Постанова
Іменем України
14 лютого 2023 року
місто Київ
справа № 759/864/20
провадження № 61-10998св21
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Шахової О. В., Вербової І. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на його частку, в якому просив суд:
- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53, 30 кв. м, житловою площею 28, 00 кв. м;
- визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 вересня 2010 року між ним та ОСОБА_3 укладено шлюб, який розірвано 06 листопада 2019 року.
Під час шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яку купували за власні та отримані у кредит кошти.
ОСОБА_1 зазначав, що кредит виплачено ними під час перебування у шлюбі та право власності на спірну квартиру оформлено на дружину.
Посилаючись на те, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона набута під час шлюбу, позивач просив задовольнити позов.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачка ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами. Відповідач посилалася на те, що їх сімейний дохід не давав можливості придбати житло, тому грошові кошти на перший внесок в розмірі 200 000, 00 грн їй дав батько ОСОБА_5 . Іншу частину коштів отримано нею в кредит, який погашено також за рахунок коштів її батька. Позивач не брав фінансової участі у придбанні квартири, відтак квартира не є спільним майном.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 18 січня 2021 року Святошинський районний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбана за спільні кошти сторін. Врахувавши те, що грошові кошти на придбання квартири надавалися батьком відповідача, суд першої інстанції виснував, що немає підстав для визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку у праві на цю квартиру.
Постановою від 02 червня 2021 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року та ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визнав квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53, 30 кв. м, житловою площею 28, 00 кв. м, спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовувалася тим, що спірну квартиру сторони придбали в період шлюбу. Відповідач не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Врахувавши принцип рівності часток, апеляційний суд дійшов переконання про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 05 липня 2021 року подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_3, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі
№ 6-612цс15, від 07 грудня 2016 року у справі № 370/443/13ц та у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18); від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц (провадження № 61-36178св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 752/7501/18 (провадження № 61-4114св20), відповідно до яких самий лише факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя;
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Суд не врахував, що розписки за своєю природою є договорами пожертви, оскільки батько відповідача надав їй благодійні пожертви для погашення кредиту, й ці договори не підлягають нотаріальному посвідченню. Відтак спірна квартира не може бути спільною сумісною власністю подружжя;
- суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, належно не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки адвокат Мазур Олександр Васильович не мав повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 в апеляційному суді.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у серпні 2021 року подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2021 року справу № 759/864/20 (провадження № 61-10998ск21) призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Ухвалою від 28 липня 2021 року Верховний Суд поновив ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, відкрив касаційне провадження у справі та відмовив у задоволенні клопотання заявника про зупинення дії оскаржуваного судового рішення.
Розпорядженням від 18 січня 2023 року № 70/0/226-23 Верховний Суд призначив повторний автоматизований розподіл судової
справи № 61-10998св21 у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у тривалій соціальній відпустці.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року справу № 759/864/20
(провадження № 61-10998ск21) призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О. та 20 січня 2023 року справу передано судді-доповідачеві.
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 25 вересня 2010 року між сторонами у справі укладено шлюб.
21 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ "ХК "Київміськбуд") та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу майнових прав № 3352/РН-К, за умовами якого компанія продає, а покупець придбаває майнові права на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 53, 51 кв. м, вартістю 508 077, 45 грн.
25 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 95114-45.1-13-2, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 000, 00 грн, строком повернення до 25 жовтня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 жовтня 2013 року ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 уклали договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_3, яка належить іпотекодавцям на праві приватної часткової власності.
У довідці від 26 червня 2015 року ПАТ "ХК "Київміськбуд" зазначило, що за договором купівлі-продажу майнових прав від 21 жовтня 2013 року № 3352/РН-К вартість майнових прав на квартиру № 79, загальною фактичною площею 53, 30 (проєктна площа 53, 51) кв. м, сплачено в сумі 506 083, 50 грн разом із ПДВ, що відповідає оплаті 100 % вартості майнових прав.
03 вересня 2015 року складено акт прийому-передачі майнових прав на квартиру та акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 ), загальною площею 53, 30 кв. м, житловою площею 28, 00 кв. м.
Згідно з інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 24 листопада 2015 року за
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_1, виданого 08 грудня 2015 року УДР ГТУЮ у м. Києві.
Відповідно до довідки ПАТ "Банк "Київська Русь" від 16 квітня 2018 року № 1105/42 заборгованість за кредитним договором від 25 жовтня 2013 року № 95114-45.1-13-2, станом на 16 квітня 2018 року погашена повністю.
06 листопада 2019 року сторони розірвали шлюб, укладений між ними - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Право, застосоване судом
Відповідно до частин першої, сьомої статті 57 Сімейного кодексу України
(далі - СК України) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У справі, що переглядається, позивач зазначав, що сторони придбали квартиру в період шлюбу, відтак спірне нерухоме майно є їх спільною сумісною власністю.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав недоведеності позивачем факту придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя.
Суд апеляційної інстанції задовольнив позов ОСОБА_1 з тих підстав, що відповідач не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що факт придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Спірна квартира не може бути спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана не за грошові кошти подружжя, а за кошти її батька.
Щодо правового статусу спірної квартири
Основним питанням, яке мали з`ясувати суди, є те, чи можна вважати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим учасниками справи доказам та зробив обґрунтований висновок про те, що квартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана сторонами у період шлюбу, а відповідач не спростувала презумпцію спільності майна.
У такому висновку суд апеляційної інстанції правильно врахував правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17
(провадження № 14-325цс18), у яких зазначено таке.