Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 365/455/20
провадження № 61-13326св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Згурівська селищна рада Київської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Денисенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів:Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц.,
Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Згурівської селищної ради Київської області про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є небогою ОСОБА_2 .
З 2006 року ОСОБА_2 із своїм пасинком ОСОБА_3 проживали з позивачем у місті Києві.
Рішення Виконавчого комітету Згурівської селищної ради Київської області від 07 липня 2006 року ОСОБА_1 призначено їх піклувальником. Питання щодо їхньої дієздатності та встановлення над ними опіки відповідно до рішення суду не вирішувалося. ОСОБА_1 постійно здійснювала за ними догляд, ОСОБА_3 був інвалідом дитинства.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після їхньої смерті залишилася спадщина, яка складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців крім позивача немає.
Після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірний будинок.
Як спадкоємець четвертої черги позивач подала заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3, так як фактично проживала з ним з 2006 року.
Для подальшого оформлення спадкових прав на частину будинку після смерті ОСОБА_3 їй необхідно встановити факт проживання із ним однією сім`єю.
У червні 2018 році за сімейними обставинами позивач була змушена виїхати за межі України, у зв`язку з чим оформила ОСОБА_3 до Ольшаницького психоневрологічного інтернату для тимчасового перебування та лікування. Але з липня 2018 року ОСОБА_1 постійно відвідувала його в лікарні, опікувалась ним, вони підтримували родинні стосунки як брат та сестра, та займалася його похованням.
Просила суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 із нею у період часу з 2007 року до 21 вересня 2018 року однією сім`єю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що суд відхиляє як належний доказ довідку про проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто по
21 вересня 2018 року, оскільки ця обставина спростовується поясненнями самого позивача та її представника, повідомленням інтернату та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 88). Тому суд дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити повністю, оскільки позивач не довела, що між нею та ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім`ї, та що на час відкриття спадщини вони проживали однією сім`єю. Надані суду докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо спільного проживання, спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків з померлим ОСОБА_3, не підтверджують факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини, від встановлення якого залежить право позивача на спадкування після померлого, як спадкоємця четвертої черги за статтею 1264 ЦК України. Обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про померлого, кількаразове відвідування його в інтернаті та поховання не є доказами, що підтверджують факт проживання однією сім`єю з останнім протягом п`яти років до дня відкриття спадщини та наявності між ними відносин, притаманних сім`ї. Спадкодавець ОСОБА_3 на час своєї смерті перебував в державній установі (інтернаті), а позивач відповідно до рішення відповідача була визначена як піклувальник ОСОБА_3 . Доказів зміни її соціального статусу на час смерті спадкодавця позивач не надала.
Тому суд відхилив доводи позивача, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема принцип справедливості, норми моралі, традиції, звичаї тощо, оскільки не вбачав підстав для незастосування вимог статті 1264 ЦК України, керуючись зокрема принципом справедливості.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2021 року змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Згурівського районного суду Київської області від 23 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з урахуванням висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17.
Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У цій справі ОСОБА_1 заявила вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без відповідної правової мети, оскільки не встановлено тих прав, свобод та інтересів позивача, у зв`язку з вимогою про охорону яких вона звернулася до суду. Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, тобто вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім`єю є доцільним та ефективним як спосіб захисту у випадку заявлення разом з таким питанням вимоги про визнання позивача спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 369/5481/16-ц (провадження № 61-10372св18) та у постанові від 29 січня 2020 року у справі
№ 379/3191/15-ц (провадження № 61-14379св18).
У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на те, що встановлення факту проживання їй необхідно для подальшого оформлення спадкових прав на частину будинку після смерті ОСОБА_3 . При цьому жодних вимог про вирішення спору про право, з яким закон пов`язує необхідність вирішення зазначеного питання саме в позовному провадженні, позивач не заявила. Тобто позивачем обраний неефективний спосіб захисту своїх прав, а відтак позов не підлягає задоволенню не тільки з підстав недоведеності обставин, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог, а й з зазначених підстав.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що з доданої до матеріалів справи ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у справі
№ 754/5126/19 вбачається, що в 2019 році вона зверталася до суду з заявою про встановлення факту в порядку окремого провадження, за результатами розгляду якої її заява залишена без розгляду, роз`яснено заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах. Саме з урахуванням зазначеного висновку суду позивач звернулася з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Для позивача вимоги заявлені в прохальній частині є ефективним способом захисту, оскільки нотаріусу для подальшого оформлення спадщини достатньо рішення суду з зазначеним формулюванням. Висновки Верховного Суду у справах № 482/2163/17, № 369/5481/16-ц, № 379/3191/15-ц (у справах щодо спільного проживання без реєстрації шлюбу та поділу спільного майна) не релевантні до обставин справи за позовом ОСОБА_1, оскільки у зазначених справах спір розглянутий за інших фактичних обставин. Щодо обставин цієї справи за позовом ОСОБА_1 відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
ОСОБА_3, не дивлячись на свої вади здоров`я, усвідомлено сприймав позивача, як рідну людину (підтверджується показами свідків).
