ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 918/86/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Сухового В. Г., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
відповідача-1- не з`явилися,
відповідача-2 - Козака А. Ю. (адвоката, в режимі відеоконференції),
прокуратури - Семенчука М. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 (колегія суддів: Петухов М. Г. - головуючий, Коломис В. В., Саврій В. А.) і рішення Господарського суду Рівненської області від 30.06.2022 (суддя Горплюк А. М.) у справі
за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації
до: 1) Державного підприємства "Клесівське лісове господарство", 2) Приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод"
про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту, скасування державної реєстрації права користування (сервітут),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Рівненська ОДА) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Клесівське лісове господарство" (далі - ДП "Клесівське лісове господарство") та до Приватного акціонерного товариства "Томашгородський щебеневий завод" (далі - ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод"), в якій просив: визнати недійсним укладений між ДП "Клесівське лісове господарство" та ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" договір про встановлення земельного сервітуту від 27.04.2021 № 1; скасувати рішення державного реєстратора від 17.05.2021 № 58149625, № 58149989 про державну реєстрацію права користування (сервітут) на земельні ділянки: кадастрові номери 5625055500:04:001:0065, 5625055500:04:001:0067 за ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод", номери запису про інше речове право: 41957848, 41958139.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що договір про встановлення земельного сервітуту суперечить вимогам законодавства, а саме статтям 92, 93, 95, 96, 116, 122- 124, 134, 149 Земельного кодексу України та статтям 4, 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", оскільки:
- сервітуарій у заяві до ДП "Клесівське лісове господарство" не вказував на неможливість задовольнити свої потреби у користуванні своєю власністю чи сусідньою або іншою земельною ділянкою в інший спосіб, ніж встановлення земельного сервітуту, та не надав доказів про неможливість використання ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" своєї власності без обтяження сервітутом земельної ділянки ДП "Клесівське лісове господарство";
- на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача і межує із земельною ділянкою, на яку встановлено сервітут, наявні проїзди, автодороги, залізничні колії;
- технічна документація щодо встановлення меж частини земельної ділянки площею 7,3 га, на яку поширюється право сервітуту, не погоджувалась та не затверджувалась у визначеному законом порядку;
- ДП "Клесівське лісове господарство" не мало права на передачу земельної ділянки ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод", оскільки є її землекористувачем, а не власником;
- спірний договір про встановлення земельного сервітуту є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину - договору оренди землі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.06.2022 у справі № 918/86/22, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, у задоволені позову прокурора в інтересах держави в особі Рівненської ОДА відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції, спростовуючи доводи прокурора, зазначив, що, з урахуванням наявності у набувача сервітуту спеціального дозволу на дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин, для встановлення спірного сервітуту відповідачу не потрібно було отримувати погодження землевласника, оскільки таке погодження було надане землекористувачем. Суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір не є удаваним правочином у розумінні статті 235 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачі його виконують з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод", враховуючи неможливість забезпечення своїх потреб в інший спосіб, уклало договір про встановлення сервітуту. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що, з урахуванням наявності у ДП "Клесівське лісове господарство" права постійного користування на земельні ділянки, а у ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" - спеціального дозволу на користування надрами, мети встановлення сервітуту -розміщення відвалу (діяльність, пов`язана із видобуванням корисних копалин), у цьому випадку відповідна технічна документація могла погоджуватися ДП "Клесівське лісове господарство" і затверджуватися ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод", тому ДП "Клесівське лісове господарство" погодило, а ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" затвердило відповідну технічну документацію. Суд зазначив, що інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30.06.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 918/86/22, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме: статей 92, 93, 95, 96, 98, 99 Земельного кодексу України, статті 55-1 Закону України "Про землеустрій", статей 235, 401 Цивільного кодексу України, статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор зауважує, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17, від 13.07.2021 у справі № 914/427/20 у подібних правовідносинах. Крім того, прокурор стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування положень статті 55-1 Закону України "Про землеустрій" у подібних правовідносинах щодо визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту у зв`язку з недотриманням вимог цієї статті (відсутність розробленої технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки на площу, яка визначена у договорі сервітуту, за наявності розробленої документації на частини земельних ділянок іншої площі).
3.3. До Верховного Суду 31.01.2023 надійшов відзив ДП "Клесівське лісове господарство", поданий 26.01.2023, в якому ДП "Клесівське лісове господарство" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. ДП "Клесівське лісове господарство" зазначає, що суди правильно застосували норми чинного законодавства. Крім того, ДП "Клесівське лісове господарство" зауважує, що ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" сплачує плату за встановлений сервітут у розмірі та порядку, визначеному договором, а також відшкодовує збитки (включно з неодержаним доходом).
