ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 826/1269/16
касаційне провадження № К/9901/42208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2016 (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Завод 410 цивільної авіації" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2015 №0005862206, №0005852206, №0005832206, №0005842206.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з: ТОВ "Інженеринговий Центр-Маш", ТОВ "Тех-Партнер", ТОВ "Авіа Макс", ТОВ "HBO Cаік", ТОВ "Укртехснаб", Підприємством "Брендоборонмаркет", ТОВ "ТД "Запоріжпідшипник", ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент", ТОВ "Континент-Авіа", ТОВ "Промснабресурс XXI", ТОВ "КЮ Авіа", ТОВ "Вікадо", ТОВ "Техпромсталь ЛТД", ТОВ "База Компонентів", ТОВ "МД Пром". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулася, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки базуються лише на припущеннях та виключно на даних АІС "Податковий Блок" системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту відносно контрагентів контрагентів позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Інспекції від 07.10.2015 №0005862206, №0005852206, №0005832206, №0005842206.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме підпунктів 14.1.178, 14.1.179, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 48.1, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пунктів 49.1, 49.2, 49.11, 49.15 статті 49, підпунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: відсутності належних первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, сертифікатів якості виробника на товар, накладних на внутрішнє переміщення товару; неможливості підтвердження таких взаємовідносин з підстав наявності негативної податкової інформації відносно суб`єктів господарювання, які мали відносини із контрагентами позивача.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.02.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 15.02.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інженеринговий центр МАШ" за період грудень 2014 року, січень, березень, квітень 2015 року; ТОВ "Тех-партнер" за період січень, лютий 2015 року; ТОВ "Авіа Макс" за період січень, лютий 2015 року; ТОВ "HBO Cаік" за період грудень 2014 року, січень, березень 2015 року; ТОВ "Укртехснаб" за період липень 2014 року; Підприємство "Брендоборонмаркет" за період липень 2014 року; ТОВ "ТД "Запоріжпідшипник" за період жовтень 2014 року, лютий, березень 2015 року; ТОВ "Сістемінжинірінгменджмент" за період грудень 2014 року, лютий, квітень 2015 року; ТОВ "Континент-Авіа" за період березень 2015 року; ТОВ "Промснабресурс XXI" за період березень 2015 року; ТОВ "КІВ Авіа" за період жовтень 2014 року, березень 2015 року; ТОВ "Вікадо" за період лютий, березень 2015 року; ТОВ "Техпромсталь ЛТД" за період березень 2015 року; ТОВ "База компонентів" за період квітень 2015 року; ТОВ "МД Пром" за період квітень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.09.2015 №4402/26-58-22-06/1128297 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення: підпунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого Підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 427 210 грн; підпунктів 14.1.178, 14.1.179, 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 48.1 статті 48, підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пунктів 49.1, 49.2, 49.11, 49.15 статті 49, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України.
В результаті зазначених порушень, за висновками контролюючого органу, Підприємством: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1369169,00 грн, в тому числі за березень 2015 року на суму податку на додану вартість у розмірі 1369169,00 грн; завищено бюджетне відшкодування (рядок 23.1) за липень 2014 року на суму 13282,00 грн; завищено бюджетне відшкодування (рядок 23.2 (підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) на суму 584431,00 грн, в тому числі: за лютий 2015 року - на 285797 грн, за квітень 2015 року - на 298634,00 грн; завищено бюджетне відшкодування (рядок 30 (сума залишку від`ємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) за січень 2015 року на суму податку на додану вартість 190111,00 грн; завищено залишок від`ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на суму податку на додану вартість 461395,00 грн, в тому числі: за жовтень 2014 року - на 288903,00 грн, за грудень 2014 року - на 172492,00 грн.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.10.2015:
№0005862206, яким зменшено частину суми від`ємного значення податку на додану вартість, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, на загальну суму 461 395 грн;
№0005832206, відповідно до якого зменшено заявлену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 787 824 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 393 912 грн;
№0005842206, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 369 169 грн та засновано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 684 585 грн;
№0005852206, яким визначено позивачу податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 427 210 грн, та засновано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 213 605 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про вказані порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно суб`єктів господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача та аналізу даних з інформаційних баз за перевіряємий період.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), (пункт 138.8 статті 138 ПК України).
До складу інших витрат, зокрема, відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, крім іншого, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (абзац "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.