошове забезпечення та копію документа, що свідчить про обставини загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, захворювання чи нещасного випадку, який трапився з особою рядового або начальницького складу.
Служба приймає на підставі поданих документів рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та надсилає його разом із зазначеними документами підрозділу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога виплачується не пізніше ніж протягом двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі, шляхом її перерахування на рахунок в установі банку, відкритий отримувачем допомоги.
За вимогами пункту 7 Порядку № 908 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги: можуть звернутися до підрозділу для її виплати протягом трьох років з дня загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи настання інвалідності; за наявності підстав для здійснення також інших передбачених законами виплат у зв`язку із загибеллю (смертю), травмою або пораненням, захворюванням чи інвалідністю осіб рядового або начальницького складу мають право лише на одну з таких виплат за їх вибором.
Якщо особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту або члени її сім`ї одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленої іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав (частина четверта статті 118 КЦЗ України).
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.
Чинним законодавством, що регулює порядок проходження державної служби у службі цивільного захисту, тобто КЦЗ України, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, питання відшкодування моральної шкоди не врегульовані, а тому при їх вирішенні необхідно застосовувати загальні норми ЦК України та КЗпП України як спеціального законодавчого акта.
Глава 82 "Відшкодування шкоди" підрозділу другого розділу третього книги п`ятої ЦК України регулює питання відшкодування майнової шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
Згідно з частиною восьмою статті 36 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин (далі - Закон № 1105-XIV) відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.