3.4. До Верховного Суду 31.01.2023 надійшов відзив ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод", поданий 25.01.2023, в якому ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" стверджує, що прокурор посилається на постанови Верховного Суду, в яких висновки про застосування норми права викладені не у подібних з цією справою, що розглядається, правовідносинах. ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" зазначає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку доводам прокурора, обґрунтовано визнавши їх безпідставними.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з розпорядженням від 24.07.2014 № 318 Рівненської ОДА було надано земельну ділянку площею 105,3654 га (кадастровий номер 5625055500:04:001:0067) та площею 2,5426 га (кадастровий номер 5625055500:04:001:0065) у постійне користування ДП "Клесівське лісове господарство".
4.2. ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" неодноразово зверталося до ДП "Клесівське лісове господарство", Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України з запитами про визначення земельної ділянки, яка необхідна для розташування відвалу розкривних порід (листи від 10.03.2015 № 115, від 30.06.2015 № 368, від 18.05.2017 № 257, від 19.02.2018 № 127, від 30.08.2018 № 512, від 11.12.2020 № 692).
4.3. У відповідь на ці листи Державне агентство лісових ресурсів України повідомляло про недоцільність вилучення земельної ділянки в постійне користування та/або оренду ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод", що підтверджується листами цього агентства від 09.09.2015 № 02-19/6479-15 та від 14.12.2018 № 02-33/16975-18, а також листом Міністерства аграрної політики від 15.01.2018 № 37-13-15/1010 і листами ДП "Клесівське лісове господарство" від 13.09.2018 № 1567, від 31.08.2018 № 1443.
4.4. ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" звернулося із заявою від 11.12.2020 № 692 до ДП "Клесівське лісове господарство" про встановлення сервітуту на земельні ділянки загальною площею 17,3 га, з яких: 10 га - під розширення кар`єру, 7,3 га - для розміщення відвалу, які розташовані на території кварталу 61 Сехівського лісництва та кварталу 4 Томашгородського лісництва.
4.5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у заяві право на користування чужою земельною ділянкою обґрунтовано тим, що ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" у межах наданого гірничого відводу здійснює видобування корисних копалин, які використовуються в дорожньому будівництві. Тому з метою забезпечення реалізації програми "Велике будівництво" просило погодити встановлення земельного сервітуту на вказані земельні ділянки.
4.6. ДП "Клесівське лісове господарство" листом від 11.03.2021 № 325 погодило:
- технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частин земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні підприємства і на яку поширюється право земельного сервітуту ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" (інший земельний сервітут) на території Сарненського району (кадастровий номер земельної ділянки 5625055500:04:001:0065), згідно з якою площа частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, становить 2,5426 га (інв. № 36/151-1 від 11.03.2021);
- технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частин земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні підприємства і на яку поширюється право земельного сервітуту ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" на видобування гранітів (інший земельний сервітут) на строк спеціального дозволу на користування надрами від 27.03.2000 № 2196 на території Сарненського району (кадастровий номер земельної ділянки: 5625055500:04:001:0067), згідно з якою загальна площа земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, становить 12,8418 га, в тому числі частина земельної ділянки площею 6,1908 га та частина земельної ділянки площею 6,6510 га (інв. № 36/152-1 від 11.03.2021).
4.7. 27.04.2021 між ДП "Клесівське лісове господарство" (надавач сервітутних прав) та ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" (набувач сервітутних прав) було укладено договір № 01 про встановлення земельного сервітуту.
4.8. Відповідно до пункту 1.1 цього договору земельний сервітут встановлюється стосовно земельної ділянки площею 7,3000 га, яка є частиною земельних ділянок державної власності площею 105,3654 га (кадастровий номер 5625055500:04:001:0067), площею 2,5426 га (кадастровий номер 5625055500:04:001:0065), для розміщення відвалу, що розташована на території Рокитнівської об`єднаної територіальної громади Сарненського району Рівненської області.
4.9. Розташування та межі частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту, визначено в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.
4.10. За змістом абзацу 3 пункту 1.1 цього договору укладення договору про встановлення земельного сервітуту для розміщення відвалу узгоджено з Державним агентством лісових ресурсів України (лист Державного агентства лісових ресурсів України від 26.01.2021 № 02-33/492-21).
4.11. Згідно з пунктом 1.3 договору сторони погодили, що набувач сервітутних прав сплачує надавачеві сервітутних прав плату за встановлення сервітуту у розмірі та порядку, визначеному пунктом 5 цього договору, та відшкодовує збитки (включаючи неодержаний дохід), що будуть завдані набувачем сервітутних прав внаслідок тимчасового зайняття земельної ділянки та зміни її стану, зазначених у пункті 11 цього договору, та будуть визначені відповідно до вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
4.12. Відповідно до договору про встановлення сервітуту встановлюється строковий земельний сервітут на термін дії Спеціального дозволу на користування надрами від 27.03.2000 № 2196 терміном до 27.03.2040 (пункт 2.1 договору).
4.13. Пунктом 4.2.6 договору встановлено, що набувач сервітутних прав зобов`язаний після закінчення використання частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту, провести рекультивацію порушених земель відповідно до чинного законодавства України та робочого проекту землеустрою; привести землю під сервітутом у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, про що письмово поінформувати надавача сервітутних прав після завершення виконання таких робіт, спільно заактувавши їх.
