Постанова
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 346/4455/19
провадження № 51-4033 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090180000248, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Опорець Сколівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.156 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів та цивільних позовів у провадженні.
Вироком Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2022 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади і займатися виховною діяльністю.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Інформацію про ОСОБА_7 включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, де він проживав разом із співмешканкою ОСОБА_8 та її малолітньою дочкою - ОСОБА_9, 2006 р.н., протягом 2017-2019 років, діючи умисно, з використанням безпорадного стану, вчиняв відносно малолітньої ОСОБА_9 розпусні дії .
Крім того, влітку 2018 року, ОСОБА_7, перебуваючи за місцем проживання, діючи умисно, з використанням безпорадного стану,вчинив відносно малолітньої ОСОБА_10, 2006 р.н., (яка є племінницею його співмешканки), розпусні дії.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на суворість призначеного апеляційним судом засудженому покарання, просить змінити вирок щодо ОСОБА_7, застосувати ст.69 КК України, пом`якшивши покарання до 3 років позбавлення волі.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги досудову доповідь органу пробації, а також у достатній мірі не врахував даних про особу засудженого, те, що він вперше притягується до відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, розкаявся у вчиненому, на його утриманні перебуває неповнолітній син, повністю відшкодував шкоду одній потерпілій і частково іншій. Крім того, необґрунтовано визнав обтяжуючою покарання обставиною - перебування потерпілих у безпорадному стані тому, що такий стан охоплюється кваліфікацією злочину.
Позиції інших учасників судового провадження
Від законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_8 надійшли письмові заперечення у яких вона, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги захисника, просить залишити її без задоволення.
Прокурор ОСОБА_11, в суді касаційної інстанції, вважав скаргу сторони захисту необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч.2 ст.156 КК України у касаційному порядку не оскаржуються. Доводи касаційної скарги захисника стосуються лише суворості призначеного апеляційним судом покарання.
Мотиви Суду
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі статтею 65 ККУкраїни суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.
Вироком місцевого суду ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 156 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Прокурор та представник потерпілої, не погоджуючись із вироком в частині застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України, оскаржили його в апеляційному порядку.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 05 липня 2021 року залишив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання без зміни.
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.