Постанова
Іменем України
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 563/1101/19
провадження № 61-3380св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корецька районна державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Бовгирею Олександром Петровичем, на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Загородько Н. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Ковальчук Н. М.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корецька районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина.
02 квітня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,84 га, що розташована на території Даничівської сільської ради, земельну частку (пай) із земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" (далі - КСП "Батьківщина") с. Даничів Корецького району Рівненської області, площею 2,80 га.
Крім того, 27 вересня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_2 належні їй земельні ділянки площами 0,5356 га, 0,9 га та 0,5026 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Даничівської сільської ради.
ОСОБА_2 прийняла спадщину в розмірі 7/8 частки земельних ділянок.
Земельні ділянки площами 0,5026 га, 0,5356 га та 0,9 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Даничівської сільської ради, які ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 згідно із заповітом від 27 вересня 2013 року, та земельна частка (пай) із земель колективної власності КСП "Батьківщина" с. Даничів Корецького району Рівненської області, розміром 2,80 га, що ОСОБА_4 заповіла позивачці згідно з заповітом від 02 квітня 2015 року, є одним і тим самим спадковим майном.
Оскільки заповіт, складений ОСОБА_4 02 квітня 2015 року, скасовує заповіт, що складений нею 27 вересня 2013 року, то оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 видані на підставі скасованого заповіту, а тому підлягають визнанню недійсними.
Просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 560, № 561, № 562 на 7/8 частки земельних ділянок площами: 0,5356 га, кадастровий номер 5623082000:02:006:0097, 0,5026 га, кадастровий номер 5623082000:02:001:0380, та 0,9000 га, кадастровий номер 5623082000:02:006:00980, видані 08 вересня 2016 року державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори Бобрик С. К.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, у позові відмовлено.
Відмовивши в позові, суди виходили з того, що позивач не довела, а суд не встановив підстав, передбачених статтею 1301 ЦК України, для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.
Земельні ділянки площами 0,5026 га, 0,5356 га, 0,9 га (згідно із заповітом від 27 вересня 2013 року) та право на земельну частку (пай) розміром 2,80 га (згідно із заповітом від 02 квітня 2015 року) не є одним і тим самим спадковим майном, що підтверджено рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2017 року у справі № 563/746/17. Цим рішенням встановлено, що ці земельні ділянки не охоплені заповітом від 02 квітня 2015 року.
У матеріалах справи немає доказів на підтвердження недійсності заповіту, складеного 27 вересня 2013 року.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видання їм державних актів на право власності на землю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бовгиря О. П. направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми частини першої статті 1218, статті 1301 ЦК України.
Земельні ділянки площами 0,5026 га, 0,5356 га та 0,9 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Даничівської сільської ради, які ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 згідно із заповітом від 27 вересня 2013 року, право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП "Батьківщина" с. Даничів Корецького району Рівненської області розміром 2,80 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 згідно із заповітом від 02 квітня 2015 року, є однією і тією самою спадщиною.
Є неправильним висновок суду першої інстанції, незмінений апеляційним судом, що відповідно до заповіту від 02 квітня 2015 року ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 лише одну земельну ділянку, оскільки фактично предметом цього заповіту було чотири земельні ділянки площами 1,84 га, 0,5356 га, 0,5026 га та 0,9 га.
Суди не врахували, що право на земельну частку (пай) - це майнове право, тому особа, яка має право на земельну частку (пай), має право в майбутньому отримати таку земельну частку (пай) в натурі (на місцевості).
На момент посвідчення заповіту від 02 квітня 2015 року у заповідача ОСОБА_4 у розпорядженні був сертифікат на право на земельну частку (пай), серія РВ № 009835, виданий 08 квітня 1996 року, на підставі якого вона отримала земельні ділянки площами 0,5356 га, 0,5026 га та 0,9 га.
Зазначення в заповіті неконкретних земельних ділянок, а про право на земельну частку (пай), відповідно до якого такі ділянки були отримані, не змінює і не скасовує суті волевиявлення заповідача щодо реальних земельних ділянок.
