Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 522/3031/16-ц
провадження № 61-12894св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2019 року у складі судді Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 червня
2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А.,Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що 09 жовтня 2010 року між нею та ОСОБА_7 укладений шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після його смерті відкрилась спадщина на наступне майно:
- квартира АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частки будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 ;
- підвальне приміщення № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частки земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043;
- 1/2 частки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 3222782602:02:002:0041;
- автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
До спадкоємців першої черги увійшли: вона (дружина) та ОСОБА_8 (батько).
До нотаріальної контор із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 (брат), ОСОБА_8 (батько), ОСОБА_1 (дружина).
Оскільки вона проживала із спадкоємцем за останнім його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_5, то вона фактично прийняла спадщину.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 11 листопада 2015 року державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданик І. В. роз`яснено, що згідно п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусам України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання спадкоємцями правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві, проте з урахуванням відсутності їх у спадкоємця, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
З моменту отримання у спадщину будівлі кафе-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, нею проведено реконструкцію вказаного приміщення внаслідок чого збільшено його площу та вартість.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просила суд:
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 3/8 частину будівлі кафе-бару АДРЕСА_2 ;
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 81/1000 частину підвального приміщення АДРЕСА_6 ;
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий №7123155300:01:002:0043) в АДРЕСА_8;
визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом, право власності на 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий №3222782602:01:002:0041) в АДРЕСА_4;
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини автомобілю марки BMW модель Х5, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу № 5141/2016/001269 автомобіля марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, укладений 13 серпня
2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ;
витребувати від ОСОБА_4 автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (попередній н/з НОМЕР_13);
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_3 .
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, після смерті якого відкрилась спадщина. До спадкоємців першої черги увійшли - ОСОБА_1 та він, який успадковує частку батька ОСОБА_8, який не встиг її оформити у зв`язку із своєю смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реєстрація права власності на спадкове майно за ОСОБА_8 не проводилась, відсутність документів про реєстрацію права власності на спадкове майно за ОСОБА_8 позбавляє позивача за зустрічним позовом можливості набути право власності на спадкове майно в загальному порядку та у сторін існує спір в частині поділу майна.
Вказує, що будівля кафе-бару, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2, земельна ділянка, що розташована за адресою: Черкаська область, Маньківський район, смт Буки, кадастровий номер 7123155300:01:002:0043 та земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 3222782602:02:002:0041 належала спадкоємцю на праві власності на підставі Договору від 29 листопада 2012 року про поділ спадщини, відкритої після смерті матері ОСОБА_9 .
В частині автомобіля марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 зазначає, що він був придбаний спільно з ним, який в рахунок оплати за автомобіль перерахував власні грошові кошти у розмірі 386 900,00 грн.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_2 просив суд:
визнати його спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_8, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ;
визнати автомобіль ВМW модель Х5 2010 року випуску, номер НОМЕР_5 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВМWХ5, загальний легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23 квітня 2015 року № 065633, видану на ім`я ОСОБА_6 та повернути сторони у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину;
визнати за ним право власності на майно в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавцем ОСОБА_7 :
- 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ;
- 81/1000 (1/2 від 162/1000) частки підвального приміщення АДРЕСА_6 ;
- 1/4 (1/2 від 1/2) частини будівлі кафе-бару в буд. АДРЕСА_7 ;
- 1/4 (1/2 від 1/2) частини земельної ділянки (кадастровий №7123155300:01:002:0043) в АДРЕСА_8;
- 1/4 (1/2 від 1/2) частини земельної ділянки (кадастровий №3222782602:01:002:0041) в АДРЕСА_4;
- 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 ;
- 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2010 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_6 ;
- 1/4 частини мисливської гладкоствольної зброї, а саме:
"Comando", к-р НОМЕР_7, № НОМЕР_8,
"Browning", к-р НОМЕР_7, № НОМЕР_9,
пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а саме "ПМР-у", к-р 9 мм., НОМЕР_14;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1 у розмірі 386 900,00 грн;
витребувати у ОСОБА_5 мисливську гладкоствольну рушницю Comando", к-р НОМЕР_7, № НОМЕР_8 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада
2019 року:
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування - задоволені частково.
2. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
- 1/4 частину будівлі кафе-бару
АДРЕСА_2 ;
- 81/1000 частину підвального приміщення
АДРЕСА_6 ;
- 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 7123155300:01:002:0043) в смт. Буки Маньківського р-ну Черкаської області;
- 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 3222782602:02:002:0041) в АДРЕСА_4.
3. Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно в порядку спадкування за померлим спадкоємцем ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:
- 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ;
- 81/1000 частину підвального приміщення АДРЕСА_6 ;
- 1/4 частину будівлі кафе-бару
АДРЕСА_2 ;
- 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 7123155300:01:002:0043) в смт. Буки Маньківського р-ну Черкаської області;
- 1/4 частину земельної ділянки (кадастровий номер 3222782602:02:002:0041) в АДРЕСА_4.
5. Визнано автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, (попередній н/з НОМЕР_1 ) спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
6. Визнано автомобіль BMW модель Х5, легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, (попередній н/з НОМЕР_5 ) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
7. Витребувано від ОСОБА_4 автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (попередній н/з НОМЕР_1 ).
8. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини автомобілю BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (попередній н/з НОМЕР_13).
9. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (попередній н/з НОМЕР_13).
10. Cтягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти, внесені ним в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (попередній н/з НОМЕР_1 ) у розмірі 386 900,00 грн.
11. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобілю BMW Х5, легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23 квітня
2015 року №065633, видану на ім`я ОСОБА_6 та повернено сторони у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину.
12. Визнано за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом, право власності на 3/4 автомобілю BMW Х5, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_6 .
13. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину автомобілю BMW модель Х5, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_6 .
14. Витребувано у ОСОБА_5 мисливську гладкоствольну рушницю "Comando", к-р НОМЕР_7, № НОМЕР_8 .
15. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частини мисливської гладкоствольної зброї, а саме: "Comando", к-р НОМЕР_7, № НОМЕР_8 .
16. Відмовлено в задоволенні частини вимог про:
- витребування від ОСОБА_10 автомобілю BMW Х5, номер шасі № НОМЕР_3, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_10,
- визнання недійсним договору купівлі-продажу №5141/2016/001269 автомобілю марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_3, укладений 13.08.2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ;
- визнання за ОСОБА_2 права власності на майно в порядку спадкування на 1/4 частини мисливської гладкоствольної рушниці "Browning", к-р НОМЕР_7, № НОМЕР_9, пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а саме: "ПМР-у", к-р 9 мм., НОМЕР_14.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 являється спадкоємцем свого брата в порядку спадкової трансмісії (ст. 1276 ЦК України), оскільки його батько - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який за життя звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою з метою прийняття спадщини, але не встиг отримати свідоцтва про право на спадщину.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать до спадкоємців першої черги. Факт належності померлому ОСОБА_7 нерухомого майна підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Однак, позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. Отже, позовні вимоги первісного та зустрічного позову в цій частині є повністю доведеними та підлягають задоволенню. Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що між сторонами існує спір щодо поділу спадкового майна.
В частині визнання автомобіля BMW модель Х5, 2014 року випуску, номер (шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (попередній н/з НОМЕР_13) спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів, внесених ним в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, у розмірі 386 900,00 грн., суд керувався наступним.
Судом встановлено, що автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був придбаний покійним ОСОБА_7 в ДП ТОВ "Ємерал" фірма "Ємералд Моторс" на підставі договору №14-169а від
23 жовтня 2014 року спільно з ОСОБА_2, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2 від 11 грудня 2014 року (а. с. 165, 218, т. 1), № 3 від
11 грудня 2014 року (а. с. 166, 219, т. 1), № 4 від 11 грудня 2014 року (а. с. 167, 217, т. 1), копією листа ДП ТОВ "Емералд "Фірма "Емералд Моторс" (а. с. 170, т. 1), актом прийому-передачі автомобіля від 14 січня 2015 року (а. с. 169-170, 224, т. 1) підтверджується оплата ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі
386 900,00 грн. За таких умов позивач за зустрічним позовом має право на стягнення з ОСОБА_1 на свою користь коштів, внесених ним в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний
№ НОМЕР_1, у розмірі 386 900,00 грн.
