Постанова
Іменем України
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 344/13099/19
провадження № 51-3244 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 18 січня 2005 року вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_6 подав до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області заяву, датовану 16 липня 2019 року, у якій ставив питання про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року щодо нього.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2019 року вищевказану заяву повернуто ОСОБА_6 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задоволено частково, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2019 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2019 року заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року повернуто ОСОБА_6 з усіма доданими до неї матеріалами
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 задоволено частково, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2019 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року заяву ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року залишено без задоволення.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6, ставлять питання про скасування ухвал місцевого та апеляційного судів, просять призначити новий розгляд заяви засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог вказують, що за результатом судового розгляду Апеляційним судом Чернівецької області 16 квітня 2004 року постановлено вирок, яким засуджено ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 3 ст. 358 КК України, спільно з ОСОБА_11 та іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, тобто за вчинення терористичного акту, який призвів до загибелі заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, кандидата в народні депутати Верховної Ради України ОСОБА_12, та породив у населення Івано-Франківської області почуття тривоги, занепокоєння, страху та втрати власної безпеки, призвів до порушення громадської безпеки, дестабілізації суспільно-політичної ситуації та вплинув на хід виборчого процесу в одномандатному виборчому окрузі № 90. Звертають увагу, що в основу обвинувального вироку покладено обставини щодо фактичного перебування ОСОБА_6 в м. Івано-Франківську, отримання допомоги на придбання автомобіля, найму квартири, отримання тимчасового талону на право керувати транспортними засобами за допомогою ОСОБА_11, який нібито організував вбивство, та перебування у попередній змові з іншими учасниками вбивства ОСОБА_12, забезпеченні відходу після вчинення терористичного акту. На досудовому слідстві при численних допитах, очних ставках, відтворенні обстановки та обставин події, внаслідок катування, тобто фізичного та психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів ОСОБА_6 частково визнавав свою вину у готуванні до вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, що стало підставою для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . У подальшому, стосовно тієї ж події, вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2012 року засуджено ОСОБА_13 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, які ним вчинені за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_6 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. При цьому, під час допиту ОСОБА_13 неодноразово зазначав, що ОСОБА_6 у день вчинення злочину відмовився від участі та поїхав з місця вчинення злочину. Тобто, вказані показання ОСОБА_13 підтверджують правдивість показань ОСОБА_6 про те, що він спочатку брав участь у підготовці до спостереження за особою, однак під приводом хвороби потім покинув місце вчинення злочину, не забезпечував ніякого відходу після вчинення цього злочину, та взагалі йому не було відомо, чи було вчинено вбивство, чи ні. На момент постановлення вироку щодо ОСОБА_6 ОСОБА_13 перебував у розшуку, органи досудового розслідування вважали його померлим, тобто його показання не були та не могли бути відомі суду, а тому такі показання у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України вважають нововиявленими обставинами, які самі по собі, а також з іншими доказами у справі доводять неправильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено до довічного позбавлення волі. Вважають, що за вказаних обставин вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року підлягає скасуванню із постановленням нового вироку щодо ОСОБА_6 за ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Крім того, наголошують, що під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_13, ОСОБА_6 допитували у якості свідка, однак він не ознайомлювався з матеріалами справи та не міг знати про докази, здобуті в ході досудового розслідування, а тому не знав і не міг знати про такі показання ОСОБА_13, та дізнався про них лише у 2018 році після ознайомлення з текстом вироку суду щодо ОСОБА_13 та журналом судових засідань. У подальшому 26 березня 2018 року ОСОБА_6 вперше звернувся до Апеляційного суду Чернівецької області із заявою про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами, а тому вказані факти, на думку захисту, спростовують твердження суду про те, що ОСОБА_6 пропустив строк на подачу відповідної заяви.
Звертають увагу, що судами в оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що засуджений ОСОБА_6, вказуючи про необхідність перекваліфікувати його дії з ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 3 ст. 358 КК України на ст. 14, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, тобто не погоджуючись з кваліфікацією своїх дій, бажає переглянути вирок з використанням процедури перегляду вироку за нововиявленими обставинами, що не відповідає принципу правової визначеності. Однак сторона захисту не погоджується з такою позицією судів, вважає її такою, що порушує фундаментальні принципи судочинства, зокрема такі, як право на судовий захист, на справедливий суд, на повноту дослідження всіх обставин у справі.
Враховуючи викладене, вказують, що ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції постановлені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому підлягають скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисників не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, а ухвали місцевого та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисників, просила залишити її без задоволення, а ухвали судів першої та апеляційної інстанції без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі захисники, не погоджуючись з ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 січня 2022 року та ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 липня 2022 року, ставлять питання про їх скасування.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами регламентовано главою 34 КПК України, у якій наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Відповідно до положень ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Крім того, згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Так, засуджений ОСОБА_6, вказуючи на наявність нововиявлених обставин, подав до місцевого суду заяву, датовану 16 липня 2019 року, у якій ставив питання про перегляд у порядку глави 34 КПК України вироку Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року щодо нього.
При цьому свою заяву обґрунтовував тим, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2012 року засуджено ОСОБА_13 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, які ним вчинені за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_6 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження. При цьому, під час допиту ОСОБА_13 неодноразово зазначав, що ОСОБА_6 у день вчинення злочину відмовився від участі та поїхав з місця вчинення злочину. Тобто, вказані показання ОСОБА_13 підтверджують правдивість його показань про те, що він спочатку брав участь у підготовці до спостереження за особою, однак під приводом хвороби потім покинув місце вчинення злочину, не забезпечував ніякого відходу після вчинення цього злочину, та взагалі йому не було відомо, чи було вчинено вбивство, чи ні. На момент постановлення вироку щодо ОСОБА_6 . ОСОБА_13 перебував у розшуку, органи досудового розслідування вважали його померлим, його показання не були та не могли бути відомі суду, а тому такі показання у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК України є нововиявленими обставинами.
Як вбачається з ухвали місцевого суду, вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2004 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України як терористичний акт, вчинений за попередньою змовою групою осіб із застосуванням зброї, з метою залякування населення, що призвів до тяжких наслідків, а саме до загибелі заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, кандидата в народні депутати Верховної Ради України ОСОБА_12, та за ч. 3 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа - тимчасового талону ІВА № 012803 від 19 березня 2002 року на право керувати транспортними засобами на ім`я ОСОБА_14 (він же ОСОБА_6 ).