ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 916/1106/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Курбанов А.В. (самопредставництво),
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 04.10.2022 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022
за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі"
про стягнення 3 271 322,02 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство ?Національна енергетична компанія ?Укренерго? (далі - ПрАТ "НАК "Укренерго", позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до акціонерного товариства ?ДТЕК Одеські електромережі? (далі - АТ ?ДТЕК Одеські електромережі?, відповідач) про стягнення 3 271 322, 02 грн, з яких 1 498 398, 90 грн пені, 1 550 805,28 грн штрафу, 133 965, 63 грн 3% річних, 88 152, 21 грн інфляційних втрат.
1.2. Рішенням господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі №916/1106/21, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено.
1.3. Після ухвалення судового рішення судом першої інстанції 21.09.2021 до господарського суду надійшла заява відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, з посиланням на наявність укладеного між АТ ?ДТЕК Одеські електромережі? та адвокатським об`єднанням "ПЕРШИЙ РАДНИК" договору про надання правової допомоги від 25.09.2020 №137-ОЕМ та додаткової угоди від 01.07.2021 №9 до нього.
1.4. Заява мотивована тим, що АТ ?ДТЕК Одеські електромережі? понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірними з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови та ухвали суду апеляційної інстанції
2.1. Додатковим рішенням від 04.10.2020 (суддя Степанова Л.В.) у справі №916/1106/21, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 (колегія суддів: Савицький Я.Ф., Колоколов С.І., Принцевська Н.М.) заяву АТ ?ДТЕК Одеські електромережі? про покладення на ПрАТ "НАК "Укренерго" судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Суд стягнув з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також зважаючи на заперечення ПрАТ "НАК "Укренерго" про зменшення розміру судових витрат в частині обґрунтування щодо неспівмірності, визначеної вартості адвокатських послуг зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зменшення відповідної суми до 15 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ПрАТ "НАК "Укренерго" (далі - скаржник), не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 04.10.2022 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить її скасувати повністю; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви АТ "ДТЕК Одеські електромережі" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/1106/21.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга ПрАТ "НАК "Укренерго", подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини третьої статті 126 ГПК України та частини восьмої статті 129 ГПК України.
4.1.3. Зокрема, за твердженням скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано доводів позивача в частині того, що відповідач не надав доказів фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у визначеному законом порядку. Таке тлумачення судами попередніх інстанцій зазначених вище норм процесуального права не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.11.2018 зі справи №910/8682/18, від 07.09.2020 зі справи №910/4201/19, згідно з якою, необхідною умовою для вирішення питання про перерозподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
4.1.4. За твердженням скаржника, у застосування положень статті 126 ГПК України на обґрунтування наявності у відповідача підстав на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги від 25.09.2020 N2137-OEM, суд апеляційної інстанції керувався умовами договору в різних редакціях і такі висновки суду є хибними, зважаючи на приписи пункту 8.2 Договору у редакції Додаткової угоди до нього від 01.07.2021 №9.
4.1.5. На переконання скаржника, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. Водночас умовами Договору про надання правової допомоги від 25.09.2020 №137-ОЕМ (як в редакції від 25.09.2020 так і в редакції Додаткової угоди від 01.07.2021 №9) не встановлено розміру або порядку обчислення витрат на професійну правничу допомогу в рамках справи №916/1106/21.
4.1.6. Задовольняючи частково заяву відповідача про стягнення з ПрАТ "НАК "Укренерго" витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги заперечення позивача та не надали належного правового обґрунтування щодо розміру часткового задоволення вимог заяви, а саме неможливості задоволення заяви відповідача у зв`язку з відсутністю, поданих на її обґрунтування доказів понесення таких витрат. Зокрема, у оскаржуваних судових рішеннях відсутні будь-які посилання на порядок розрахунку (визначення) таких витрат, на підставі якого суди дійшли висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
4.1.7. Судами неправильно застосовано положення частини восьмої статті 129 ГПК України та вирішено питання про відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу за відсутності наданих відповідачем доказів, які мають підтверджувати фактичне здійснення таких витрат.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. АТ "ДТЕК Одеські електромережі" не скористалось своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
6.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
6.3. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
6.4. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
6.5. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
6.6. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6.7. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
6.8. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
6.9. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.10. Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
6.11. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
6.12. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
6.13. Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
6.14. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
6.15. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
6.16. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
6.17. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
6.18. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
6.19. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
6.20. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
6.21. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
6.22. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).
6.23. Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
6.24. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
6.25. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
6.26. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.