ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 523/10865/17
провадження № 51-3368км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 8 вересня
2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000671, за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого там само, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 8 вересня
2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції).
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн і комунальної установи "Одеська обласна дитяча лікарня" 2019 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Вирішено питання судових витрат у кримінальному провадженні.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 29 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК за таких обставин.
31 жовтня 2016 року приблизно о 17:30 ОСОБА_6 на території автопарку
ТОВ "Турист", розташованого на вул. 7-а Пересипській, 2 А в м. Одесі, порушуючи вимоги пункту 2.3 пп. "а", пунктів 31.1, 31.4, пункту 31.4.1 пп. "а", "б", пункту 31.4.5 пп. "а", "б" Правил дорожнього руху, перед виїздом не перевірив технічний стан і комплектність транспортного засобу та приступив до керування технічно несправним автобусом "BOVA FHD", р/н НОМЕР_1 .
У подальшому, 1 листопада 2016 року приблизно о 07:40 ОСОБА_6, керуючи вказаним автобусом, рухаючись по третій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Новомиколаївська дорога в м. Одеса в напрямку вул. Паустовського, наближаючись до перетину вул. Новомиколаївська дорога із заїздом на територію супермаркету "Таврія В", що регулюється світлофором, маючи об`єктивну можливість вчасно помітити сигнали світлофору та інші транспортні засоби, які рухалися в одному з ним напрямку, всупереч вимогам пункту 2.3 пп. "б", пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, не вибрав безпечну дистанцію до автомобіля "ВАЗ 2101", р/н НОМЕР_2, під керування водія ОСОБА_8, що здійснював рух попереду по тій же смузі, внаслідок чого допустив зіткнення з цим автомобілем.
Після зіткнення автомобіль "ВАЗ 2101", р/н НОМЕР_2, контактував із автобусом "БАЗ А 079.14", р/н НОМЕР_3, який знаходився у статичному положенні в межах перехрестя на полосі зустрічного руху, під керуванням водія ОСОБА_9 .
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ВАЗ 2101", р/н НОМЕР_2 ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні цивільного позову, просить скасувати ухвалені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_6 зазначає, що висновки суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_7 моральної шкоди та комунальної установи "Одеська обласна дитяча лікарня" витрат на стаціонарне лікування потерпілого є помилковими і не відповідають положенням ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Вказує, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди він працював водієм у ТОВ "Турист", а тому належним відповідачем за цивільними позовами у провадженні є саме власник джерела підвищеної небезпеки.
Крім того, ОСОБА_6 вважає, що з урахуванням даних про його особу, наявності пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, того, що в причинно наслідковому зв`язку з виникненням ДТП є дії відповідального за технічний стан автобуса працівника ТОВ "Турист", призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є несправедливим. Також зауважує, що, зважаючи на ці обставини, достатнім і справедливим буде зменшення визначеного йому іспитового строку до 1 року.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу ОСОБА_6, просив скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову
і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями
412 - 414 цього Кодексу.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та правильності кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оспорено.
Доводи ОСОБА_6 про несправедливість призначеного йому судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та зменшення визначеного іспитового строку позбавлені підстав.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обираючи ОСОБА_6 міру покарання врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до
ст. 12 КК є тяжким; особу винного, який раніше не судимий; обставини, що пом`якшують покарання, - визнання винуватості і відшкодування шкоди та відсутність обтяжуючих обставин.
З урахуванням цього, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 основного покарання в межах санкції статті, за якою його засуджено, із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Водночас звільнив засудженого від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків тощо.