У Х В А Л А
09 лютого 2023 року
м. Київ
Справа № 369/6092/20
Провадження № 14-9цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича Ю. Ю., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Подивач Л. Д., Стрижеуса А. М. та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були іпотекодавцями у відносинах з ОСОБА_6, який у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі судового рішення.
У подальшому ОСОБА_6 продав квартиру ОСОБА_2 яка, у свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2017 року продала її ОСОБА_1
18 квітня 2018 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду (у справі № 754/21847/13-ц) скасоване рішення суду, на підставі якого ОСОБА_6 зареєстрував своє право на спірну квартиру.
05 грудня 2019 року постановою Київського апеляційного суду (у справі № 754/11747/18) 7/8 частин спірної квартири витребувано в позивачки на користь ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 .
На думку позивачки, з ОСОБА_2 як продавця підлягають стягненню збитки в порядку статті 661 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому просила стягнути з відповідачки грошові кошти в розмірі 1 911 240,62 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14 липня 2021 року заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стаття 661 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки кошти, сплачені за договором купівлі-продажу квартири, не можуть бути збитками в розумінні статті 22 ЦК України. Позовна вимога про стягнення 1 911 240,62 грн є безпідставною з огляду на визначену в договорі купівлі-продажу ціну квартири - 150 353,00 грн. Позов у справі є передчасним, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 19 липня 2017 року є дійсним.
22 грудня 2021 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Колесником К. А., задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року скасовано й ухвалене нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 911 240,62 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що питання компенсації добросовісному набувачу має вирішуватися за заявою такої особи в контексті статті 661 ЦК України. З урахуванням конкретних обставин, які були встановлені під час розгляду справи № 754/11747/18, а саме підстави набуття права власності на спірну квартиру як ОСОБА_6, який на час реєстрації за ним права власності на цю квартиру вже помер, так і ОСОБА_2, відповідальність за завдані ОСОБА_1 збитки має нести саме ОСОБА_2, і саме в такий спосіб підлягають захисту порушені права ОСОБА_1 . Обставини, які відповідно до частини другої статті 660 ЦК України звільняють від відповідальності продавця, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суд має виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14719/15-ц).
Посилання відповідачки на те, що позивачкою не доведений розмір збитків спростовуються звітом про оцінку вартості нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_2, ринкова вартість об`єкта оцінки становить 2 184 275 грн, відповідно вартість 7/8 частин цього об`єкта становить 1 911 240,62 грн (2 184 275 : 8 х 7).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 520/6824/18, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому факту, що підстави для витребування 7/8 частин спірної квартири, виникли після її продажу.
Суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/1573/18. У разі відсудження товару в покупця відповідальність продавця, передбачена статтею 661 ЦК України, може наставати лише у випадку, якщо сам продавець був недобросовісним набувачем. Якщо ж продавець виявився добросовісним набувачем і не знав про обставини, які могли слугувати підставою для витребування майна в покупця, і, відповідно, не міг повідомити останнього про них, положення статті 661 ЦК України до спірних правовідносин не можуть застосовуватися.
У цій справі жодних протиправних дій з боку відповідачки не вчинялося, вина ОСОБА_2 відсутня та не доведена, добросовісність набувача презюмується, що було залишено судом поза увагою та призвело до прийняття неправомірної постанови.
Також суд мав з`ясувати, що відповідачка не могла впливати на вирішення спору між ОСОБА_6 і Кравченками, оскільки вона не є учасником судової справи № 754/21847/13-ц, у якій було допущено неправильне застосування судами норм матеріального права. Відтак, хоча вона і приймала активну участь у справі № 754/11747/18, натомість, від її дій та пояснень не залежало питання витребування майна.
Про смерть ОСОБА_6 та дату її настання відповідачці відомо не було. Як на момент купівлі відповідачем квартири в ОСОБА_6 у 2016 році, так і на момент укладення 19 липня 2017 року договору купівлі-продажу спірної квартири з позивачкою відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за продавцем було зареєстровано право власності на спірну квартиру, квартира не перебувала під арештом чи забороною, не перебувала в податковій заставі тощо.
