Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 686/18579/20
провадження № 61-11595св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 11 березня 2021 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 травня 2021 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Державний експортно-імпортний банк України"), про визнання права власності на 1/2 частки житлового будинку та земельної ділянки, набутих у шлюбі.
Позовну заяву мотивовано тим, що 06 червня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі
28 грудня 2006 року на підставі укладеного договору купівлі-продажу подружжям набуто у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 1000,0 кв. м, кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, яка розташована по АДРЕСА_1 .
На початку 2007 року сторонами на вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво житлового будинку, а у липні 2007 року житловий будинок прийнято в експлуатацію та згодом зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Позивач вважав, що житловий будинок і земельна ділянка є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбані у шлюбі за спільні кошти, згоди щодо способу поділу спільного майна дійти не можуть.
З урахуванням викладеного та заяви про зміну предмета позову,
ОСОБА_1 просив суд у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за кожним із подружжя право власності по 1/2 частини земельної ділянки площею 1000,0 кв. м кадастровий номер 6810100000:21:002:005
та по 1/2 частини житлового будинку площею 174,6 кв. м, які розташовані
за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 11 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку
та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, набутих у шлюбі.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 ідеальну частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку
та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, набутих у шлюбі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне нерухоме майно
є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1
та ОСОБА_2, оскільки набуто за час перебування сторін
у зареєстрованому шлюбі. У зв`язку із тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо добровільного поділу цього майна, воно підлягає поділу між ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем права власності на 1/2 частки спірного майна, оскільки спірне майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, було набуте за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду,
АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі
№ 3374/474/14-ц та від 17 червня 2021 року у справі № 128/1511/19 та судами не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої
статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачем було заявлено лише вимогу про поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку господарських будівель
за адресою: АДРЕСА_1, набутих у шлюбі. При цьому не ставиться вимога про поділ іншого майна подружжя, набутого під час шлюбу, а також шлюб між сторонами не розірвано.
На думку АТ "Державний експортно-імпортний банк України", має місце зловживання правами кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення
на майно, передане в іпотеку, проте вказаній обставині суди попередніх інстанцій належної оцінки не надали.
Разом із цим, на думку АТ "Державний експортно-імпортний банк України", судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання за які кошти придбавалось нерухоме майно, що згодом було передано в іпотеку банку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2023 року справу призначено
до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 06 червня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають
у зареєстрованому шлюбі (а. с. 6).
Згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня
2006 року № 9564 ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею
1000,0 кв. м кадастровий номер 6810100000:21:002:0053, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка), і яка розташована по
АДРЕСА_1 (а. с. 7).
На вказаній земельній ділянки сторонами спільно збудовано житловий будинок, який 27 липня 2007 року зданий в експлуатацію та 16 серпня
2007 року ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право власності
на нерухоме майно - будинок, загальною площею 174,6 кв. м, житловою площею 64,6 кв. м по АДРЕСА_1 і здійснено державну реєстрацію права власності на нього (а. с. 8-10).
14 березня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 03 серпня 2007 року № 70307С50 між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 70308Z21, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М.
та зареєстрований у реєстрі за № 2706, згідно із яким ОСОБА_2 передала в іпотеку банку земельну ділянку площею 1000,0 кв. м кадастровий номер 6810100000:21:002:0053 та цегляний житловий будинок, загальною площею 174,6 кв. м, які розташовані по
АДРЕСА_1 (а. с. 29-31).
Згода іншого з подружжя на укладення вказаного договору отримана
у встановленому законом порядку, що підтверджується письмовою заявою ОСОБА_1 від 14 березня 2008 року, зареєстрованої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М. у реєстрі за № 2705 (а. с. 50).
26 грудня 2008 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею
1000,0 кв. м кадастровий номер 6810100000:21:002:0053 та цегляний житловий будинок, загальною площею 174,6 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1, в рахунок задоволення вимог відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" у розмірі 112 535,75 доларів США (а. с. 32).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої інстанції
та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
Аналізуючи підстави звернення до суду з указаною скаргою, зміст ухвалених у справі судових рішень та доводи касаційних скарг, колегія суддів виходить з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута
за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Подібні положення містить і стаття 368 ЦК України.