Також судом враховується, що представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 18 вересня 2019 року надав до суду заяву про застосування позовної давності до вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 коштів внесених в рахунок оплати за автомобіль BMW Х5, номер шасі НОМЕР_3, 2014 року випуску у розмірі 386 900,00 грн (а. с. 67-68, т. 4). Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 як кредитор не повідомив спадкоємця ОСОБА_1 про його борги (пропустив строк спеціальної позовної давності передбаченої статтею 1281 ЦК України). Як вбачається з досліджених у судовому засіданні доказів, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, декілька разів був незаконно відчужений на користь інших осіб (а. с. 103-105, 116, 160, 209, т. 2). Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві від 21 листопада 2017 року, автомобіль марки BMW модель Х5, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_3 28 квітня 2017 року зареєстрований за ОСОБА_4 (а. с. 209, т. 2). З урахуванням того, що ОСОБА_2 є співвласником спірного автомобілю та про порушення свого права (відчуження належного йому на праві спільної сумісної власності автомобіля) дізнався в ході розгляду справи, кошти у розмірі 386 900,00 грн. ОСОБА_1 в добровільному порядку не повернуті, у зв`язку з чим до вказаних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Суд вважає, що кредитор - ОСОБА_2 у даному випадку звертаючись до суду з цією вимогою пред`явив її до ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми коштів, що не свідчить про пропуск строку звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим заява представника ОСОБА_1 про такий пропуск задоволенню не підлягає.
В частині визнання автомобіля BMW модель Х5, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_5 спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та
ОСОБА_1 судом встановлено, що вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1, оскільки був придбаний під час перебування сторін в шлюбі, дані обставини були підтверджені матеріалами справи та не заперечувались сторонами у справі.
При цьому, при поділі майна між спадкоємцями померлого ОСОБА_7 (його дружиною та братом) суд виходив із того, що сторони не ставили вимог про компенсацію частки вказаного майна грішми, тому суд визнає ідеальні частки спадкоємців в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Задовольняючи вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілю BMW Х5, загальний легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23.04.2015 №065633, видану на ім`я ОСОБА_6 та повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, суд керувався наступним.
В судовому засіданні 24 січня 2019 року представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів у цій цивільній справі. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24 січня 2019 року виключено ОСОБА_6 з кола відповідачів у цій цивільній справі (а. с. 218, 224-225, т. 3). Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не звертався до суду з клопотанням про виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів за його зустрічним позовом. Отже, ОСОБА_2 визначено коло відповідачів за його зустрічним позовом, де відповідачем вказана ОСОБА_6 (а. с. 146-148, т. 2). Позивач зазначає, що ОСОБА_1 станом на 23 квітня 2015 року, маючи лише право на 1/2 частини даного автомобіля, не досягши згоди між спадкоємцями щодо часток спадкового майна та не подаючи заяву про прийняття спадщини після померлого чоловіка, продала спірний автомобіль своїй матері ОСОБА_6 . Як вбачається з матеріалів справи, зокрема ще до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, автомобіль BMW Х5, 2010 року випуску перейшов у власність до ОСОБА_6 (а. с. 137, т. 2) (матері позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ), який перебуває у володінні ОСОБА_6, що не заперечувалось сторонами по справі, та яка в змозі його повернути.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не погодившись частково з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду в частині п. 3, п. 6, п. 5, п. 11 змінити, шляхом виключення з резолютивної частини та мотивувальної частини вказаних пунктів, в частині п. 10, п. 13 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, в частині п. 16 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимогу задовольнити, в інший частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 належать до спадкоємців першої черги. Факт належності померлому ОСОБА_7 нерухомого майна підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Однак, позивачі не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Колегія суддів погодилась з висновками суду про те, що ОСОБА_2 має право на стягнення з ОСОБА_1 на свою користь коштів, внесених ним в рахунок оплати за автомобіль BMW модель Х5, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, у розмірі 386 900,00 грн., оскільки вони відповідають вимогам закону.З урахуванням того, що ОСОБА_2 є співвласником спірного автомобілю та про порушення свого права (відчуження належного йому на праві спільної сумісної власності автомобіля) дізнався в ході розгляду справи, кошти у розмірі 386 900,00 грн. ОСОБА_1 в добровільному порядку не повернуті, суд дійшов до вірного висновку, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 530 ЦК України. Суд вважає, що кредитор - ОСОБА_2 у даному випадку звертаючись до суду з цією вимогою, пред`явив таку вимогу до відповідача ОСОБА_1, з метою захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми коштів, що не свідчить про пропуск строку звернення до суду з позовом.