4.14. Щорічна плата за встановлення права сервітутного користування земельною ділянкою, на яку поширюється право земельного сервітуту, відповідно до цього договору встановлена у розмірі 0,5% від середньої вартості нормативної грошової оцінки ріллі відповідної територіальної громади (пункт 5.1 договору).
4.15. Згідно з Інформаційними довідками Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.11.2021 № 286014808 та від 22.11.2021 № 286015264 проведено державну реєстрацію права користування (сервітут).
4.16. Господарські суди також установили, що ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" здійснює свою діяльність, пов`язану з видобуванням гранітів родовища "Крута Слобода", відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 27.03.2000 № 2196 на площі 77,5 га.
4.17. Родовище гранітів "Крута Слобода" експлуатується ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" з 1974 року. Виробнича база підприємства межує з землями, на яких розташовані лісові насадження Томашгородського та Сихівського лісництва ДП "Клесівське лісове господарство".
4.18. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з результатами польового обстеження земель ґрунтовий покрив включає дерново-підзолисті дефльовані, малопродуктивні піщані ґрунти (шифр агровиробничої групи 4а), які характеризуються незадовільними водно-фізичними властивостями, пов`язаними з їх легким механічним складом та їх дефльованістю, і згідно з вимогами Державного стандарту 17.5.3.05-84 (пункт 2.2.6) класифікуються як малородючі. Ці лісові земельні ділянки не мають особливого захисного значення або інших лісогосподарських особливостей.
4.19. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та скасування державної реєстрації права користування (сервітут) земельними ділянками.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 (у складі колегії суддів Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 і рішення Господарського суду Рівненської області від 30.06.2022 у справі № 918/86/22, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 07.02.2023.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2023 № 29.3-02/262 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 918/86/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/86/22: Багай Н. О. - головуючий, Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.
5.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Рівненської ОДА про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та скасування державної реєстрації права користування (сервітуту). Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про встановлення сервітуту не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним, оскільки частина земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності передана у сервітутне користування ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" для розміщення відвалу без дотримання вимог законодавства щодо набуття права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту), внаслідок чого ДП "Клесівське лісове господарство" позбавляється права володіння та користування цими земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення, а власник земельних ділянок - держава в особі Рівненської ОДА позбавляється права розпорядження ними. Крім того, прокурор зазначав про удаваність договору, відсутність рішення власника земельної ділянки щодо встановлення на земельній ділянці сервітуту, а також про порушення законодавства під час державної реєстрації права користування (сервітуту) на земельні ділянки.
5.4. Колегія суддів зазначає, що порядок та підстави для встановлення земельного сервітуту унормовані положеннями Земельного та Цивільного кодексів України.
5.5. Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України до речових прав на чуже майно належить, зокрема, право користування (сервітут).
5.6. Згідно з частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
5.7. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередач, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина 1 статті 404 Цивільного кодексу України).
5.8. Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
5.9. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц).
Отже, земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею.
5.10. Водночас, згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
5.11. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).
Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 Цивільного кодексу України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм).
5.12. За змістом наведених правових положень договір оренди землі на відміну від договору сервітуту, передбачає передачу орендареві повноважень щодо володіння та користування об`єктом оренди, що відповідає змісту статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі".
5.13. Отже, основна відмінність між договором про встановлення сервітуту та договором оренди земельної ділянки полягає в тому, що встановлення земельного сервітуту не припиняє прав власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут, володіти, користуватися (згідно з цільовим призначенням земельної ділянки) та розпоряджатися нею, у той час як договір оренди надає орендареві права володіння та користування орендованою земельною ділянкою та зобов`язує його повернути земельну ділянку після закінчення договору оренди орендодавцеві. Таким чином, в орендних правовідносинах земельна ділянка вибуває з володіння та користування орендодавця, в той час як власник (землекористувач) земельної ділянки, обтяженої сервітутом, продовжує володіти і користуватися нею згідно з її цільовим призначенням.
5.14. Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
5.15. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
5.16. За змістом частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
5.17. За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20.
5.18. Як установив суд апеляційної інстанції, ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" неодноразово зверталось до ДП "Клесівське лісове господарство", Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України із запитами про визначення земельної ділянки, яка необхідна для розташування відвалу розкривних порід. У відповідь на ці листи Державне лісове агентство повідомляло про недоцільність вилучення земельної ділянки в постійне користування та/або оренду ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод"; у подальшому ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" звернулося із заявою про встановлення земельного сервітуту до ДП "Клесівське лісове господарство", і після узгодження питання ДП "Клесівське лісове господарство" з Рівненським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Державним лісовим агентством України як органом управління майном, з ПрАТ "Томашгородський щебеневий завод" було укладено договір про встановлення земельного сервітуту від 27.04.2021 № 1 на земельну ділянку площею 7,3 га.