Постанова
Іменем України
13 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 127/15354/21
провадження № 61-10380св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2022 року у складі судді Шаміної Ю. А. та постанову Вінницького апеляційного суду
від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Шемети Т. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 10 лютого 2004 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради, ОСОБА_1 належить на праві власності 39/100 часток квартири АДРЕСА_1 .
Свідоцтво на право власності на житло зареєстровано КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 24 березня 2004 року
№ 347/49397.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 27 вересня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Вихристюк М. А., 39/100 частки квартири № 19 складається з: частини коридору 1 площею 2,2 кв. м, кімнати 3 площею 12,3 кв. м, кладової 4 площею 0,4 кв. м, частини кухні VІІа площею 2.1 кв. м, частини душової 5 площею 0,5 кв. м, частини туалету 6 площею 0,5 кв. м, частини вмивальника 7 площею 0,3 кв. м, кладової 8 площею 0,3 кв. м, частини балкону площею 0,2 кв. м. Загальна площа - 18,8 кв. м, житлова площа - 12,3 кв. м.
Відповідно до довідки КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" від 23 вересня 2019 року № 8334 загальна площа квартири № 19 становить 47,6 кв. м, в тому числі житлова - 31,8 кв. м.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 12 січня 2021 року ОСОБА_4, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, право власності якого виникло на підставі договору дарування, виданого 22 серпня 2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А.
Згідно з технічним паспортом на квартиру 19 "а", яка складає 39/100 частки квартири АДРЕСА_1, виготовленого працівниками КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" в червні 2020 року, фактично квартира № 19 складається з двох ізольованих кімнат площею 12,3 кв. м та 19,5 кв. м, а також кухні, коридору, двох кладових, душової, умивальника, туалету, балкону.
Позивачу належить на праві власності кімната площею 12,3 кв. м та відповідна частка підсобних приміщень (39/100 - квартира 19 "а" ), а ОСОБА_3 належить на праві власності кімната площею 19,5 кв. м та відповідна частка підсобних приміщень (61/100 - квартира 19 "б" ).
Позивач постійно проживає у вказаній квартирі, тоді як відповідач ОСОБА_3 особисто житлом не користується та здає в оренду відповідачу ОСОБА_2 .
На переконання позивача, відповідач ОСОБА_2 постійно чинить їй перешкоди в користуванні кухнею, зокрема викинув її кухонний столик, пральну машину, не допускає до плити та умивальника.
За фактом чинення позивачу перешкод у користуванні кухнею ОСОБА_1 неодноразово зверталася за захистом до працівників поліції, що зафіксовано у зверненнях від 20 серпня 2019 року, 29 січня 2020 року, 03 квітня 2020 року.
ОСОБА_1 зазначає, що перешкоди, чинені ОСОБА_2, позначились на її здоров`ї, у зв`язку із чим їй неодноразово надавалась медична допомога.
Відповідач продовжує чинити їй перешкоди в користуванні кухнею.
Із урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди у користуванні кухнею (на плані означена літ. VII), яка розташована в квартирі АДРЕСА_1 . Надати можливість користуватися особистим кухонним столиком, пральною машиною та надавати доступ до плити і умивальника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення її прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема того, що відповідачем чиняться їй перешкоди у користуванні кухнею та предметами, що знаходяться в ній.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення, справу передати на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає обставини, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі зазначає, що суди не дослідили наданих до суду доказів, зокрема, матеріалів правоохоронних органів, довідок поліції.
Суди застосували норми права, а саме: статті 355, 356, 358, 391 ЦК України без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц. Також аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 405/3475/15, від 23 липня 2020 року у справі № 641/3624/16.
Позивач вказує, що відповідачі категорично заявляли у судовому засіданні, що вона не має права претендувати на спільне, рівноправне використання кухні, оскільки її частка у праві власності на квартиру становить лише 39/100, а частка ОСОБА_3 становить 61/100, відповідно позивач вправі використовувати на кухні лише 2,1 кв. м, а відповідач має право використовувати площу 3,4 кв. м.
Відповідачі заявляли, що не чинять перешкод у користуванні кухнею, але вважають, що позивач має право використовувати на кухні площу лише
2,1 кв. м.
Суд на вказані пояснення взагалі не звернув уваги, хоча вони уже є доказом того, що позивачу чиняться перешкоди в користуванні кухнею. Адже у сторін визначені частки житлової площі, а щодо підсобних приміщень: кухні, коридору, ванної кімнати, туалету, то вони перебувають у спільному користуванні, їх неможливо поділити.
Аргументи інших учасників справи
Відповідачі не скористалися своїм правом подати відзиви на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 127/15354/21 з Вінницького міського суду Вінницької області.
У листопаді 2022 року справа № 127/15354/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 39/100 частки квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва на право власності на житло від 10 лютого 2004 року, зареєстрованого 24 березня 2004 року КП "ВООБТІ" за № 347/49397 і записаного в реєстраційну книгу за № 557 (т. 1 а. с. 9).
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 27 вересня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Вихристюк М. А., індексний номер витягу 182710904, квартира, яка складає 39/100 частки квартири № 19, складається з: частини коридору 1 площею 2,2 кв. м, кімнати 3 площею 12,3 кв. м, кладової 4 площею 0,4 кв. м, частини кухні VІІа площею 2,1 кв. м, частини душової 5 площею 0,5 кв. м, частини туалету 6 площею 0, 5 кв. м, частини вмивальника 7 площею 0,3 кв. м, кладової 8 площею 0,3 кв. м, частини балкону площею 0,2 кв. м. Загальна площа - 18,8 кв. м, житлова площа - 12,3 кв. м (т. 1, а. с. 10).
Відповідно до договору дарування квартири серії ННХ № 918056
від 22 серпня 2019 року ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру № 19 "б", яка становить 61/100 частку квартири АДРЕСА_1 . До складу зазначеної квартири входять: кімната площею 19,5 кв. м, частина кухні площею 3,4 кв. м, частина умивальника площею 0,4 кв. м, частина коридору площею 3,8 кв. м, частина туалету площею 0,7 кв. м, частина душової площею 0,7 кв. м. Квартира обладнана балконом (терасою) площею 0,3 кв. м. Загальна площа квартири становить 28,8 кв. м, житлова - 19,5 кв. м (т. 1 а. с. 68, 69).
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 22 серпня 2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Кметюк С. А., індексний номер витягу 178453952, квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві власності ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 70).
Відповідно до довідок Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 23 липня 2021 року № 51001, № 51002, № 51003 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 -
з 14 лютого 2018 року, ОСОБА_6 - з 24 вересня 2018 року, ОСОБА_2 - з 18 листопада 2020 року. (т. 1 а. с. 72-74).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.