Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 207/831/20
провадження № 61-11014 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Юрочкін Юрій Валерійович,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", комбінат) про визнання незаконним встановлення змін істотних умов праці та їх скасування, відновлення колишніх умов праці з повним робочим тижнем і повним робочим часом та посадового окладу, чинного
до введення змін істотних умов праці; про визнання днями вимушеного прогулу вільні дні, встановлені незаконним введенням змін істотних умов праці; про стягнення невиплаченої заробітної плати (з проведенням індексації) у результаті незаконного встановлення змін істотних умов праці в розмірі посадового окладу, чинного до введення змін істотних умов праці; про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, про поновлення на роботі; про скасування у трудовій книжці запису про звільнення та внесення запису про поновлення на роботі; про визнання днями вимушеного прогулу всі дні з дати звільнення по дату винесення рішення суду; про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення; про стягнення вихідної допомоги за порушення власником законодавства про працю, умов трудового та колективного договору; про відшкодування майнових витрат і моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала на посаді провідного інженера бюро нестандартного механічного обладнання, запчастин та металоконструкцій відділу устаткування в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
Відповідно до наказу генерального директора ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 01 жовтня 2019 року № 1217 "Про зміни
в організації виробництва та праці структурних підрозділів" для працівників комбінату тимчасово, на період зупинки роботи основних агрегатів
та обладнання, введено режим неповного робочого часу за графіком 7А
із зайнятістю не більше 60 % від балансу робочого часу, з оплатою
за фактично відпрацьований час. З наказом вона ознайомлена 04 жовтня 2019 року. Цей наказ видано без погодження з Первинною профспілковою організацією "Металістів" (далі - ППО "Металістів").
Наказом генерального директора ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 27 листопада 2019 року № 1367 "Про введення графіків роботи з неповним робочим часом" введено з 01 грудня 2019 року в дію графіки роботи з неповним робочим часом згідно з додатком, а саме
із зайнятістю від 60 % до 1 % від балансу робочого часу в одну робочу зміну. Із цим наказом її ознайомлено 04 грудня 2019 року та в усній формі повідомлено про те, що вона буде працювати за графіком № 7А304, який
є додатком до наказу, тобто працюватиме в режимі неповного робочого часу із зайнятістю 30 % від балансу робочого часу, за дводенним робочим тижнем, в одну зміну (денну), тривалість зміни 5,53 години, вихідні - середа, четвер, п`ятниця, субота, неділя.
Розпорядженням по відділу устаткування від 06 грудня 2019 року № 966 "Про зміну графіку та режиму роботи" введено в дію вказаний графік,
з яким її ознайомлено 06 грудня 2019 року. Вона не була письмово повідомлена про те, що ці зміни стосуються її.
Згодом вона дізналася, що всім працівникам відділу устаткування, окрім неї, надано повідомлення від 29 листопада 2019 року та запропоновано перейти на режим роботи з повним робочим часом, у зв`язку з чим вона зверталася до керівництва товариства, однак відповіді не отримала.
Наказом генерального директора ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 30 грудня 2019 року № 1498 встановлено, що мінімальний розмір заробітної плати працівників не може бути меншим 2/3 посадового окладу, а неповний робочий час може встановлюватися лише за заявою працівника. Таку заяву вона не оформлювала.
20 січня та 05 лютого 2020 року на ім`я генерального директора
ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" нею були направлені звернення щодо неправомірності її переведення на роботу з неповним режимом робочого часу, у відповідь на які листом від 27 жовтня 2020 року № 01/149 надано формальну відповідь, що графіки роботи встановлюються індивідуально для кожного працівника, а те, що 04 жовтня 2019 року
її обрано до складу профспілкових органів адміністрації комбінату стало відомо тільки в січні 2020 року.
Розпорядженням по відділу устаткування від 16 березня 2020 року № 105 "Про зміну графіку та режиму роботи" їй в черговий раз змінено графік роботи і встановлено новий графік № 7А001, але не раніше 18 травня
2020 року, із зайнятістю 1% від балансу робочого часу. Із вказаним розпорядженням вона ознайомилась 16 березня 2020 року, зазначивши свою незгоду.
Адміністрацією підприємства взагалі не видано жодних документів,
які б підтверджували, що на комбінаті фактично відбулися зміни
в організації виробництва та праці.
Наказом (розпорядженням) від 18 травня 2020 року № 511 її було звільнено з роботи у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці згідно з пунктом 6 частини першої статті 36
КЗпП України.
