Постанова
Іменем України
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 944/1122/21
провадження № 61-8222св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лінії",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року у складі судді Поворозника Д. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" (далі - ТОВ "Українські лінії") про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 16 грудня 2018 року працівник ТОВ "Українські лінії" ОСОБА_7, керуючи рейсовим автобусом "Київ - Вроцлав", марка "Neoplan N1122/3L", реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись автодорогою сполученням "Львів - Краківець" у напрямку до м. Львова, у смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28, що на вул. Яворівській, порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР) та виїхав на зустрічну смугу руху, на якій в цей час рухався автомобіль марки "Volvo 340", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керування ОСОБА_8, що призвело до зіткнення цих транспортних засобів, внаслідок чого водій автомобіля "Volvo 340" ОСОБА_8 та пасажири цього транспортного засобу ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 загинули на місці події.
Власником автобуса марки "Neoplan N1122/3L" є ТОВ "Українські лінії", з яким водій ОСОБА_7 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах.
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року, який залишений без змін Львівським апеляційним судом в частині покарання, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України. У частині заявлених цивільних позовів справу передано на новий розгляд до Яворівського районного суду Львівської області в порядку цивільного судочинства.
Діями відповідача позивачам завдано моральну шкоду, яка полягає у факті смерті брата і сина ОСОБА_11, брата і сина ОСОБА_10, яку вони оцінюють у розмірі заявлених позовних вимог.
Протягом тривалого розгляду справи щодо притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності обвинувачений чи цивільний відповідач жодної матеріальної чи фінансової допомоги позивачам не надав.
Просили стягнути з ТОВ "Українські лінії" на користь ОСОБА_1 - 500 000,00 грн; ОСОБА_2 - 500 000,00 грн; ОСОБА_3 - 200 000,00 грн; ОСОБА_4 - 500 000,00 грн; ОСОБА_5 - 500 000,00 грн; ОСОБА_6 - 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілих.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року позов задоволеночастково. Стягнено з ТОВ "Українські лінії" на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн, ОСОБА_2 - 500 000,00 грн, ОСОБА_3 -100 000,00 грн, ОСОБА_4 - 500 000,00 грн, ОСОБА_5 500 000,00 грн, ОСОБА_6 -100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що у результаті смерті в ДТП синів та брата позивачів останнім завдано моральну шкоду у вигляді моральних страждань та інших негативних явищ, які мають незворотній характер, у зв`язку з чим позивачі мають право на її відшкодування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди кожному з позивачів, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 рокувиправлено описки в рішенні Яворівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року, вказано в дев`ятому, десятому, одинадцятому, дванадцятому, тринадцятому і чотирнадцятому абзацах резолютивної частини рішення правильно "витрати на професійну правничу допомогу" замість "судові витрати із сплати судового збору".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Українські лінії", яка подана через представника Городнюка В. В., задоволено частково. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року в частині частково задоволених позовних вимог ОСОБА_3 та в частині відшкодування на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 100,00 грн скасовано, ухвалено в цих частинах нове судове рішення про відмову в позові. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року в частині стягнення з ТОВ "Українські лінії" в дохід держави судового збору змінено, зменшено його розмір з 22 000,00 грн до 21 000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції (з урахуванням ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року про виправлення описок) залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, відмовивши в позові ОСОБА_3 та відповідно у відшкодуванні йому витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що померлий ОСОБА_10 проживав разом лише зі своїми батьками, а його брат, позивач ОСОБА_3, починаючи з квітня 2011 року проживав та був зареєстрований за іншою адресою, тому не є особою, яка проживала із загиблим в ДТП однією сім`єю, тому не набув права на відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті в ДТП його брата ОСОБА_10 відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ТОВ "Українські лінії" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у позові ОСОБА_6 відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди, визначаючи розмір моральної шкоди, неправильно застосували норми статті 23, частини другої статті 1167, частини другої статті 1168, частини першої статті 1172 та частин першої, другої та п`ятої статті 1187 ЦК України.
Суди порушили принципи верховенства права та змагальності сторін, що полягає у безпідставному задоволенні позовних вимог про відшкодування на користь позивачів моральної шкоди в значному розмірі та без будь-якого нормативного обґрунтування, з`ясування дійсних обставин справи, відсутності доказів та безпосередньої вини відповідача у вчиненні ДТП, пославшись на принцип розумності та справедливості.
Судові рішення ухвалені за відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди до відшкодування на користь позивачів.
Суди не врахували усі обставини справи, не дослідили надані сторонами докази, не надали їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим ухвалили незаконні та необгрунтовані рішення, у яких невмотивовано та неправильно визначено саме розмір моральної шкоди.
Суди, пославшись лише на принцип розумності та справедливості, не навели відповідні мотиви, з яких вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди.
Суди не звернули уваги, що позивачі не надали належні докази на підтвердження розміру завданої моральної шкоди.
Суди проігнорували висновок експерта, на підставі якого можна визначити грошовий еквівалент завданої моральної шкоди.
Суди повинні були враховувати лише відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілим, не могли застосувати збільшення розміру моральної шкоди, як засобу попередження вчинення порушення прав у майбутньому щодо товариства.
Суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 601/1399/18, провадження № 61-9225св19, від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18, провадження № 61-6619св19, від 08 травня 2018 року у справі № 370/2580/15-ц, провадження № 61-10258св18, від 19 вересня 2018 року у справі № 161/11814/14-ц, провадження № 61-8091св18, від 25 вересня 2018 року у справі № 598/744/16-к, провадження № 51-2256км18, від 04 жовтня 2018 року у справі № 263/8330/15-к, провадження № 51-1538км18, від 31 січня 2019 року у справі № 204/6539/16-ц, провадження № 61-23449св18, від 05 грудня 2018 року у справі № 242/5392/16-ц, провадження № 61-16377св21, від 10 січня 2019 року у справі № 350/1425/17, провадження № 61-38123св18, від 04 жовтня 2018 року у справі № 548/148/16-к, провадження № 51-2488км18, від 10 травня 2018 року у справі № 524/245/16-ц, провадження № 61-7063св18.
Аргументи інших учасників справи
Відзив адвоката позивачів Ільківа М. М. на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із визначеного судами розміром моральної шкоди.
Суди, визначаючи розмір моральної шкоди, врахували позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Верховного Суду у спорах щодо стягнення моральної шкоди.
Суди надали відповідну правову оцінку тому, що позовні вимоги заявлено до роботодавця особи, яка винна в ДТП.
Суди встановили факт завдання моральної шкоди позивачам, що також підтверджено відповідачем.
Розмір моральної шкоди ЦК України не визначено, тому він встановлюється на основі досліджуваних судом доказів, зокрема пояснень позивачів.
Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм законодавства.
Суди обґрунтовано встановили, що потерпілі зазнали фізичних та душевних страждань у зв`язку із втратою близьких людей, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню.
Факт визнання позивачів потерпілими у кримінальному провадженні означає визнання державою завдання їм кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.
ЦК України не встановлено мінімального та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди та її розміру у кожному конкретному випадку вирішується судом на підставі наданих доказів.
На сьогодні у законодавстві не існує жодних методик та нормативних актів, які б регулювали порядок визначення розміру моральної шкоди, зокрема експертами установ, що здійснюють проведення судово-психологічних експертиз.
Позивачі довели завдання їм моральної шкоди, її розмір визначено відповідно до норм закону та засад змагальності, тому посилання відповідача на порушення судами вимог верховенства права є безпідставними.
Твердження відповідача про те, що ОСОБА_6 не понесла моральних страждань не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки передчасна смерть її брата, близької людини, однозначно спричинила втрату її важливого життєвого зв`язку, який не може бути поновлений та, відповідно, завдає довготривалих, глибоких та непоправних душевних страждань. Крім того, у кримінальному провадженні її визнано потерпілою внаслідок кримінального правопорушення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 16 грудня 2018 року близько 03 год 20 хв, керуючи рейсовим автобусом "Київ - Вроцлав", марка "Neoplan N1122/3L", реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись автодорогою сполученням Львів - Краківець у напрямку м. Львова, у смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, неподалік будинку № 28 на вул. Яворівській, грубо порушив пункти 1.2; 1.5; 1.10; (в частині значення термінів "безпечна швидкість", "небезпека для руху"); пунктів 2.3 (підпункту "д"), пунктів 12.1; 12.4 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував наявність несприятливих погодних умов у вигляді снігопаду, стан засніженого дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автобуса, не впорався з керуванням та без причин технічного характеру виїхав на зустрічну смугу руху, в якій рухався автомобіль "Volvo 340", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, такими діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення цих транспортних засобів та смерті пасажирів, зокрема, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб) та призначено відповідне покарання.
Цей вирок залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року в частині визнання винним ОСОБА_7 та призначення йому покарання.
Станом на день ДТП ОСОБА_7 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ "Українські лінії" та здійснював рейс "Вроцлав - Київ" за маршрутом Дніпро-Згожелець у складі екіпажу.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 16 грудня 2018 року у смт Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, в результаті зіткнення рейсового автобуса "Київ - Вроцлав", марка "Neoplan N1122/3L", реєстраційний номер НОМЕР_1, (власником якого було ТОВ "Українські лінії", працівник якого ОСОБА_7 керував ним в момент ДТП), та автомобіля марки "Volvo 340", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керування ОСОБА_8, відбулося ДТП, в результаті якої водій автомобіля "Volvo 340" ОСОБА_8 та пасажири цього транспортного засобу ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 загинули на місці події.
Вироком Яворівського районного суду Львівської області від 26 липня 2019 року, який залишено без змін Львівським апеляційним судом в частині покарання, винним у ДТП визнано водія ТОВ "Українські лінії" ОСОБА_7 .
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого ОСОБА_10, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Позивач ОСОБА_3 є братом загиблого ОСОБА_10, що підтверджується копіями їхніх свідоцтв про народження.
Позивачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є батьками загиблого ОСОБА_11, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Позивач ОСОБА_6 є сестрою загиблого ОСОБА_11, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Згідно з довідкою про склад сім`ї від 31 січня 2019 року загиблий у ДТП ОСОБА_11 до дня смерті проживав в одному житловому приміщенні зі своїми батьками (позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) та зі своєю сестрою - позивачкою ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки з місця проживання іншого загиблого в ДТП - ОСОБА_10, останній проживав разом лише зі своїми батьками, позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а його брат, позивач ОСОБА_3, починаючи з квітня 2011 року проживав та був зареєстрований за іншою адресою.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша стаття 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Предметом спору є відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуєтьсяв повному обсязі особою, яка її завдала.