Судом встановлено, що в момент перебування сторін у шлюбі було придбано за спільні кошти автомобіль BMW модель Х5, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 було зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 49 т. 1). Висновки суду про те, що вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1, оскільки був придбаний під час перебування сторін в шлюбі є вірними, були підтверджені матеріалами справи та не заперечувались сторонами. При поділі майна між спадкоємцями померлого ОСОБА_7 (його дружиною та братом) суд виходив з того, що сторони не ставили вимог про компенсацію частки вказаного майна грішми, тому суд визнав ідеальні частки спадкоємців в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності.
Задовольняючи вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілю BMW Х5, загальний легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23 квітня 2015 року №065633, видану на ім`я
ОСОБА_6 та повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, суд виходив з того, що представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів у цій цивільній справі. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 24 січня 2019 року виключено ОСОБА_6 з кола відповідачів по даній цивільній справі (а. с. 218, 224-225, т. 3). Проте, позивач за зустрічним позовом не звертався до суду з клопотанням про виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів за його зустрічним позовом, отже, ОСОБА_2 визначено коло відповідачів за його зустрічним позовом, де відповідачем вказана ОСОБА_6 (а. с. 146-148, т. 2).Посилаючись на статтю 216 ЦК України, якою встановлені правові наслідки недійсності правочину, позивач за зустрічним позовом вимагає застосувати реституцію, згідно чого у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правова природа реституції полягає у поновленні порушених майнових прав, приведенні їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема ще до звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, автомобіль BMW Х5, 2010 року випуску перейшов у власність до ОСОБА_6 (а. с. 137, т. 2) (матері позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 ), який перебуває у володінні ОСОБА_6, що не заперечувалось сторонами по справі, та яка у змозі його повернути.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вимогам закону, оскільки суд ухваливши рішення вийшов за межі позовних вимог, щодо яких сторонами не заявлялися позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки зазначені апелянтом п. 3, п. 6, п. 5 резолютивної частини рішення спростовуються зустрічним позовом ОСОБА_2, який в уточнених редакціях просив:
- визнати ОСОБА_2 спадкоємцем ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати автомобіль ВМW модель Х52014 року випуску, номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_7 та
ОСОБА_1 (а. с. 65-70, т. 2);
- визнати автомобіль ВМW модель Х5 2010 року випуску, номер НОМЕР_5 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 65-70, т. 2);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля (а. с. 65-70, т. 2).
- визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки ВМWХ5, загальний легковий універсал-В, колір білий, об`єм двигуна 2979, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, укладений відповідно до довідки-рахунку від 23 квітня 2015 року № 065633, видану на ім`я ОСОБА_6 та повернути сторони у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину (а. с. 146-148, т. 2).
Щодо доводів апеляційної скарги відносно п. 10 та п. 13 резолютивної частини рішення стосовно стягнення коштів за автомобіль у розмірі 386 900 грн та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 автомобіля, колегія суддів вважає їх також безпідставними та звертає увагу, що до вказаних позовних вимог спеціальна позовна давність передбачена статтею 1281 ЦК України, яку заявила ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку по поверненню фактично отриманих коштів, що не свідчить про пропуск строку позовної давності, у зв`язку з чим суд на законних підставах до вказаних позовних вимог застосував положення до статті 530 ЦК України.
А п. 16 резолютивної частини рішення щодо відмови в задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки ВМW модель Х52014 року випуску, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачами був обраний неправильний спосіб захисту своїх прав, про що зазначено судом.
Вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.
Аргументи учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення судів попередніх інстанцій в частині пунктів 3, 5, 6, 11 резолютивної частини рішення суду першої інстанції змінити шляхом виключення з його резолютивної та мотивувальної частини указаних пунктів, в частині пунктів 10, 13 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові в указаній частині, вирішити питання судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано наступним.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 коштів, внесених ним в рахунок оплати за автомобіль модель Х5, 2014 року випуску, у розмірі 386900,00 грн (п. 10 рішення суду першої інстанції).
Суди задовольняючи вказану вимогу допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильно визначилися з правовою природою правовідносин та не застосували до спірних правовідносин положення статті 1281 ЦК України.
