Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 168/349/20
провадження № 61-2223св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2020 року у складі судді Назарука О. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Киці С. І., Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") про визнання кредитного договору частково недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 16 травня 2018 року між нею та ПАТ "Альфа-Банк" був укладений договір про надання кредиту № 501026655, відповідно до умов якого ПАТ "Альфа-Банк" надав їй як позичальнику споживчий кредит у розмірі 300 000 грн з процентною ставкою 13,99 відсотків річних строком на 48 місяців.
Зазначала, що в період з 16 травня 2018 року до 14 травня 2020 року нею були сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом у розмірі 217 021,60 грн, з яких 67 500,00 грн - це платежі по комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Вважала, що умови кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту порушують вимоги чинного законодавства та її права.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними умови кредитного договору щодо сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту та зобов`язати відповідача провести перерахунок здійснених нею з часу укладення кредитного договору платежів по комісії, зарахувавши сплачену суму цих платежів у рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами укладеного кредитного договору.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною з моменту укладення договору умову кредитного договору від 16 травня 2018 року № 501026655, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Альфа-Банк", якою передбачено, що позичальник сплачує банку плату за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитним договором, а саме у розмірі 3 750 грн, щомісячно, а всього- 180 000 грн.
Зобов`язано АТ "Альфа-Банк" здійснити перерахунок здійснених ОСОБА_1 платежів з часу укладення кредитного договору від 16 травня 2018 року № 501026655, зарахувавши сплачену позивачем комісію за розрахунково-касове обслуговування кредиту у розмірі 180 000 грн у рахунок інших обов`язкових платежів (зі сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами), які передбачені умовами кредитного договору № 501026655.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що умови договору про споживчий кредит щодо внесення плати за послуги з розрахунково-касового обслуговування кредиту є несправедливими, що відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" є підставою для визнання їх недійсними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.
Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2020 року змінено.
Зобов`язано АТ "Альфа-Банк" здійснити перерахунок здійснених ОСОБА_1 платежів з часу укладення кредитного договору від 16 травня 2018 року № 501026655, зарахувавши сплачену нею комісію у розмірі 67 500 грн у рахунок інших обов`язкових платежів за вказаним кредитним договором.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, встановивши, що банк у кредитному договорі визначив сплату позичальником комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, що не відповідає вимогам справедливості та суперечить положенням частини першої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними з моменту укладення договору умови кредитного договору від 16 травня 2018 року, укладеного між АТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_1, якими передбачено здійснення позичальником плати за розрахунково-касове обслуговування кредиту щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, а також в частині визначення графіку щомісячних платежів за кредитним договором комісії, що підлягає сплаті за період з 16 травня 2018 року до 16 травня 2022 року в розмірі 180 000 грн.
Апеляційний суд відхилив доводи АТ "Альфа-Банк" про те, що умови кредитного договору, які передбачають сплату позичальником в користь банку комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, не можуть бути визнані судом несправедливими.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково зобов`язав відповідача провести перерахунок здійснених позичальником платежів за обслуговування кредиту, зарахувавши у рахунок інших обов`язкових платежів по кредиту комісію у розмірі 180 000 грн, оскільки позичальник ОСОБА_1 в користь банку фактично сплатила комісію за обслуговування кредиту в розмірі 67 500 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання недійсним кредитного договору.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій є неправильними, оскільки позивач була ознайомлена з усіма умовами кредитування, у тому числі щодо оплати обов`язкових щомісячних платежів. При цьому всі платежі за кредитним договором були відображені у графіку платежів, що є невід`ємною частиною договору.
Вважає, що Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Фактичні обставини, встановлені судами
16 травня 2018 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 501026655, за умовами якого банк надав позичальнику споживчий кредит для власних потреб в розмірі 300 000 грн зі сплатою 13,99 відсотків річних від залишкової суми кредиту терміном на 48 місяців.
Згідно з акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501026655 від 16 травня 2018 року банк приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту в розмірі 300 000 грн та на час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, визначених договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода для банку: за надання кредиту 0,00 відсотків від суми кредиту; за обслуговування кредиту - 1,25 відсотків від суми кредиту. Комісійна винагорода сплачується згідно з діючими тарифами банку, які є невід`ємною частиною договору (а. с.10).
Відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки ОСОБА_1 за період з 16 травня 2018 року до 16 травня 2022 року необхідно сплатити банку комісійну винагороду в розмірі 180 000,00 грн (а. с. 11).
У період з 16 травня 2018 року до 14 травня 2020 року ОСОБА_1 сплатила коштів на погашення кредитної заборгованості в сумі 217 021,60 грн, з яких 94 670,58 грн - погашення суми кредиту; 54 451,02 грн - відсотки; 67 500 грн - комісії; 400,00 грн - штрафні санкції, що стверджується повідомленням АТ "Альфа-Банк" від 14 травня 2020 року № 41579-23.1-б/б.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга Акціонерного товариства "Альфа-Банк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не повністю.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині, що стосується сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.