Суди не застосували до спірних правовідносин частини другу та третю статті 1254 ЦК України, відповідно до яких заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт; заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить; кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Всупереч частині четвертій статті 82 ЦПК України суди не врахували, що у справі № 563/746/17 тлумачення заповіту щодо земельної частки (паю) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Батьківщина" с. Даничів Корецького району Рівненської області, розміром 2,80 га, не було предметом позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає:
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
судами попередніх інстанцій встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У письмових поясненнях, поданих до Верховного Суду у березні 2021 року, ОСОБА_1 вказувала те, що її неправомірно позбавлено права на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 .
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду у квітні 2021 року, ОСОБА_2 заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Бовгиря О. П., просила касайну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що позивачка не надала жодного документа, який підтверджує належність померлій станом на час відкриття спадщини земельної частки (паю) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).
У цій справі відсутня конкуренція заповітів, оскільки у заповіті від 02 квітня 2015 року у двох пунктах зазначена одна і та ж сама земельна ділянка. Земельна ділянка, площею 2,80 га, що належала ОСОБА_4 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) № 009970, є земельною ділянкою, площею 1,84 га, яка зазначена у державному акті, серія ЯА, № 056722 від 28 липня 2005 року, який був виданий на підставі сертифіката № 009970 та успадкована ОСОБА_1 . Тобто, позивач прийняла все спадкове майно, яке вказане у заповіті від 02 квітня 2015 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно із заповітом, складеним 27 вересня 2013 року та посвідченим секретарем Даничівської сільської ради Корецького району Рівненської області, ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 належні їй земельні ділянки площами 0,5356 га, 0,9 га та 0,5026 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Даничівської сільської ради.
Відповідно до заповіту, складеного 02 квітня 2015 року, ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 : земельну ділянку, площею 1,84 га, що розташована на території Даничівської сільської ради Корецького району Рівненської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Батьківщина" с. Даничів Корецького району Рівненської області площею 2,80 га, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
29 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Корецької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .
08 вересня 2016 року ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 560, № 561, № 562 на 7/8 частки земельних ділянок площами 0,5356 га, кадастровий номер 5623082000:02:006:0097, 0,5026 га, кадастровий номер 5623082000:02:001:0380, та 0,9000 га, кадастровий номер 5623082000:02:006:00980.
07 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Корецької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
12 грудня 2017 року ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 716, № 717 на 7/8 часток земельної ділянки площею 1,3388 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 056722, кадастровий номер 5623082000:02:006:0016, а також на 7/8 часток земельної ділянки площею 0,5022 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія ЯА № 056722, кадастровий номер 5623082000:02:001:0056.
Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2017 року у справі № 563/746/17 за позовом ОСОБА_1 до Даничівської сільської ради Корецького району Рівненської області про тлумачення заповіту з`ясовано, що згідно із заповітом від 02 квітня 2015 року ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,84 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Даничівської сільської ради Корецького району Рівненської області, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 липня 2005 року, серія ЯА № 056722.
Цим рішенням встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 заведена за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1
08 вересня 2016 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частки земельної ділянки площею 0,5356 га, 1/8 частки земельної ділянки площею 0,9000 га, 1/8 частки земельної ділянки площею 0,5026 га. Свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 01 червня 2017 року ОСОБА_3 видано на 1/8 частки земельної ділянки площею 1,3388 га та на 1/8 частки земельної ділянки площею 0,5022 га.
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 видано на 7/8 частки на вищевказані земельні ділянки. Ці земельні ділянки не охоплені заповітом від 02 квітня 2015 року.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 05 жовтня 2020 року № 29-17-0.2-5267/2-20 ОСОБА_4 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай), серія РВ № 009970, на площу 2,80 га та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом 11 квітня 2008 року успадкований сертифікат на право на земельну частку (пай), серія РВ № 009835, на площу 2,80 га, який був виданий ОСОБА_5 . Інші сертифікати на право на земельну частку (пай), які були видані чи успадковані ОСОБА_4, відсутні.