Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 757/19852/20
провадження № 61-10441св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Київська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М.,
Кулікової С. В., Рубан С. М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Прокуратури Київської області (теперішня назва - Київська обласна прокуратура), Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 13 жовтня 2015 року по 20 березня
2019 року, з них 5 днів був позбавлений волі - перебував під вартою з
29 березня 2018 року до 02 квітня 2018 року.
Під час досудового розслідування він зазнав значних душевних страждань, втратив свою ділову репутацію, відбулись негативні зміни у його особистому житті, він має велике коло спілкування, і незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та опублікування низки статей негативного змісту про нього суттєво вплинула на ставлення до нього друзів, знайомих та партнерів, підірвала його авторитет та статус добропорядної, добросовісної, чесної, гідної людини, яка має бездоганну ділову репутацію, призвело до розірвання шлюбу та звільнення його з посади начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. ОСОБА_1 вказував, що змушений був докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації, чим безумовно завдано йому додаткових душевних страждань.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів державного бюджету грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 3 000 000,00 грн, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду та 150 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року у складі судді Писанця В. А. позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 2 474 500,00 грн та матеріальної шкоди у розмірі
150 000,00 грн.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року у складі судді Ільєвої Т. Г. заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи № 757/19852/20-ц у сумі 20 000,00 грн.,
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що проти позивача незаконно порушено кримінальну справу та пред`явлено обвинувачення, а також незаконно взято і утримано під вартою, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями правоохоронних органів та суду за незаконне перебування з 13 жовтня 2015 року по 20 березня 2019 року під кримінальним переслідуванням, між тим, визначений позивачем розмір підлягає зменшенню.
Розмежовуючи види незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, за які спеціальним законом передбачено відшкодування моральної шкоди, і зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, із якого необхідно виходити при її визначенні, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди за порушення кримінальної справи, пред`явлення обвинувачення, довготривалий розгляд справи з 13 жовтня 2015 року по 20 березня 2019 року (3 роки, 5 місяців та 7 днів), виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а саме: за 41 місяць по 6 000,00 грн (мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2021 року), що у загальному розмірі складає 246 000,00 грн та 7 днів (7х250) у сумі 1 750,00 грн, що разом становить 247 750,00 грн та збільшивши вказану суму відшкодування в десять разів до 2 477 500,00 грн.
Відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон України № 266/94-ВР) понесені позивачем витрати на юридичну (правову) допомогу в кримінальному провадженні, яке було закрито за вищевказаних обставин у розмірі 150 000,00 грн підлягають відшкодуванню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України та апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 247 750,00 грн та 150 000,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задоволено частково. Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 грудня
2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи за його позовом про відшкодування моральної та майнової шкоди в цій справі у сумі 10 000,00 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями правоохоронних органів та суду за незаконне перебування з 13 жовтня
2015 року по 20 березня 2019 року під кримінальним переслідуванням.Розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди за протиправне порушення кримінальної справи, незаконне пред`явлення обвинувачення, перебування під домашнім арештом та під особистим зобов`язанням, утримання під вартою, а також довготривале незаконне перебування пі слідством з 13 жовтня 2015 року по 20 березня 2019 року (3 роки, 5 місяців та 7 днів), виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а саме: за 41 місяць по 6 000, грн (мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2021 року), що у загальному розмірі складає
246 000, 00 грн та 7 днів (7х250) у сумі 1 750,00 грн, що разом становить
247 750,00 грн. Разом із тим, збільшення судом вказаної суми відшкодування в десять разів до 2 477 500,00 грн не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні й у судовому рішенні не мотивовано.
Крім того, понесені позивачем витрати на юридичну (правову) допомогу в кримінальному провадженні, яке було закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати, підлягають відшкодуванню позивачу у розмірі
150 000,00 грн.
Повний текст рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року не підписаний суддею Писанцем В. А. у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції скасував судове рішення з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову відповідно до вимог пункту 5 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У жовтні 2022 року до Верховного Суду Київська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 05 липня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення Київська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, від 11 березня
2019 року у справі № 629/795/19, від 12 березня 2019 року у справі
№ 920/715/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16-ц,
від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 18 грудня
2019 року у справі № 340/451/18, від 25 березня 2020 року у справі
№ 641/8857/17, від 01 липня 2020 року у справі № 5911/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, від 23 вересня 2020 року у справі
№ 626/608/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 646/1806/18,
та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що за відсутності в матеріалах справи достатніх доказів для доведення факту заподіяння моральної і матеріальної шкоди та підтвердження всіх її елементів, при присудженні судом апеляційної інстанції до відшкодування 247 750,00 грн модальної шкоди та 150 000,00 грн матеріальної шкоди, та й власне самі доводи позивача про наявність підстав для стягнення саме 3 000 000,00 грн, фактично не обґрунтовані реальними доказами.Так, судом не враховано, що на відміну від передбачених частинами першою-четвертою статті 4 Закону України
№ 266/94-ВР випадків безумовного відшкодування за рахунок державного бюджету майнової шкоди у разі закриття кримінального провадження за реабілітуючих підстав, відшкодування моральної шкоди у таких випадках, відповідно до частини п`ятої статті 4 цього Закону, провадиться лише у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, завдали реальної моральної втрати громадянинові.
