ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
справа №640/16326/20
адміністративне провадження № К/990/4294/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Вищого антикорупційного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Вищого антикорупційного суду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року, прийняте у складі судді Каракашьяна С.К., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Василенка Я.М. (головуючий), Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Вищого антикорупційного суду, в якому просив:
1.1. визнати протиправним нарахування та виплату (за вирахування податків і зборів) Вищим антикорупційним судом у період з 03 травня 2019 року по 04 вересня 2019 року включно ОСОБА_1, як судді Вищого антикорупційного суду суддівської винагороди у неповному розмірі, а саме: у базовому розмірі посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що становить 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2019 року, та без застосування регіонального коефіцієнту 1,25 для судді, який здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб і доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу у період з 03 травня по 14 травня 2019 року, та 30 відсотків посадового окладу у період з 15 травня 2019 по 04 вересня 2019 року;
1.2. зобов`язати Вищий антикорупційний суд нарахувати та виплатити (за вирахуванням податків і зборів) за період з 03 травня 2019 року по 04 вересня 2019 року включно ОСОБА_1, як судді Вищого антикорупційного суду ненараховану і невиплачену частину суддівської винагороди, яка складається із сум, які визначаються із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25 до базового розміру посадового окладу для судді, який здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб, та сум щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу у період з 03 травня по 14 травня 2019 року, та 30 відсотків посадового окладу у період з 15 травня 2019 по 04 вересня 2019 року;
1.3. визнати протиправним нарахування та виплату (за вирахування податків і зборів) Вищим антикорупційним судом з 18 квітня 2020 року ОСОБА_1, як судді Вищого антикорупційного суду суддівської винагороди у неповному розмірі, а саме: у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлено на 01 січня 2020 року;
1.4. зобов`язати Вищий антикорупційний суд нарахувати та виплатити (за вирахуванням податків і зборів, а також раніше нарахованих сум у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлено на 01 січня 2020 року) з 18 квітня 2020 року та у подальшому ОСОБА_1, як судді Вищого антикорупційного суду суддівську винагороду без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" № 553-ІХ, а саме: у сумі базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25 для судді, який здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб та доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з дня зарахування позивача до штату ВАКС і до дня початку роботи ВАКС, тобто з 03 травня 2019 року по 04 вересня 2019 року включно, відповідачем була нарахована та виплачена позивачу суддівська винагорода у неповному розмірі, тобто тільки у розмірі базового посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, що дорівнює 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року, що передбачено пунктом 24 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, та без застосування регіонального коефіцієнту 1,25 для судді, який здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб, і доплати за вислугу років у розмірі 30%, які є складовими частинами суддівської винагороди відповідно до пункту 1 частини 2, пункту 3 частини 4 та частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
2.1. Крім того зазначає, що починаючи з 18 квітня 2020 року йому нарахована суддівська винагорода на підставі Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення його прав та гарантій.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Указом Президента України "Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду" від 11.04.2019 №128/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
5. Наказом виконуючого обов`язки голови Вищого антикорупційного суду від 03.05.2019 №61/к ОСОБА_1 зараховано до штату Вищого антикорупційного суду на посаду судді й визнано таким, що приступив до виконання обов`язків судді 03.05.2019 з посадовим окладом згідно штатного розпису.
6. Рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2019 № 6 був визначений день початку роботи ВАКС, а саме 05 вересня 2019 року.
7. Наказом голови Вищого антикорупційного суду "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1" від 09 вересня 2019 року № 280/к установлено ОСОБА_1, судді Вищого антикорупційного суду, з 5 вересня 2019 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу як такому, стаж роботи на посаді судді якого становить більше 10 років.
8. Крім того, з 18 квітня 2020 року відповідач нараховує та виплачує (за вирахуванням податків та зборів) ОСОБА_1 суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат станом на 01 січня 2020 року, що передбачено статтею 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.
9. Позивач, не погоджуючись з розрахунком розміру своєї суддівської винагороди, вбачаючи її суттєве зменшення внаслідок протиправного неврахування регіонального коефіцієнту, доплати за вислугу років та обмеження 10-ма мінімальними заробітними платами станом на 01 січня 2020 року, звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
10.1. Стягнуто на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду в розмірі 357 037, 69 грн. за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України".
10.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що у період з 03.05.2019 по 04.09.2019 фактично позивач не здійснював правосуддя, відповідно, не мав ніякого професійного навантаження, а тому відсутні підстави для отримання суддівської винагороди із розрахунку діючого судді з доплатою за вислугу років та застосування регіонального коефіцієнту у розмірах, зазначених в Законі України від 02.06.2016 № 1402-VIII, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
11.1. Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати з 18.04.2020 позивачу суддівської винагороди у неповному розмірі, а саме: у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлено на 01.01.2020 суд першої інстанції зазначив, що законом про Державний бюджет України не можуть бути скасовані або змінені права і гарантії матеріального забезпечення суддів, оскільки це суперечить положенням статті 130 Конституції України. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що здійснення нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу з урахуванням положень ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суперечить Основному Закону. В той же час, суд першої інстанції прийшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є стягнення недоотриманої суддівської винагороди на користь позивача у розмірі 357 037, 69 грн. за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
12. 29 грудня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року змінено.
12.1. Викладено другий абзац його резолютивної частини в наступній редакції:
"Стягнути з Вищого антикорупційного суду на користь ОСОБА_1 недоотримавну суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 в розмірі 357 037,69 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті".
