Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/25495/16-ц
провадження № 61-8248св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання розписки недійсною.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 зазначає, що 03 грудня 2012 року між сторонами було укладено договір позики, про що ним було складено розписку про отримання від нього в борг 20 000 доларів США.
Однак, він не погоджується із тим, що між ним та відповідачем дійсно було укладено договір позики, оскільки він жодних грошей від відповідача не отримував та між ними виникли інші відносини, не пов`язані із борговими.
Так, позивач зазначав, що знайомий з ОСОБА_2 з червня-липня 2009 року, коли останній купував у нього контейнер для вивезення сміття.
Потім, як зазначав позивач, ОСОБА_2 запросив його до себе в прокуратуру, в якій він був начальником відділу по дотриманню природоохоронного законодавства та запропонував йому ввести до складу засновників ТОВ "Ніколсан" його сестру ОСОБА_4, обіцяючи за це "підтримку" в органах влади (дах), а у разі відмови говорив, що у нього можуть бути великі проблеми.
Протягом 2013-2014 років відповідачем разом з іншими пов`язаними з ним особами чинився на нього тиск та вживались незаконні дії з метою протиправного захоплення майна, яке належало йому особисто, та захоплення ТОВ "Ніколсан".
Позивач вказував, що такі дії чинились з метою перешкодити законній діяльності ТОВ "Ніколсан", перереєструвати компанію на іншу довірену особу ОСОБА_2, а також задля захоплення та привласнення майна, яке є власністю компанії, в тому числі з метою створення умов на ринку для діяльності ТОВ "Збереження довкілля", яке було зареєстровано на сестру ОСОБА_2 - ОСОБА_4 шляхом ліквідації як конкурента ТОВ "Ніколсан" та переведення активів і всіх контрагентів на ТОВ "Збереження довкілля".
Згодом ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_4 взяв у відділенні "Ощадбанку" кредит на суму 54 000 доларів США.
Через певний час ОСОБА_2 почав наполягати на погашенні даного кредиту грошима ТОВ "Ніколсан" та з метою повного контролю над позивачем та впевненості, що він буде виплачувати відповідачу грошові кошти, які мали бути хабарями, ОСОБА_2 вимагав від позивача документальної гарантії щомісячної сплати грошових коштів.
ОСОБА_1 вказував, що в подальшому 03 лютого 2013 року під психологічним тиском ОСОБА_2 примусив його написати розписку про те, що він начебто отримав у нього в борг грошові кошти.
Вказану розписку відповідач вимагав надати як гарантію, що він буде йому виплачувати кошти в сумі 5 000 доларів США щомісячно.
Зазначав, що будучи юридично необізнаним, написав таку розписку, проте коштів він фактично не отримував.
Про порушення своїх прав в цій частині та про те, що дана розписка використовується відповідачем як боргова, він дізнався лише після того, як ОСОБА_2 почав вимагати стягнути з нього грошові кошти саме як борг.
Позивач вважав, що дана розписка не є документом, який реально підписувався з метою отримання ним в борг грошових коштів від ОСОБА_2, і таких грошових коштів ним від нього не отримувалось, а останнім не передавалось.
Наголошував, що така розписка є безгрошовою, укладалася без наміру надавати кошти в борг відповідачем, відповідно не дотримано істотну умову в частині предмету договору позики, такий договір не було укладено з дійсними намірами його виконати зі сторони відповідача. Розписка не підписувалася в момент передачі грошей. Такої передачі взагалі не було.
Позивач вважав укладений договір таким, що укладений під впливом насильства, не відповідав його внутрішній волі, а гроші фактично не були передані йому відповідачем, тому він був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи наведене просив суд визнати недійсною розписку від 03 лютого 2012 року, підписану ОСОБА_1 про отримання грошових коштів в сумі 20 000 доларів США від ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено того, що укладений договір позики було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином за наявності умислу обох сторін правочину, в тому числі і відповідача. Також суди визнали недоведеними обставини написання розписки про отримання у борг грошових коштів під психологічним чи іншим тиском.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, від 06 липня 2022 року у справі № 537/1118/20, провадження № 61-16306св21, від 11 червня 2021 року у справі № 753/11670/17, провадження № 61-21701св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що в матеріалах справи є достатньо доказів щодо заняття відповідачем на час виникнення спірних правовідносин посади в органах прокуратури, використання останнім свого службового становища для чинення тиску та вжиття незаконних дій з метою протиправного захоплення його майна та бізнесу, що виражались у постійних перевірках, витребування правоохоронними органами документації, проведення незаконних дій з контрагентами, направлених на підрив ділової репутації.
Вказує, що саме в цей час і було вжито відповідачем заходів психологічного тиску на нього щодо написання розписки про начебто надання йому грошових коштів.
Зазначає, що ненадання відповідачем майже два роки розписки для огляду та експертизи свідчить про її штучний характер та відсутність її як такої на дату видачі.
Посилається на те, що судами залишилось поза увагою факт фактичного не отримання ним коштів за розпискою, відсутність будь-яких доказів в матеріалах справи на підтвердження передання грошових коштів у сумі 20 000 доларів США та про їх наявність у відповідача.
Також апеляційним судом не зазначено в постанові й, відповідно, не надано правової оцінки необхідності проведення експертизи, допиту свідків щодо обставин вчинення тиску під час надання розписки та неодержання грошей позичальником від позикодавця.
При цьому вказує, що відносно відповідача наявне кримінальне провадження.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від ОСОБА_2, у якому вказано, що оскаржувані заявником судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 лютого 2012 року ОСОБА_1 було складено розписку про те, що він взяв у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, які зобов`язався повертати рівними частинами по 5 000 доларів США щомісячно з 1 березня по 1 червня.
У 2013 році ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, у зв`язку з чим судом заведено цивільну справі № 752/20240/13, провадження у якій ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2016 року зупинено до розгляду вказаної справи (а. с. 153 т.1).
У межах вказаної цивільної справи судом проведено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно із висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6912/6913/15-32 від 14 червня 2015 року, рукописний текст в розписці від 03 лютого 2012 року та підпис виконані особисто ОСОБА_1 (а. с. 145-150, т.1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.