ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 380/9586/20
адміністративне провадження № К/990/25294/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя Мричко Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді - Кузьмич С.М., Хобор Р.Б.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 133652,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед бюджетом, яка складається із сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що складається із основного платежу, штрафних санкцій та пені, з військового збору, що складається із основного платежу, штрафних санкцій та пені. На момент звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою, податкові зобов`язання відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені. Оскільки відповідачем не вжито заходів для погашення податкових зобов`язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2020 року: №0003043306, №0003053306, №0003063306, позивач вважає, що існують достатні підстави для стягнення з відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника до бюджету податкового боргу у розмірі 133652,04 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто до бюджету з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 133652,04 грн.
Вирішуючи спір між сторонами, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на 20 серпня 2020 року за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 133652,04 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 24 лютого 2020 року: №0003043306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн; №0003053306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 93750 грн та згідно зі зворотним боком облікової картки платника пені на суму 8928,49 грн; №0003063306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 28125 грн та згідно зі зворотним боком облікової картки платника пені на суму 2678,55 грн.
Позивачем було надіслано відповідачу податкову вимогу від 14 квітня 2020 року №4064-50 на суму податкового боргу у розмірі 133652,04 грн.
За наведених підстав та у зв`язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов`язань у добровільному порядку, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду із даним позовом про їх стягнення у судовому порядку.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору, а також пені, нарахованої за несвоєчасне погашення сум податкових зобов`язань, станом на 20 серпня 2020 року становить 133652,04 грн, остання набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення, є обґрунтованими.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено частину першу статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права та на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, у скарзі ОСОБА_1 вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, визначені статтями 20, 22, 25-28, частиною першою статті 318 КАС України, що відповідно до підпункту 7 частини третьої статті 353 КАС України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю. На думку відповідача, даний спір належить розглядати Київському окружному адміністративному суду, а не Львівському окружному адміністративному суду, який розглянув цей спір.
ГУ ДПС у Львівській області, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Так, за змістом частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як передбачено частинами першою та четвертою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 КАС України.
За змістом частин першої, третьої та четвертої цієї статті, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Отже, визначені КАС України межі перегляду справи судом апеляційної інстанції передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених у апеляційний скарзі доводів. При цьому вихід за межі апеляційної скарги можливий лише у разі порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.