ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/15054/18
провадження № 51-2533км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня
2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100100000066, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року
ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення права займатися лікарською діяльністю на строк 3 роки. На підставі п. 5 ст. 74 КК
ОСОБА_6 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 23660, 36 грн на відшкодування матеріальної та 200 000 грн моральної шкоди.
ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду провідного наукового співробітника відділення реконструктивно-відновлювальної хірургії ЛОР-органів ДУ "Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України", маючи згідно диплому Київського медичного інституту освіту за спеціальністю "лікувальна справа", кваліфікацію "лікар" та вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності "оториноларингологія", будучи доктором медичних наук, професором кафедри хірургічних хвороб (курс отоларингології), лікарем (провізором) - спеціалістом за спеціальністю "Отоларингологія", який згідно з п. "а" ч. 1 ст. 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19 листопада 1992 року зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, 01 листопада 2016 року близько 11:00 під час проведення оперативного втручання у приміщенні ДУ "Інституту отоларингології імені професора О.С. Коломійченка НАМН України", що на
вул. Зоологічній, 3 у м. Києві, неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого - потерпілого ОСОБА_8 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що постановлені щодо нього судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК, оскільки судові інстанції неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність. Вказує, щов його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. На думку ОСОБА_6, місцевим судом не встановлено, які саме професійні обов`язки, що покладалися на нього, він виконав неналежним чином, а також вимоги яких нормативних актів ним порушено під час надання медичної допомоги потерпілому, відсутні (не встановлені) тяжкі наслідки хірургічного втручання та причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками (об`єктивна сторона). Звертає увагу на те, що висновок експерта № 56-2017/о не відповідає вимогам ст. 101 КПК, складений некомпетентними експертами, які безпосередньо не оглядали потерпілого, а в основу висновку поклали результати огляду потерпілого лікарями, які не мають статусу експертів. Вважає висновок недопустимим та недостовірним доказом. Крім того, не погоджується з рішеннями судових інстанцій в частині задоволення позовних вимог потерпілого, вважаючи їх недоведеними. Стверджує, що апеляційна інстанція на зазначені порушення увагу не звернула та безпідставно залишила апеляційну скаргу без задоволення.
У запереченні на касаційну скаргу засудженого потерпілий просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги.
Потерпілий заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Прокурор вважала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_6 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 зазначеної нормисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд, відповідно до приписів ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
Доводи засудженого у касаційній скарзі стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 140 КК) у зв`язку із відсутністю в його діях об`єктивної сторони складу цього злочину, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 140 КК характеризується:
1) діянням (дією чи бездіяльністю) - невиконанням чи неналежним виконанням медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) наслідками у виді тяжких наслідків для хворого (ч. 1); 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками.
Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 140 має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладались на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним. При цьому необхідно враховувати, що встановлення діагнозу та вибір конкретного способу і методу лікування залежать від багатьох чинників, зокрема індивідуальних особливостей організму хворого, досягнень медичної науки і досвіду лікувальної діяльності, а тому не можуть бути заздалегідь і повністю регламентовані нормативними актами у сфері охорони здоров`я.
Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти, наприклад, смерть людини, її самогубство, заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, спричинення ятрогенного захворювання.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_8, а також його батька - свідка
ОСОБА_9 в суді першої інстанції видно, що з метою позбавитися проблеми з диханням носа, ОСОБА_8 звернувся до лікаря ОСОБА_6, який порекомендував проведення оперативного втручання - двосторонню гайморотомію. Після операції потерпілий відчував біль по усьому обличчю, з`явилося подвоєння в очах, про що скаржився ОСОБА_6, який запевнив його, що згодом все пройде, однак ці симптоми не зникали. В подальшому ОСОБА_8 почав обстежуватися у інших лікарів та з`ясувалось, що під час проведення
ОСОБА_6 операції по видаленню поліпу, було пошкоджено нижню стінку орбіти правого ока, яке змістилось до низу. Це призвело до ефекту подвоєння в очах. Крім того, при операції був пошкоджений лицевий нерв. У лютому 2017 року потерпілому зробили повторну операцію, під час якої було встановлено титанову пластину, проте це не усунуло всіх негативних наслідків попередньої.