Судом апеляційної інстанції не досліджувалося питання того, чи дійсно існували на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири обставини, які могли б свідчити про ризики для покупця та які б свідчили про недобросовісність відповідача як продавця.
Позивачка одночасно із цим позовом подала позов про стягнення з ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 1 779 681,74 грн - вартості поліпшень витребуваної 7/8 частини квартири на підставі частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України, що розглядається Деснянським районним судом міста Києва у справі № 754/11717/20, що апеляційним судом не враховано.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 та між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, не були визнані недійсними, ОСОБА_1 досі залишається власником 1/8 частини квартири і проживає в ній, що не враховано судом.
У січні 2022 року ОСОБА_2 подала доповнення до касаційної скарги, у яких зазначила, що відсутня єдина правова позиція Верховного Суду щодо розміру грошових коштів, які мають бути сплачені позивачу як відшкодування за вилучене майно за статтею 661 ЦК України.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
09 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження в цивільній справі.
06 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
18 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не послався на відповідну частину статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка визначає підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, проте зазначив таке.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення збитків на підставі статті 661 ЦК України, які були завдані внаслідок витребування 7/8 частки в праві спільної часткової власності на квартиру. При задоволенні позову суд апеляційної інстанції вважав, що наявні підстави для стягнення ринкової вартості квартири на момент розгляду справи, встановленої на підставі звіту про оцінку вартості нерухомого майна, яка відповідачкою не спростована.
Відповідно до частини третьої статті 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора в місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина перша статті 661 ЦК України).
Колегія суддів зазначила, що у судовій практиці існують різні підходи щодо застосування статті 661 ЦК України в частині визначення розміру завданих збитків покупцю.
У постанові Верховного Суду Українивід 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16 зроблено висновок, що покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 640/14719/15-ц (провадження № 61-18323св18) зроблено висновок, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності - дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості (аналогічні висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 31 травня 2021 року у справі № 127/6582/16-ц (провадження № 61-2724св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 460/2694/17 (провадження № 61-6146св21)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 335/7363/15-ц (провадження № 61-18149св18) зроблено висновок, що позивачка є добросовісним набувачем майна, а тому відповідачка має відшкодувати збитки відповідно до статті 661 ЦК України в сумі, отриманій нею від позивачки за договором купівлі-продажу спірної квартири, а саме 156 000 грн (аналогічні висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 206/1193/16-ц (провадження № 61-30679св18), в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 520/6824/18 (провадження № 61-7468св21), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 травня 2019 року у справі № 711/10437/17 (провадження № 61-43157св18)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/1573/18 зазначено, що в обґрунтування розміру збитків позивач послався на те, що реальна вартість втраченого (вилученого) майна складається із суми, сплаченої за договором купівлі-продажу (225 000 грн) з урахуванням інфляційної складової, яка за весь час прострочення становить 782 122, 50 грн, а також 3 % річних у розмірі 79 187,67 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що судова практика щодо застосування статті 661 ЦК України в частині визначення розміру завданих збитків покупцю не є єдиною і не може забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. Тобто справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Також колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/1573/18, та зробити висновок про те, що у статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних приписів статей 22 і 623 ЦК України.
Приписи частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є цілком справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Адже в будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора. Тому суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подання позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).
Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.
Велика Палата Верховного Суду вважає такі висновки про наявність підстав для передачі справи на її розгляд помилковими.
Вирішуючи питання про можливість прийняття до розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, слід зважати, що повноваження Великої Палати Верховного Суду в цивільному судочинстві конкретизовано в статті 403 ЦПК України, у якій визначено обмежений перелік підстав для передачісправи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Однією з таких підстав відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України є те, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Оскільки критеріїв виключності правової проблеми цивільне процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. У низці ухвал (наприклад, від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 357/13182/18, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 09 липня 2020 року у справі № 610/1065/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 910/32643/15, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/17296/19, від 23 жовтня 2020 року у справі № 906/677/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 757/50105/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 640/6432/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20, від 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.