ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 754/15924/19
провадження № 51-2353 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7,
потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100030004421, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Донецьку, зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30 грудня 2021року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 11 червня 2019 року приблизно о 14 год, керуючи технічно справним автомобілем марки "Toyota Yaris",державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Ватутіна зі сторони Керченської площі у напрямку вул. О. Бальзака в м. Києві, порушив вимоги п. п. 1.3, 2.3.б, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, вчасно не реагував на її зміну, не надав дорогу транспортним засобам, що рухались у попутному напрямку по тій смузі, на якій він мав намір продовжити рух, не переконався, що цей маневр буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, у зв`язку з чим допустив зіткнення з мотоциклом марки "Ducati Hypermotard 1100 EVO SP" під керуванням ОСОБА_10, у результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 грудня 2021 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання змінено та призначено ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Прийнято рішення щодо цивільного позову.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що він та ОСОБА_9 виявляли бажання бути присутніми під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, натомість їх не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, в результаті чого розгляд було проведено без їх участі. Також вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та просила залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без зміни.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_8 також заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, з урахуванням наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, вона повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Відповідно до ч 1. ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.