ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 813/3137/16
касаційне провадження № К/9901/36191/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 (суддя - Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (головуючий суддя - Глушко І.В.; судді - Большакова О.О., Макарик В.Я.) у справі № 813/3137/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щирецький завод залізобетонних виробів" до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Щирецький завод залізобетонних виробів" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.10.2016) до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2016 №0000242200, від 20.10.2016 №0001742200.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат, податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Кіруг", ТОВ "Укрвуглепром" та фізичними особами. Позивач посилався на те, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, отримані товари і послуги безпосередньо стосуються господарської діяльності позивача, були ним використані у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, наданими для перевірки, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки базуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.05.2016 №0000242200 в частині нарахування 214 014, 00 грн основного платежу та 107 007, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій, від 20.10.2016 №0001742200.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Кіруг" та ТОВ "Укрвуглепром", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, придбані товари та послуги у подальшому використовувалися у господарській діяльності позивача, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин); статей 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України).
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: наявності недоліків у первинних документах, зокрема в актах виконаних робіт, товарно-транспортних накладних; відсутності належних первинних документів, а саме: товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду прийняв касаційні скарги до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.02.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 16.03.2016, за результатами якої складено акт від 13.04.2016 № 204/13-25-22-00/35263508 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 154100,00 грн; підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 221 012, 00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органо прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.05.2016 №0000242200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 331 518,00 грн (за податковим зобов`язанням 221 012, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 110506,00 грн) та від 04.05.2016 №0000232200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 154 100, 00 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України від 12.09.2016 №19623/6/99-99-11-01-01-25 про розгляд скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.05.2016 №0000232200 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток по операціях за 2015 рік, за наслідками чого Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2016 за №0001742200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 15, 00 грн.
Висновки про порушення висновувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ "Кіруг" та ТОВ "Укрвуглепром", які на думку контролюючого органу не носять реального характеру. Також в акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з фізичними особами.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.