Постанова
Іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 686/5292/21
провадження № 61-721св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Споживче товариство "Домашній хліб",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Споживчого товариства "Домашній хліб Поділля", яка підписана представником Куцмидою Вадимом Ігоровичем, на постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Споживчого товариства "Домашній хліб" (далі - СТ "Домашній хліб", товариство) про поновлення на роботі.
Позов мотивований тим, що він є одним із засновників СТ "Домашній хліб". Іншими засновниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
17 лютого 2010 року засновано СТ "Домашній хліб" та обрано позивача головою товариства.
З 20 лютого 2012 року та станом на момент подачі позову головою товариства є ОСОБА_2 .
Наказом голови СТ "Домашній хліб" № 24 к/б від 01 червня 2011 року позивача призначено на посаду директора товариства.
У період з 16 листопада 2020 року і на час пред`явлення позову до суду позивач хворів і був тимчасово непрацездатним.
08 лютого 2021 року він отримав поштове відправлення, у якому містився лист № 27 від 02 лютого 2021 року, зі змісту якого вбачається, що позивача звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; копія наказу № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року про скорочення посади директора СТ "Домашній хліб" з 16 листопада 2020 року та затвердження змін до штатного розпису; копія наказу № 15-12/20 від 15 грудня 2020 року, яким внесені зміни до наказу № 16-11/20 від 16 листопада 2020 року; копія наказу № 29-01/21 від 29 січня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з 29 січня 2021 року у зв`язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та грошової компенсації та копія наказу № 9 типової форми П-4 від 29 січня 2021 року про припинення трудового договору.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно мало місце у період його тимчасової непрацездатності.
Крім того, був порушений порядок звільнення на підставі скорочення штату працівників.
Документи стосовного його звільнення позивач отримав лише 08 лютого 2021 року.
Відповідачем не виконані вимоги статті 49-2 КЗпП України, а саме: не вручено повідомлення про наступне звільнення; не запропоновано роботи на інших вакантних посадах (не надано вакантних посад або не повідомлено про відсутність таких); не доведено до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення позивача.
Позивач просив поновити його на посаді директора СТ "Домашній хліб".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2021 року позовну заяву задоволено частково.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до СТ "Домашній хліб" про поновлення його на роботі на посаді директора СП "Домашній хліб" залишено без задоволення.
Вирішено вважати звільненим ОСОБА_1 з посади з 13 лютого 2021 року, виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію з 29 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 звільнений з посади директора СТ "Домашній хліб" у зв`язку зі скороченням штату під час його тимчасової непрацездатності, тому наслідки порушення гарантії, передбаченої частиною третьою статті 40 КЗпП України, слід усунути шляхом зміни дати звільнення на 13 лютого 2021 року - перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, а також слід виплатити позивачу грошову компенсацію за період з 29 січня 2021 року по 13 лютого 2021 року. Суд першої інстанції зробив висновок, що підстави для поновлення позивача на роботі відсутні, оскільки звільнення відбулося відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора СТ "Домашній хліб".
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що звільнення позивача з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в порушення частини третьої статті 40 КЗпП України мало місце в період його тимчасової непрацездатності. Разом з тим, суд не дав належної оцінки доказам та не з`ясував, чи мали місце порушення процедури вивільнення працівника, передбаченої статтею 49-2 КЗпП України, на що також посилався позивач як на підставу позову.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вручення позивачу письмового попередження про звільнення відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України. Згідно зі штатним розписом СТ "Домашній хліб", затвердженим на період з 01 вересня 2020 року, на час звільнення позивача у товаристві була вакантна посада укладальника хлібобулочних виробів, як вбачається з повідомлення, яке позивач не отримав у визначені законом строки. Відтак в порушення частини третьої статті 49-2 КЗпП України ця посада не пропонувалася ОСОБА_1 до його звільнення. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування, чим порушив право позивача на працю, відтак звільнення ОСОБА_1 не можна визнати законним.
Позивачем не заявлялася вимога про стягнення з відповідача на його користь грошової компенсації, тому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, вийшов за межі заявлених позовних вимог, що суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2022 року СТ "Домашній хліб Поділля" подало касаційну скаргу за підписом представника Куцмиди В. І., у якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 травня 2021 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам та не з`ясував, чи мали місце порушення процедури вивільнення працівника, передбаченої статтею 49-2 КЗпП України, а також про те, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. 16 листопада 2020 року СТ "Домашній Хліб" надіслано ОСОБА_1 повідомлення про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням штату згідно статті 49-2 КЗпП України за двома відомими адресами позивача ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) рекомендованими листами з повідомленням про вручення. У повідомленні зазначено про скорочення посади директора товариства, про звільнення позивача з посади директора СТ "Домашній хліб" на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та запропоновано шляхом переведення на іншу посаду зайняти вакантну посаду укладальник хлібобулочних виробів з посадовим окладом згідно штатного розпису 5 050 грн. Таким чином, відповідачем було звільнено ОСОБА_1 з дотриманням положень статті 49-2 КЗпП України. Натомість ОСОБА_1 не надав згоди на переведення його на іншу вакантну посаду в СТ "Домашній Хліб", чим фактично відмовився від запропонованої посади. Дійсно поштові відправлення за трек-номерами 3100001038821, 3100001038813, в яких містилися повідомлення про наступне звільнення з пропозицією зайняти наявну вакантну посаду, не були вручені ОСОБА_1 та були повернуті СТ "Домашній Хліб". Водночас жодним нормативно правовим актом не передбачено обов`язку власника або уповноваженого ним органу фізично вручити повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації. Статтею 49-2 КЗпП України лише передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу попередити про наступне вивільнення та запропонувати іншу роботу, що фактично і було зроблено СТ "Домашній Хліб". Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.Із листків непрацездатності, наданих СТ "Домашній хліб" ОСОБА_1 після отримання останнім наказу про звільнення, а саме 08 лютого 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному та не з`являвся на роботу, таким чином, будь - яким іншим способом, ніж надіслання поштових відправлень, попередити позивача про наступне вивільнення та запропонувати іншу наявну вакантну посаду виявилося неможливо, оскільки від отримання листів надісланих поштою він ухилявся, на телефонні дзвінки не відповідав. Позивача було повідомлено про надходження рекомендованих поштових відправлень (трек- номери 3100001038821, 3100001038813), однак він не з`явився за їх одержанням протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення, а також не отримав його і після повторного повідомлення, що свідчить про ухилення позивача від отримання поштових відправлень, надісланих СТ "Домашній Хліб". Обов`язок щодо отримання кореспонденції покладається виключено на отримувача цієї кореспонденції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 686/5292/21 з суду першої інстанції.
У квітні 2022 року справа № № 686/5292/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у задоволенні клопотання СТ "Домашній хліб Поділля", яке підписано представником Куцмидою В. І., про розгляд справи за участю представника відповідача відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року зазначено, що підставою касаційного оскарження указаного судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 331/8965/15-ц, від 25 лютого 2020 року у справі № 310/9675/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, стосовно того, чи виконав власник вимоги частини другої статті 40 КЗпП України та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, шляхом надсилання поштового повідомлення з пропозицією зайняти вакантну посаду на адресу проживання працівника, яке не було вручено працівнику (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Наведені в касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження у справі.