ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 420/4722/19
касаційне провадження № К/9901/20285/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "ОБЛТРАНСБУД"
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року (головуючий суддя - Градовський Ю.М.; судді - Крусян А.В., Яковлєв О.В.)
у справі № 420/4722/19
за позовом Комунального підприємства "ОБЛТРАНСБУД"
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року Комунальне підприємство "ОБЛТРАНСБУД" (далі - КП "ОБЛТРАНСБУД", позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування наказу від 02 травня 2019 року № 3331, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2019 року № 0025461407.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що при складанні акта перевірки відповідачем допущено неповне з`ясування обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом, зокрема не перевірено фактичне виконання укладених договорів. Позивач вважає, що висновки акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, які, в свою чергу, не підтверджені належними документами.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 04 червня 2019 року № 0025461407, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом не носили реального характеру, оскільки останній не мав фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення замовленого обсягу робіт з урахуванням термінів їх виконання та наявності трудових ресурсів на підприємстві.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що чинне законодавства не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності достатніх трудових ресурсів у нього, а також від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення, вчинені іншим суб`єктом господарювання. Наголошує, що апеляційним судом не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "ОБЛТРАНСБУД".
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "ОБЛТРАНСБУД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖБУДКОМ" (далі - ТОВ "ЮЖБУДКОМ") за період з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року та з 01 жовтня 2018 року по 30 листопада 2018 року, які відображені у податковій звітності липня, серпня, жовтня, листопада та грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 20 травня 2019 року № 951/15-32-14-07/33311491.
Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем встановлено порушення, зокрема, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 485 433,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЮЖБУДКОМ", оскільки останнє не мало фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення замовленого обсягу робіт з урахуванням термінів їх виконання та наявності трудових ресурсів на підприємстві.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2019 року № 0025461407, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 727 150,00 грн, з яких 485 433,00 грн за податковим зобов`язанням та 242 717,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).