12.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року залишено без змін.
13. Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку саме відповідач уособлює в спірних правовідносинах державний орган, на який покладено обов`язки щодо організаційного та фінансового забезпечення діяльності ВАКС в межах повноважень, установлених законом та забезпечення належних умов діяльності цього суду, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям, які в ньому працюють. Тобто, у межах спірних правовідносин ВАКС є розпорядником бюджетних коштів. Суд першої інстанції допустив помилку в зазначенні розпорядника бюджетних коштів ВАКС, з якого необхідно стягнути на користь позивача недоотриману суддівську винагороду.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
15. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за вказаною скаргою на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
16. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України, частини другої статті 4, пункту 7 частини п`ятої статті 22, статей 23 і 116 Бюджетного кодексу України, статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 № 1402-VIII, статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції.
17. Скаржник також наголосив на неможливості застосування до правовідносин у цій справі окремих висновків щодо питань застосування норм Закону №1402-VIII, викладених в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 (адміністративне провадження № К/9901/369/21), від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 (адміністративне провадження № К/9901/10502/21) та від 05 серпня 2021 року у справі №160/12182/20 (адміністративне провадження № К/9901/22003/21), оскільки правовідносини в цій справі та в справах № 340/1916/20, № 520/13014/2020 та № 160/12182/20 є різними - як за складом прав і обов`язків суб`єктів правовідносин, так і за предметом позову.
18. При цьому, відповідач зазначив, що законодавцем було безальтернативно встановлено вимогу щодо застосування до загальної суми нарахованої суддівської винагороди обмеження, встановленого в частині першій статті 29 Закону № 294-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом № 553-ІХ), шляхом її нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється відповідний карантин, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Також звертає увагу, що відповідно до пунктів 2 і 3 рішення Ради суддів України від 24 квітня 2020 року №22 при оплаті заробітної плати та суддівської винагороди за квітень 2020 року слід було виходити з того, що передбачені Законом №553-ІХ обмеження у виплаті суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів/годин, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). Розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру, передбачені Законом № 553-ІХ - застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди. Саме відповідно до Закону № 553-ІХ та враховуючи рішення Ради суддів України від 24 квітня 2020 року № 22, виконувачем обов`язків Голови ВАКС було видано наказ від 27 квітня 2020 року № 425/к "Щодо порядку застосування обмежень максимального розміру суддівської винагороди, передбачених Законом № 553-ІХ", яким, зокрема, наказано управлінню планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності апарату ВАКС з 18 квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, здійснювати розрахунок суддівської винагороди на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру, передбачене Законом № 553-ІХ, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди.
19. Відповідач також зауважив, що під час здійснення нарахування й виплати суддівської винагороди ВАКС керувався Законом № 1402-VIII, а також законодавством, що регулює бюджетні відносини. Спірні правовідносини в цій справі виникли до ухвалення зазначеного Рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційними положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-ІХ та абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №553-ІХ. Тому, беручи до уваги вказаний конституційний принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, до відповідних спірних правовідносин необхідно застосовувати тільки ті положення закону, які були чинними на момент їх виникнення. При цьому, відповідач посилається на правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 820/2640/17 (адміністративне провадження № Зн/9901/80/18) та від 18 липня 2019 року у справі № 816/105/18 (адміністративне провадження № К/9901/54129/18).
20. Крім того, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач зазначає, що подаючи відзив на апеляційну скаргу, відповідачем було вказано на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, недопущення яких мало б результатом ухвалення іншого за змістом рішення, а зокрема щодо порядку зміни способу захисту позивача шляхом поданого ним клопотання, строків подачі подібних клопотань тощо. Втім, суд апеляційної інстанції не відреагував на обґрунтовані доводи сторони у справі, які мають істотне значення для її вирішення, що є грубим порушенням норм процесуального права.
20.1. Разом з тим, скаржник вказує, що суд першої інстанції, здійснивши аналіз поданих разом із вказаним клопотанням позивача довідок, не вказав про отримання від позивача відповідного клопотання, а також не зазначив про вчинення інших процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень за наслідками його розгляду, що в сукупності є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що фактично є підставою для скасування такого судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки фактично в апеляційній скарзі позивача було сформовано вимоги, які були заявлені до суду першої інстанції з порушенням норм процесуального права - прийняті до розгляду судом першої інстанції у безумовному порядку та, як наслідок, безпідставно стали предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
21. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
22. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог які були задоволені, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
23. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Частинами першою, другою статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
26. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
27. Відповідно до частин першої та другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
28. Згідно із пунктами 1 та 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
29. Частинами п`ятою, восьмою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
30. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі - Закон № 553-IX), яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 такого змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
31. Статтею 148 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
32. Статтею 31 Закону № 1402-VIII визначено, що у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими судами є: 1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності; 2) Вищий антикорупційний суд.
33. Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII ( далі - Закон № 2447-VIII) визначено, що Вищий антикорупційний суд є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення його діяльності.
34. Відповідно до частин першої, шостої статті 151 Закону № 1402-VIII державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Положення про Державну судову адміністрацію України та типове положення про її територіальне управління затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.
35. Рішенням від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України (далі - Положення).
36. Згідно із підпунктом 2 пункту 6 Положення ДСА України відповідно до визначених завдань здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.