При цьому слід зауважити, що дані про особу підозрюваного, у тому числі наявність на утриманні дружини і малолітньої дитини, соціальні зв`язки враховувались слідчим суддею та судом при застосуванні до нього вказаного запобіжного заходу та при розгляді клопотань про продовження строку його дії. Більше того, у рамках досудового розслідування кримінального провадження позивача не було відсторонено від жодної посади, яку він обіймав. Крім того, матеріали справи не містять жодних достовірних документів на підтвердження доводів про зменшення доходу позивача у період здійснення досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження відносно нього.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року справу № 757/19852/20-ц призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 був начальником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, одружений, на його утриманні перебували на час подій: дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 (а. с. 34-35, т. 1).
Також, відповідно до договорів утримання особи, що потребує постійного стороннього догляду, у ОСОБА_1 на утриманні на час події перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 36-37, т. 1).
Слідчим управлінням ГУ НП в Київській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014110130000360
від 29 січня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 28 частиною третьою
статті 209 КК України.
13 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересах служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України
(а. с. 33-42, т. 1).
Процесуальне керівництво цього кримінального провадження здійснювала прокуратура Київської області (теперішня назва - Київська обласна прокуратура).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва
від 18 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року у справі № 761/33918/15-к відмовлено у задоволенні клопотання прокурора прокуратури Київської області Каленіченка А. О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 . Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Заборонено підозрюваному ОСОБА_1 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, в нічний період часу, а саме з 21:00 год. до 07:00 год. наступної доби. Зобов`язано підозрюваного ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (а. с. 43-51, т. 1).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва
від 19 січня 2016 року у справі № 761/1564/16-к у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовлено та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком до 16 лютого 2016 року (а. с. 52-54, т. 1).
16 лютого 2016 року заступником прокурора Київської області строк досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 16 квітня 2016 року (а. с. 55-60, т. 1).
18 березня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри від 16 жовтня 2015 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України
(а. с. 61-73, т. 1).
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва
від 22 березня 2016 року у справі № 761/110771/16-к задоволено клопотання прокурора та застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Покладено на останнього обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КК України, строком до 16 квітня 2016 року (а. с. 74-80, т. 1).
На початку квітня 2016 року прокуратурою Київської області з кримінального провадження № 12014110130000360 було виділено кримінальне провадження № 12016110000000114.
01 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 12016110000000114 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересах служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України (а. с. 81-93, т. 1).
08 квітня 2016 року ОСОБА_1 було вручено обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні, а 25 квітня 2016 року Апеляційним судом Київської області у справі № 361/2199/16-к відмовлено у направленні його до іншого суду.
У зазначеній справі прокуратурою Київської області неодноразово заявлялись відводи всім складам суддів Броварського районного суду Київської області, які були задоволені, а тому обвинувальний акт у справі було передано на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 27 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року, у справі № 369/6433/16-к з підстав не відповідності вимогам статті 291 КПК України обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повернуто прокурору прокуратури Київської області.
13 березня 2017 року прокурором прокуратури Київської області вручено ОСОБА_1 обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні, який ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 травня 2017 року у справі №369/6433/16-к з підстав невідповідності вимогам статті 291 КПК України повернуто прокурору прокуратури Київської області.
14 вересня 2017 року прокурором прокуратури Київської області вручено ОСОБА_1 обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні, який ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 22 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2018 року, у справі № 369/10026/17-к з підстав не відповідності вимогам статті 291 КПК України повернуто прокурору прокуратури Київської області.
Стороною захисту ОСОБА_1 неодноразово заявлялось до прокуратури Київської області клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з неодноразовим поверненням обвинувального акту судом.
29 березня 2018 року ОСОБА_1 було затримано в порядку
статті 208 КПК України та того ж дня у кримінальному провадженні
№ 12014110130000360 повідомлено про підозру в участі у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, участі у злочинах, вчинених злочинною організацією, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах у складі злочинної організації, зловживанні службовим становищем, тобто умисному в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам вчиненому у складі злочинної організації, вчиненні правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненому в особливо великих розмірах, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 28 частиною третьою
статті 209 КК України.
29 березня 2018 року о 23:55 год. ОСОБА_1 поміщено до ізолятора тимчасового тримання Головного управління Національної поліції у
м. Києві.
30 березня 2018 року слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Слончак Д. О. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/11477/18 задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Слончака Д. О., погоджене з прокурором відділу прокуратури Київської області Кузьо Н. В., та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27 травня
2018 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 1 000,00 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить
1 762 000,00 грн, та покладенням обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України (а. с. 244-245, т. 1).
02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з-під варти на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року під заставу, що підтверджується довідкою ДУ "Київський слідчий ізолятор" серії КИВ № 17649 від 02 квітня 2018 року (а. с. 242, т. 1).
11 квітня 2018 року на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року у справі № 761/11477/18, ОСОБА_1 здав слідчому свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва
від 29 травня 2018 року у справі № 761/19446/18 продовжено до 25 липня 2018 року строк дії ухвали від 30 березня 2018 року у справі № 761/11477/18 та встановлених нею обов`язків.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні неодноразово продовжувалося прокуратурою Київської області, зокрема до 29 березня 2019 року.
20 березня 2019 року постановою заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України Шевченка А. Г. кримінальне провадження № 12014110130000360 від 29 січня 2014 року у частині підозри ОСОБА_1 та інших осіб у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 28 частиною третьою