Автомобіль не є спільною сумісною власністю трьох осіб. Якщо навіть припустити, що автомобіль є спільною сумісною власністю, то суди взагалі не обґрунтували підстави для стягнення вказаних коштів саме з ОСОБА_1 та саме в такому розмірі; якщо припустити, що борг у розмірі 386 900,00 грн увійшов до спадкової маси, в такому випадку зобов`язання по поверненню вказаних коштів мають нести усі спадкоємці, а не лише ОСОБА_1 .
Висновок суду, що ОСОБА_2 є співвласником спірного автомобілю, не ґрунтується на жодній нормі матеріального права, оскільки така вимога не зазначалася у кінцевій редакції зустрічної позовної заяви, про що докладно було зазначено в апеляційній скарзі в розділі "Порушення норм процесуального права". Зі змісту зустрічної позовної заяві взагалі незрозуміло, на якій підставі ОСОБА_2 вимагає повернення цих коштів. Представник позивача задавав таке питання обом представникам відповідача у різних судових засіданнях: представник відповідача - ОСОБА_11 у судовому засіданні 23 січня 2019 року на 15 хв. 53 с. взагалі не зміг конкретно відповісти за це запитання; представник відповідача - ОСОБА_12 зазначила у судовому засіданні 03 вересня
2019 року (питання на 31 хв., а відповідь на 32 хв. 20 с.), що "це борг родини", "кошти давалися у позику", "якщо цей автомобіль є власністю подружжя, то хай верне кошти" (після запитання (32 хв. 52 с.). Тобто навіть представник ОСОБА_2 зазначає про правовий режим автомобілю, не як спільну часткову власність трьох осіб, а як виключно сумісне майно подружжя.
Як правильно встановлено судами, ОСОБА_2 є спадкоємцем свого брата в порядку спадкової трансмісії (стаття 1276 ЦК України), оскільки його батько - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, який за життя звернувся до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою з метою прийняття спадщини, але не встиг отримати свідоцтва про право на спадщину. Цілком очевидно, що оскільки у ОСОБА_7 не було жодних грошових зобов`язань перед своїм батьком - ОСОБА_13, тому до ОСОБА_14 в порядку спадкової трансмісії не могло перейти будь-які права вимагати повернення цих коштів.
Тобто з викладеного можливо зробити висновок, що правовідносини навколо 386 900,00 грн між померлим ОСОБА_7 та ОСОБА_15 є зобов`язальними, ОСОБА_2 виступає кредитором по відношенню до ОСОБА_7, який в свою чергу, є боржником. Більш того, суди обох інстанцій також дійшли подібних висновків, оскільки при ухвалені рішень посилалися на положення частину другу статті 530 ЦК України. Тобто суди ухвалюючи саме такі рішення, виходили з загальних норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини щодо грошових зобов`язань. Проте, судами не враховано положення спеціальної норми, а саме статті 1281 ЦК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин). На час виникнення спірних правовідносин згідно наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (надалі "Порядок)" діяв порядок, яким регламентовано механізм подачі та обліку претензії (заяви) кредитора. В матеріалах спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_7, та яка буда витребувана судом, відсутні будь-які документи, які б за своєю назвою або змістом свідчили про звернення ОСОБА_2 саме з кредиторськими вимогами.
Узагальнюючи викладені обставини щодо незаконності рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 386 900,00 грн та зважаючи, що ОСОБА_2 був обізнаний про смерть свого брата, оскільки він звертався до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини, а також враховуючи пропуск ним спеціального строку на подачу кредиторських вимог, вбачається відсутність правових підстави для задоволення вимоги про стягнення зазначених коштів. Суди обох інстанцій зазначають, що
ОСОБА_2 є співвласником спірного автомобілю та про порушення свого права (відчуження належного йому на праві спільної сумісної власності автомобіля) дізнався в ході розгляду справи, кошти у розмірі 386 900,00 грн ОСОБА_1 в добровільному порядку не повернуті. Кредитор ОСОБА_2 у цьому випадку пред`явив таку вимогу до ОСОБА_1 шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми коштів. Проте такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки судами обох інстанцій взагалі не зазначено, на підставі якої норми права у ОСОБА_1 виникло грошове зобов`язання перед ОСОБА_2 внаслідок незаконного відчуження автомобілю, яке вона мала б виконати. Якщо уявити, що сторони по справі є співвласниками автомобілю, то ОСОБА_1 також є потерпілою особою від незаконного відчуження автомобілю, у зв`язку з чим вона подала позовні вимоги про витребування вказаного майна. Якщо припустити, що перед ОСОБА_2 як кредитором, існує зобов`язання спадкоємців по поверненню коштів, зобов`язання мають виконувати всі спадкоємці; оскільки при прийнятті спадщини ОСОБА_2 виступає як кредитор, так і боржник, тому зобов`язання, щодо повернення коштів, принаймні в його частині (долі) мають бути припинені, а розмір боргу зменшений в порядку статті 606 ЦК України, виходячи з того, що зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Щодо позовних вимог про: (п. 11 рішення суду першої інстанції) про визнання недійсним договір купівлі-продажу автомобілю ВМV Х5 2010 року випуску, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 і (п.13 рішення суду першої інстанції) щодо визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 автомобілю ВМV Х5 2010 року випуску.
