Постанова
Іменем України
07 лютого 2023року
м. Київ
справа № 522/22094/14-к
провадження № 51- 222 км17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Дружелюбівка Добровеличковського району Кіровоградської області, мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3, 4 ст. 358, частинами 2, 3 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за:
- ч. 1 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 3 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ПАТ "Марфін Банк" на користь:
- ОСОБА_7 матеріальну та моральну шкоду у сумі 604 091, 60 грн та 20 000 грн, відповідно;
- ОСОБА_8 моральну шкоду у сумі 10 000 грн;
- ОСОБА_9 матеріальну шкоду у сумі 1 547 000 грн.
- ОСОБА_10 матеріальну шкоду у сумі 375 587,80 грн.
Цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди - залишено без розгляду.
Згідно з вироком, ОСОБА_6, будучи провідним спеціалістом із роздрібних продаж Одеського відділення АТ МТБ "Морський транспортний банк"
(правонаступником якого є ПАТ "Марфін банк") із 04 березня 2009 року
по 08 лютого 2011 року діючи умисно, з корисливих мотивів, у службовому приміщенні вказаного банку по АДРЕСА_2 виготовляла завідомо неправдиві платіжні документи - заявки на видачу готівки від імені клієнта банку ОСОБА_10, які подавала до каси та отримувала грошові кошти.
У такий спосіб ОСОБА_6 шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 на загальну суму 10 781 дол. США.
Аналогічним способом засуджена з 23 вересня 2009 року по 23 січня 2012 року заволоділа належними ОСОБА_7 грошовими коштами у сумі 20 123 дол. США.
Вона ж, 07 липня 2011 року у службовому приміщенні ПАТ "Марфін банк"
за вищезазначеною адресою склала завідомо неправдивий документ - Договір банківського вкладу (депозиту) від 07 липня 2011 року № LD1119400013, в якому замість номера депозитного рахунку вказала номер депозитного договору № НОМЕР_1, поставила відтиск печатки банку та підписала, після чого,
не зареєструвавши вказаний договір у програмному комплексі ПАТ "Марфін Банк" передала його для ознайомлення та підпису ОСОБА_10, яка, будучи введеною
в оману, підписала договір і передала ОСОБА_6 5 000 дол. США,
котрими остання заволоділа і розпорядилася на власний розсуд.
Аналогічним способом ОСОБА_6 заволоділа грошовими коштами:
- 19 лютого 2013 року - належними ОСОБА_9 у сумі 15 000 дол. США;
- 30 вересня 2013 року - належними ОСОБА_7 у сумі 5 259 дол. США;
- 25 грудня 2013 року - належними ОСОБА_9 у сумі 25 000 дол. США;
- 19 лютого 2014 року - належними ОСОБА_9 у сумі 30 000 дол. США.
Крім того, у період із 26 квітня 2012 року по 03 лютого 2014 року ОСОБА_8
у службовому приміщенні ПАТ "Марфін Банк" для погашення кредитного договору передала ОСОБА_6 167 800 грн, з яких 147 900 грн остання внесла
до каси, а рештою - 19 900 грн - заволоділа, чим спричинила ОСОБА_8 матеріальної шкоди на зазначену суму.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 18 вересня 2017 року скасував вирок суду першої інстанції у частині вирішення цивільних позовів потерпілих та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального Суду Верховного суду від 23 січня 2019 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2021 року скасував вирок Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2015 року у частині засудження ОСОБА_6 за частинами 1, 3, 4 ст. 358 КК та ч. 2 ст. 190 КК та звільнив її від кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення й кримінальне провадження в цій частині закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК. Цей же вирок, ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року скасований у частині цивільних позовів потерпілих з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, а у решті залишений без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на безпідставність висновку апеляційного суду щодо можливості застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК, оскільки поза увагою суду залишилось кількість епізодів кримінальних правопорушень вчинених засудженою та значний розмір спричиненої матеріальної шкоди. Крім того, засуджена не відшкодувала завдану шкоду в повному обсязі, а потерпілі наполягали на призначенні їй суворої міри покарання. Також, зазначає прокурор, що апеляційний суд, порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, не виконав вказівок викладених у постанові Касаційного кримінального суду від 23 січня 2019 року, зокрема щодо м`якості призначеного покарання внаслідок звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
У запереченнях на касаційну скаргу засуджена ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу і просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому із додержанням усіх вимог чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
При цьому, необхідним при постановленні рішення апеляційної інстанції є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Желтяков проти України", який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 КПКапеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
З урахуванням наведених законодавчих положень та ст. 419 КПК апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляціній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення чи частковому їх задоволенні суд має навести обгрунтування своєї позиції, яка не може бути суперечливою та такою, що ставить під сумнів прийняте остаточне рішення. Вирішуючи питання щодо справедливості обраного засудженому покарання, суд повинен перевірити чи було додержано приписи статей 50, 65 КК, і в разі встановлення порушень усунути їх у процесуальний спосіб. При цьому форма та зміст рішення суду має узгоджуватися з правилами статей 407, 418 КПК у їх взаємозв`язку.