Позивач уважала своє звільнення незаконним, оскільки наказ був виданий у період її хвороби (з 12 по 21 травня 2020 року), що підтверджується відповідним листком непрацездатності, вона не надавала адміністрації комбінату ні письмової, ні усної відмови від продовження роботи. Крім цього, профспілковий комітет не надавав згоду на її звільнення, що є грубим порушенням, оскільки вона є профгрупоргом профгрупи ППО "Металістів"
у відділі устаткування ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
При цьому у день її звільнення з нею не проведено розрахунок усіх належних їй сум, не надано наказ про її звільнення, а також не видано трудову книжку. На її прохання видати довідку про нараховані при звільненні суми їй було відмовлено.
Позивачка уважала, що протиправними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних і фізичних стражданнях,
у приниженні її честі та гідності, у втраті репутації серед колег та знайомих,
у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, розмір якої нею оцінений
у 50 000,00 грн.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним встановлення ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" змін істотних умов праці та скасувати їх, а саме: попередження про введення змін істотних умов праці від 04 жовтня 2019 року та від 16 березня 2020 року, розпорядження від 06 грудня 2019 року № 966 та від 16 березня 2020 року № 105, накази:
від 01 жовтня 2019 року № 1217, від 07 жовтня 2019 року № 476к,
від 27 листопада 2019 року № 1367;
- відновити колишні умови праці з повним робочим тижнем і повним робочим часом та посадовим окладом у розмірі 11 979,00 грн, чинним до введення змін істотних умов праці;
- визнати днями вимушеного прогулу вільні дні, встановлені незаконним введенням змін істотних умов праці;
- стягнути з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на її користь середню заробітну плату (з проведенням індексації) за дні вимушеного прогулу (вільні дні, встановлені незаконним введенням змін істотних умов праці) у розмірі посадового окладу, чинного
до введення змін істотних умов праці в сумі 51 114,00 грн;
- визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження)
від 18 травня 2020 року № 511 про її звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, поновити її на роботі в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" із 18 травня 2020 року
на посаді провідного інженера бюро нестандартного механічного обладнання, запчастин та металоконструкцій відділу устаткування;
- зобов`язати відповідача скасувати у трудовій книжці запис про
її звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України
та зробити запис про її поновлення на роботі;
- визнати днями вимушеного прогулу усі дні з дати її звільнення -
18 травня 2020 року, по дату винесення судового рішення у цій справі;
- стягнути з комбінату на її користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 травня 2020 року по дату ухвалення судового рішення відповідно до розміру її посадового окладу; вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України за порушення власником законодавства про працю, умов трудового
та колективного договору у розмірі тримісячного середнього заробітку; витрати на лікування у результаті захворювання,
яке виникло внаслідок незаконних дій відповідача у сумі 3 551,22 грн; 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року у складі судді
Бистрової Л. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано наказ (розпорядження) ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" від 18 травня 2020 року № 511 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України незаконним та скасовано його.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" із 18 травня 2020 року на посаді провідного інженера бюро нестандартного механічного обладнання, запчастин та металоконструкцій відділу устаткування.
Стягнуто з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 18 травня 2020 року по дату винесення рішення суду - 20 жовтня 2020 року) у розмірі 69 167,52 грн, без утримання податків і платежів.
Стягнуто з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на користь
ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 4 000,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі
ОСОБА_1 на посаді провідного інженера бюро нестандартного механічного обладнання, запчастин та металоконструкцій відділу устаткування у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат".
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 13 410, 05 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" дійсно відбулися зміни в організації виробництва
і праці. Факт їх запровадження позивачем не спростовано, як і не оскаржено наказ від 01 жовтня 2019 року № 1217 "Про зміни в організації виробництва та праці структурних підрозділів", з яким вона була ознайомлена 04 жовтня 2019 року, в установленому законом порядку до їх введення. Відповідачем дотримано процедуру зміни істотних умов праці, передбачену
частиною третьою статті 32 КЗпП України, позивач свою згоду
на продовження роботи на нових умовах праці не надала, у зв`язку з чим
її було звільнено з роботи.
Встановивши, що ОСОБА_1 була звільнена в період тимчасової непрацездатності (з 12 по 21 травня 2020 року вона перебувала
на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності), суд першої інстанції дійшов висновку, що її звільнення з роботи було проведено
з порушенням норм КЗпП України, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) від 18 травня 2020 року № 511 про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, і поновлення її на роботі з 18 травня 2020 року,
із застосуванням наслідків, передбачених частиною другою статті 235
КЗпП України.
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислено виходячи з положень статті 27 Закону України "Про оплату праці"
та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100
(далі - Порядок № 100), а також принципів розумності, виваженості, справедливості та пропорційності.
Із цих підстав районний суд уважав такими, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення вихідної допомоги відповідно
до статті 44 КЗпП України.