ОСОБА_1 є єдиною особою, яка опікувалась життям та здоров`ям ОСОБА_3, належним йому майном (сплачувала комунальні послуги, опікувалась схоронністю майна). Лише за сімейними обставинами (одруження онуки), а також погіршенням самопочуття ОСОБА_3 (після смерті ОСОБА_2 ), у червні 2018 року ОСОБА_1 вимушена була помістити ОСОБА_3 до спеціалізованої медичної установи. При цьому вона єдина продовжувала опікуватися ним як рідною людиною, регулярно відвідуючи його та поховавши його за власний рахунок.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. З урахуванням частини третьої статті 291 ЦК України стаття 1264 ЦК України повинна тлумачитися не буквально, виходячи з того, що особи проживали на одній території відповідний проміжок часу, а були (жили) як члени родини не залежно від того на якій відстані вони перебували час від часу. Саме скрізь призму логічного тлумачення статті 1264 ЦК України вважає необхідним вирішувати цей спір. Тлумачення статті 1264 ЦК України спростовує висновки судів у цій справі, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за різними адресами на момент його смерті виключає її застосування до спірних правовідносин.
Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 521/16365/15, викладеного у постанові від 12 серпня 2019 року, доводи про те, що спадкодавець та позивач ніколи не були зареєстровані за однією адресою також не можуть бути підставою для підтвердження або спростування факту спільного проживання, оскільки норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не вимагають наявності такого факту. Так само нормами матеріального права не визначено, що для встановлення сімейних відносин, наприклад між братом та сестрою, необхідне безпосереднє проживання їх у одному на двох приміщені. З урахуванням викладеного (обставин справи та логічного тлумачення відповідних норм права, виходячи з принципів справедливості та верховенства права), проживання у одному приміщенні членів сім`ї не є визначальною і обов`язковою умовою для сімейних відносин.
Висновки суду першої інстанції суперечать статті 291 ЦК, відповідно до якої фізична особа має право на підтримання зв?язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. СК України фактично не конкретизує права та обов`язків таких членів сім`ї як брат та сестра (крім права на самозахист та права на спілкування). Відповідно до частини першої статті 10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Отже, підставою для застосування аналогії закону є неврегульованість відповідних сімейних відносин положеннями СК України. За аналогією визначених СК України прав та обов`язків щодо інших членів сім`ї (батьки та діти), ці права та обов`язки у сімейних правовідносинах є перш за все особисті немайнові. Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. В цій справі підтверджено показами свідків, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 виконували ці права та обов`язки, взаємно ставилися один до одного з турботою та повагою, що додатково підтверджує, що між цими особами склалися сталі сімейні стосунки і жили вони як сім`я, саме так усвідомлюючи один одного.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального правата застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеногоу постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19).
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року справу призначено досудового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Власником іншої 1/2 частки спірного житлового будинку за життя був
ОСОБА_3 .
Рішенням Виконавчого комітету Згурівської селищної ради Київської області від 07 листопада 2006 року № 55 на підставі п. 4 делегованих повноважень статтею 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ОСОБА_1 призначена піклувальником над недієздатними ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, які були зареєстровані по АДРЕСА_1 .
Показаннями свідків підтверджується, що ОСОБА_3 сприймав позивача як рідну для нього людину та між собою вони відносились як члени сім`ї.
З 06 червня 2018 року ОСОБА_3 зарахований та поставлений на всі види утримання до Ольшаницького психоневрологічного інтернату та був зареєстрований по АДРЕСА_2 з 25 червня 2018 року. За чотири місяці перебування в інтернаті його тричі відвідувала ОСОБА_1, яка понесла витрати на його поховання. Інтернат не укладав із ОСОБА_3 договори.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадкова справа відкрита приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Липовенко Н. І. за заявою
ОСОБА_1, як спадкоємця за законом. Інших заяв про прийняття спадщини не надходило. Інших спадкоємців судом не встановлено.
Приватний нотаріус Липовенко Н. І. повідомила ОСОБА_1, що для оформлення її спадкових прав на спірне майно необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, відмовивши таким чином у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Позиція Верховного Суду
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що "юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження".
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).