ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа №120/7619/20-а
адміністративне провадження № К/990/3996/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/7619/20-а
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_6
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (головуючий суддя: Залімський І. Г., судді: Мацький Є.М., Сушко О.О.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (по особовому складу державних службовців) від 11 листопада 2020 року №52, в частині його звільнення зі служби у зв`язку зі скороченням штату державних службовців та реорганізацією на підставі пункту 1 статті 87 Закону України "Про державну службу";
- поновити його на посаді головного спеціаліста відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12 листопада 2020 року;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 листопада 2020 року до дати винесення судового рішення у справі;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь моральну (немайнову) шкоду у розмірі: 10000 грн;
- стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі: 5000 грн;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на протиправність оскаржуваного наказу, оскільки на дату його звільнення не відбулося реорганізації ІНФОРМАЦІЯ_2, а посада, яку він займав, не скорочена та не внесено змін в структуру та штатний розпис цього комісаріату.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Під час розгляду справи суд першої інстанції замінив ІНФОРМАЦІЯ_2 на правонаступника: ІНФОРМАЦІЯ_2. Надалі суд замінив ІНФОРМАЦІЯ_2 на іншого правонаступника: ІНФОРМАЦІЯ_6. Крім цього, суд замінив ІНФОРМАЦІЯ_3 на правонаступника: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу державних службовців) від 11 листопада 2020 року №52 у частині припинення державної служби і звільнення ОСОБА_1 зі служби 11 листопада 2020 року, у зв`язку з скороченням штату державних службовців та реорганізацією, на підставі пункту 1 статті 87 Закону України "Про державну службу";
- поновлено ОСОБА_1 з 12 листопада 2020 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді головного спеціаліста відділення комплектування або рівнозначній тій, яку він займав до звільнення;
- стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 листопада 2020 року до 2 серпня 2021 року включно в сумі: 104820,61 грн, з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі: 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 з 12 листопада 2020 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді головного спеціаліста відділення комплектування або рівнозначній тій, яку він займав до звільнення, а також в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений без дотримання процедури. У цьому контексті суд зазначив, що в ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося скорочення чисельності працівників на одну одиницю. Водночас суд указав на відсутність доказів, які б свідчили про пропонування позивачу іншої роботи або підтвердили б неможливість здійснення такої пропозиції. Зрештою суд зауважив також про відсутність доказів, які б свідчили про те, що під час звільнення позивача вирішувалося питання про переважне право залишення на роботі. На основі цього суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року задоволені апеляційні скарги відповідачів, скасоване рішення суду першої інстанції від 2 серпня 2021 року й ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. У цьому контексті апеляційний суд зазначив, що на момент звільнення позивача дія норм законодавства про працю на нього не поширювалася, а стаття 87 Закону України "Про державну службу" передбачала право, а не обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника, який вивільняється.
Крім цього, суд зазначив, що з порівняльного аналізу структури й штатного розпису ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що в ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично відбулися організаційно-структурні зміни, а, отже, були правові підстави для скорочення посад державних службовців.
На цій основі суд апеляційної інстанції констатував, що оскаржуваний наказ виданий з дотриманням вимог закону й без процедурних порушень вивільнення працівника, який має статус державного службовця.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, просить її скасувати та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
У цьому контексті скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норми статті 87 Закону України "Про державну службу" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20, від 16 червня 2021 року у справі №440/1964/20, від 16 грудня 2021 року у справі №380/1857/20, від 24 грудня 2021 року у справі №240/4828/20, щодо обов`язку роботодавця пропонувати державному службовцю вакантні посади при звільненні.
Доводи скаржника полягають в тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач мав право, а не обов`язок запропонувати йому вакантну посаду при звільненні з державної служби.
У травні 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав відзив на касаційну скаргу, просить вимоги скаржника залишити без задоволення, а оскаржувану постанову лишити без змін. У своїх аргументах відповідач послався на доводи, які загалом відповідають мотивам і висновкам, що викладені у постанові, яка оскаржується.
Також у грудні 2022 року відзив на касаційну скаргу подав ІНФОРМАЦІЯ_6. Посилаючись на обґрунтованість висновків апеляційного суду, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення лишити без змін. Додатково зазначив, що після поновлення на роботі на підставі рішення місцевого суду позивач звільнився зі служби 20 жовтня 2021 року за власним бажанням.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З 10 квітня 2017 року до 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27 травня 2020 року позивачу присвоєно 7 ранг державного службовця.
27 серпня 2020 року ОСОБА_1 попередженням №6 від 27 серпня 2020 року повідомлено про те, що у зв`язку з проведенням організаційних заходів скорочується посада, яку він займає. Також зазначено, що при наявності вакантних посад йому буде запропонована інша посада, а у разі відмови, в термін до 31 жовтня 2020 року він буде звільнений за пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України " Про державну службу".
Указане попередження позивача було здійснене на виконання наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №103 від 27 серпня 2020 року "Про попередження особового складу про звільнення у зв`язку із скороченням посад", який прийнятий відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 23 грудня 2019 року №Д-322/1/11дск, директиви командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_4" від 6 березня 2020 року №4дск, згідно із якими ІНФОРМАЦІЯ_5 до 31 жовтня 2020 року переформовують у ІНФОРМАЦІЯ_2.
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №52 від 11 листопада 2020 року припинено державну службу головного спеціаліста відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 з 11 листопада 2020 року у зв`язку із скороченням штату державних службовців та реорганізацією (пункт 1 статті 87 Закону України "Про державну службу").
Вважаючи наказ про звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (у редакції станом на момент звільнення).
Пункт 4 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.
Приписами пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
За змістом частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.