Суд першої інстанції встановив, що порушення відповідачем трудових прав позивача призвело до моральних страждань останньої та необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, а тому дійшов висновку
про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог
про відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування запису
у трудовій книжці про звільнення позивача на підставі пункту 6
частини першої статті 36 КЗпП України та виконання запису про відновлення її на роботі, суд першої інстанції зазначив про те, що саме рішення суду про задоволення позову в цій частині є підставою для внесення відповідних відомостей до трудової книжки.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача майнових витрат
у розмірі 3 551,22 грн, які понесені нею на лікування в результаті захворювання, районний суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і хворобою позивача
та недоведеність спричинення такої шкоди.
Судом першої інстанції враховано відповідну судову практику Верховного Суду.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Баглійського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року вказану справу повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків, зокрема для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 грудня 2020 року, на виконання вимог указаної вище ухвали апеляційного суду, резолютивну частину рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року доповнено таким абзацом: "Стягнути з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" судовий збір на користь держави
в сумі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок".
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року,
з урахуванням ухвали цього самого суду від 15 квітня 2021 року
про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" задоволено частково. Рішення Баглійського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року
в частині визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення
на роботі скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині задоволено частково.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 із посади провідного інженера бюро нестандартного механічного обладнання, запчастин та металоконструкцій відділу устаткування, відповідно до пункту 6 частини першої статті 36
КЗпП України, з 18 травня 2020 року на 22 травня 2020 року.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
У решті рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вірно встановивши правомірність введення змін істотних умов праці
та незаконність звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності, дійшов помилкового висновку про визнання незаконним і скасування наказу (розпорядження) про припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, тоді як повинен був визначити іншу дату звільнення позивача. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову у цій частині шляхом зміни дати звільнення позивача з 18 травня 2020 року на 22 травня 2020 року.
Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними
від вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення
на роботі, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог.
Роботодавець належним чином повідомив позивача про зміну істотних умов праці, проте у двомісячний строк вона не надала згоди
на продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці. При цьому
її твердження про те, що на комбінаті не відбувалося змін в організації виробництва і праці, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи позивача про непогодження відповідачем зміни робочого часу, введення нового графіку роботи та зміни трудового договору для позивача
з профспілкою, членом якої вона є, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ППО "Металістів" повідомленням від 13 березня 2020 року № 11 надала згоду на її переведення на графік роботи № 7А001 для працівників з зайнятістю 1% від балансу робочого часу у зв`язку
з перерозподілом функцій та низькою завантаженістю позивача.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, апеляційний суд виходив із того, що судове рішення у цій частині ухвалено
з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційним судом ураховано відповідну судову практику Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-8057св21).
Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи посада профгрупорга профгрупи ППО "Металістів" у відділі устаткування ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" є виборною та не перевірив дотримання відповідачем вимог статті 252 КЗпП України і частини третьої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" при звільненні позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" задоволено частково. Рішення Баглійського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 жовтня 2020 року
скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 із посади провідного інженера бюро нестандартного механічного обладнання, запчастин та металоконструкцій відділу устаткування ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, з 18 травня 2020 року на 22 травня 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що у ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" відбулися зміни в організації виробництва і праці. Зміні істотних умов праці в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" передували зміни в організації виробництва і праці, про що свідчить наказ від 08 червня 2018 року № 695, який було видано з метою оптимізації закупівельної діяльності комбінату. Враховуючи незначну завантаженість логістичної функції з постачання, відсутність потреб по групі обладнання
і, як наслідок, відсутністю заявок на забезпечення обладнанням
та матеріалами по закріпленій за ОСОБА_1 номенклатурою протягом трьох місяців, було прийнято рішення про введення відповідних змін істотних умов праці позивача.
З огляду на те, що право відповідача на запровадження змін в організації виробництва і праці передбачено статями 42 та 44 ГК України
ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" міг впроваджувати будь-які зміни в організації виробництва і праці як в цілому по підприємству,
так і в окремих підрозділах, або по відношенню до окремих працівників,
для покращення ефективності своєї діяльності. Отже, дії відповідача щодо зміни в організації виробництва і праці були обґрунтованими
та документально оформленими, відповідач дотримався установленого законом порядку їх проведення.
