ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 560/82/19
адміністративне провадження № К/9901/19698/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 (головуючий судді Майстер П.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 (суддя Граб Л.С., судді Гонтарук В.М., Біла Л.М.)
у справі №560/82/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,
третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_3,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років;
1.2. зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити пенсію за вислугою років з 01.10.2018.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, позов задоволено.
2.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 за вислугу років з 01.10.2018.
2.2. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГУ ПФУ в Хмельницькій області судові витрати в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. ОСОБА_1 у період з 01.08.1987 по 14.10.2004 проходив безперервну військову службу в Збройних Силах СРСР, в подальшому в Збройних Силах України, в тому числі на офіцерських посадах.
3.2. Наказом начальника Генерального Штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (по особовому складу) від 30.08.2004 за № 575 відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 № 1053/2001, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "в" пункту 67 (у зв`язку зі скороченням штатів) зазначеного Положення у зв`язку з реформуванням ЗСУ.
3.3. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України (по стройовій частині) від 14.10.2004 № 207 позивача виключено із списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3.4. Вислуга років ОСОБА_1 на день виключення зі списків особового складу військової частини складає 17 років 02 місяці 13 днів.
3.5. 06.04.2015 ОСОБА_1 виповнилося 45 років.
3.6. 03.10.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років.
3.7. 05.10.2018 ІНФОРМАЦІЯ_3 направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подання про призначення пенсії позивачу з наданими останнім документами для прийняття рішення щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
3.8. Листом №35481/03 від 29.10.2018 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області повернуло пакет документів позивача про призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та повідомило, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звільнений з військової служби у запас за підпунктом "в" пункту 67 (у зв`язку зі скороченням штатів) з 14.10.2004. Вислуга років його на день виключення зі списків особового складу військової частини складає 17 років 02 місяці 13 днів. Враховуючи вищевикладене, підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" немає.
3.9. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей", чинного на момент звільнення ОСОБА_1 то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідачем - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, подано касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. На думку позивача, підстав для призначення за вислугу років з 01.10.2018 немає, оскільки вислуга років станом на 01.10.2018 становить 17 років 02 місяці 13 днів. Вважає, що посилання судів попередніх інстанцій на позицію Верховного Суду, яка була висловлена у постанові від 30.01.2018 у справі №539/3872/14-а, не може бути врахована у цій справі, оскільки ця постанова стосується іншої редакції пункту "в" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" № 1763-IV від 15.06.2004 (далі - Закон №1763-IV) та Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262-XII).
9. За змістом статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
10. Поряд з цим статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.