Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 598/438/21
провадження № 61-283св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі по 500 000,00 грн кожному.
На обґрунтування позову посилалися на те, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 у регіональній філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", помер ОСОБА_4, який був чоловіком ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Факт завдання смерті потерпілому мав місце під час виконання ним трудових обов`язків, а спричинення такої шкоди відбулося джерелом підвищеної небезпеки. Передчасна смерть чоловіка та батька спричинила втрату надзвичайно важливого життєвого зв`язку, який не можу бути поновлений та завдає позивачам довготривалих та глибоких душевних страждань.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 100 000,00 грн кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 4 500,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що смерть ОСОБА_4 настала з його власної вини, внаслідок його грубої необережності, який всупереч вказівці майстра, не пішов разом з бригадою на майданчик під шляхопровід та затримався біля інструмента, не впевнившись у відсутності рухомого складу, не зреагував на звукові сигнали локомотива та вийшов на колію.
Тому однією з причин загибелі є грубе порушення померлим вимог інструкції з охорони праці, що є підставою для зменшення суми відшкодування.
Суд першої інстанції зазначив, що сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, підлягає відшкодуванню на користь позивачів без відрахування податків та загальнообов`язкових зборів.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року змінено, викладено резолютивну частину рішення у такій редакції: "Стягнути з АТ "Українська залізниця"(місцезнаходження м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, РНОКПП 40075815) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_3 ) заподіяну моральну шкоду у розмірі по 100000 грн. кожному з відрахуванням податків та обов`язкових платежів".
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року змінено в частині стягнення судового збору із АТ "Українська залізниця" на користь держави, зменшено суму стягнення судового збору із 4 500,00 грн до 3 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині визначення завданої моральної шкоди у розмірі по 100 000,00 грн кожному із позивачів є обґрунтованим та законним. Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю громадянина, не включається до загального оподатковуваного доходу і не підлягає оподаткуванню. Також суд першої інстанції помилково визначив суму судового збору, яка підлягає стягненню із відповідача на користь держави.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову суду апеляційної інстанції в частині відрахування із грошових сум податків та обов`язкових платежів скасувати та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до підпункту "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, не оподатковуються.
Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон № 466-ІХ) підпункт "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом".
Зазначена норма набрала чинності з 23 травня 2020 року, проте відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Тому обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок завдання шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб.
Саме таку категорію платників податків законом звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди.
Як на підставу касаційного оскарження заявники посилаються на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/638/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц.
У квітні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ "Українська залізниця" просить касаційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
На обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що Законом № 466-ІХ внесено зміни до підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, тому сума відшкодувань моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, у розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом, підлягає оподаткуванню. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 була дружиною загиблого ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 24 січня 1996 року серії НОМЕР_4, виданого Залужанською сільською радою Збаразького району Тернопільської області (а. с. 14, 57-60).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 12 січня 2000 року серії НОМЕР_5, виданого Залужанською сільською радою Збаразького району Тернопільської області (а. с. 15, 61), копією свідоцтва про шлюб від 12 вересня 2000 року серії НОМЕР_6, виданого Збаразьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а. с. 18, 64), копією свідоцтва про народження від 29 січня 2002 року серії НОМЕР_7, виданого Залужанською сільською радою Збаразького району Тернопільської області (а. с. 19, 65).
ОСОБА_4 за життя працював монтером колії першої бригади, 12-го колодкову, виробничої дільниці № 4, виробничий підрозділу "Тернопільської дистанції колії" регіональної філії "Львівська залізниця" (а. с. 39-45, 85-91).
19 липня 2018 року у виробничому структурному підрозділі "Тернопільська дистанція колії" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", на 134 км ПК7 перегону Тернопіль - Збараж стався нещасний випадок на виробництві: внаслідок наїзду локомотива 2М62-1157, який відправився резервом із станції Збараж на станцію Тернопіль, загинув ОСОБА_4, що підтверджується актом № 15 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) та актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) від 22 грудня 2018 року (а. с. 23-38, 69-84).
Відповідно до акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5, однією з причин настання нещасного випадку є "порушення вимоги п.2.24 Посадової інструкції майстра шляхової дільниці ІІІ групи ВСП "Тернопільська дистанція колії" ОСОБА_5, затвердженої начальником виробничого структурного підрозділу "Тернопільська дистанція колії" ОСОБА_6 04.07.2018".
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, при визначенні розміру моральної шкоди врахував те, що смерть ОСОБА_4 настала з його вини, внаслідок грубої необережності, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди по 100 000,00 грн кожному із позивачів.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди не оскаржується, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині відрахування податків та обов`язкових платежів із суми відшкодування моральної шкоди.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.