За встановлених обставин, апеляційний суд указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання незаконним та скасування попередження, розпорядження та наказів
про встановлення позивачці змін істотних умов праці, а саме: попередження від 04 жовтня 2019 року та від 16 березня 2020 року, розпорядження
від 06 грудня 2019 року № 966 та від 16 березня 2020 року № 105, накази:
від 01 жовтня 2019 року № 1217, від 07 жовтня 2019 року № 476к
та від 27 листопада 2019 року № 1367; відновлення колишніх умов праці
з повним робочим тижнем і повним робочим часом та посадовим окладом
у розмірі 11 979,00 грн, чинним до введення змін істотних умов праці; визнання днями вимушеного прогулу вільних днів, встановлених незаконним введенням змін істотних умов праці; а також у частині стягнення з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на її користь середньої заробітної плати (з проведенням індексації) за дні вимушеного прогулу (вільні дні, встановлені незаконним введенням змін істотних умов праці) у розмірі посадового окладу, чинного до введення змін істотних умов праці в сумі 51 114,00 грн.
Апеляційним судом установлено, що ППО "Металістів" не було надано роботодавцеві згоду або відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, однак, таку згоду було надано профспілкою у процесі розгляду даної справи на виконання ухвали апеляційного суду від 15 лютого 2022 року (стаття 43 КЗпП України).
Таким чином, надавши належну оцінку наявним у справі доказам
у їх сукупності, встановивши, що ОСОБА_1 була завчасно (16 березня
2020 року) повідомлена про зміну істотних умов праці, проте відмовилася від отримання попередження про введення змін істотних умов праці
та ознайомлення із списком наявних на комбінаті вакансій, беручи до уваги наявність згоди профспілки на її звільнення, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання роботодавцем вимог закону при звільненні позивача з роботи у зв`язку з ненаданням нею згоди на продовження роботи після переведення на нові умови праці. Тому суд уважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним
і скасування наказу (розпорядження) від 18 травня 2020 року № 511
про звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 36
КЗпП України, поновлення її на роботі, зобов`язання відповідача скасувати
в трудовій книжці запис про її звільнення й зробити запис про поновлення, визнання днями вимушеного прогулу усіх днів із дати її звільнення -
18 травня 2020 року по дату винесення рішення суду, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18 травня 2020 року
по день ухвалення рішення суду відповідно до розміру посадового окладу.
Разом із тим, ураховано, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена в період тимчасової непрацездатності, так як із 12 по 21 травня 2020 року вона перебувала на лікарняному. Проте вказане може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення позивача на перший робочий день після закінчення періоду її непрацездатності, тобто з 18 травня 2020 року на 22 травня
2020 року.
При цьому судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, внаслідок якого їй була завдана моральна шкода, а тому відсутні підстави для відшкодування товариством ОСОБА_1 моральної шкоди. Неправильна дата звільнення позивачки у зв`язку з перебуванням її на лікарняному з різницею в чотири дні не є істотним порушенням роботодавця, яке призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків тощо.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачу при звільненні було виплачено вихідну допомогу в розмірі одного середнього заробітку, тому вимоги про стягнення вихідної допомоги, передбаченої статтею 44
КЗпП України є безпідставними.
Апеляційний суд урахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду у подібних справах, а також послався на роз`яснення, надані судам у постановах Пленуму Верховного Суду України: від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" та від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику
в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 04 жовтня 2022 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у поновленні
її на роботі внаслідок незаконного звільнення та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за відповідні періоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 листопада 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю.,
Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2022 року заяву
про самовідвід суддів Верховного Суду Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. задоволено. Відведено суддів від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 04 жовтня 2022 року у даній справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Усик Г. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2022 року заяву про самовідвід суддів Яремка В. В. та Усика Г. І. задоволено та відведено їх від участі
у розгляді цієї касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Олійник А. С.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 207/831/20
із Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у поновленні
її на роботі внаслідок незаконного звільнення та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за відповідні періоди.
Вказує, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною
та необґрунтованою, належним чином не мотивована. Розглядаючи справу з грудня 2021 року по жовтень 2022 року, апеляційний суд формально виконав вказівки касаційного суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, виправивши помилку суду першої інстанції
в частині виконання вимог частини дев`ятої статті 43 КЗпП України, зокрема отримав згоду профспілки на її звільнення, датовану 06 червня 2022 року,
й змінив дату її звільнення з 18 на 22 травня 2020 року. Проте апеляційний суд не врахував, що згода профспілки на звільнення відповідно до статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"
та статті 252 КЗпП України має передувати звільненню. При цьому мотиви судового рішення подібні попередній постанові апеляційного суду
від 07 квітня 2021 року. Вважає, що у цій частині апеляційний суд порушив принцип диспозитивності, так як вона не просила змінювати дату
її звільнення.
Крім того, вона не брала участі у розгляді подання щодо згоди профспілки на її звільнення, яке має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено (частина третя статті 43 КЗпП України), тому не можна вважати таку згоду обґрунтованою.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, відмова працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці. Однак