По-перше, обґрунтовуючи задоволення вимог в цій частині суд виходив з того, що ОСОБА_1 станом на 23 квітня 2015 року, маючи лише право на 1/2 частини даного автомобіля, не досягти згоди між спадкоємцями щодо часток спадкового майна та не подаючи заяву про прийняття спадщини після померлого чоловіка, продала спірний автомобіль своїй матері - ОСОБА_6, тому виходячи зі статей 203, 215 ЦК України суд дійшов висновку щодо незаконності правочину та застосував реституцію в порядку 216 ЦК України до спірних правовідносин.
Однак на час ухвалення оскаржуваного рішення спірний транспортний 2010 року випуску перебував у власності ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 20 червня 2017 року. Тобто
23 квітня 2015 року ОСОБА_1 продає ВМV Х5 2010 ОСОБА_6, а потім ОСОБА_6 20 червня 2017 року продає зазначений автомобіль
ОСОБА_1 (два правочини). Про обізнаність суду та представників відповідача у справі щодо перереєстрації автомобілю від ОСОБА_6 на ОСОБА_1 під час перебування справи у суді вказують наступні доводи:
1) у судовому засіданні 23 січня 2019 року представник відповідача - ОСОБА_11, заявляючи усне клопотання щодо виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів, обґрунтовуючи з чого він виходить, зазначає (на 15 хв. 24 с.): "...тому, що там була перепродана машина, потім повернулася назад...";
2) до суду з боку представника відповідача була подана уточнена зустрічна позовна заява від 08 червня 2017 року (а. с. 184-182, т. 2), зі змісту якої вбачається, що сторона у справі відмовляється від вимоги щодо оскарження правочину від 23 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Між сторонами майже було досягнуто згоди щодо укладання мирової угоди по розподілу садкового майна, у зв`язку з чим автомобіль був перереєстрований відповідачу, у зв`язку з чим з його боку представником було подано відповідну заяву;
3) в останньому судовому засіданні 13 листопада 2019 року, у судових дебатах, представником позивача - ОСОБА_16 було акцентовано увагу суду на тому, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 ВМV Х5 2010, оскільки вказаний автомобіль набутий у власність ОСОБА_1 вже після відкриття спадщини, виходячи з чого - стороною обраний неправильний спосіб захисту.
По-друге, при визнанні правочину недійсним судами обох інстанції не враховано тієї обставини, що за наявності двох правочинів, такий спосіб захисту як визнання недійсним правочину та реституції за його наслідками не застосовується, а має застосовуватися віндикація. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавання недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
По-третє, оскільки відсутні підстави для задоволення вимоги у п. 11 рішення, таким чином відсутні підстави для задоволення вимог п. 13 щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 ВМV 2010, оскільки вимоги пов`язані.
По-четверте, позовна вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобілю ВМV Х5 та повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, в останній редакції зустрічної позовної заяви не заявлялася.
Щодо порушення норм процесуального права.
По-перше, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, вийшов за межі позовних вимог, оскільки ухвалив рішення з низки обставин, щодо яких сторонами не заявлялися позовні вимоги. Окрім того, із позовними вимогами (п. 3, 6 рішення суду першої інстанції) взагалі не зверталася жодна зі сторін у справі. Сторони багато разів змінювали та уточнювали свої вимоги, проте в останній редакції зустрічної позовної заяви (зміст якої уточнювався як представником позивача так і судом), такі вимоги (п. 5 і п. 11) ОСОБА_2 не зазначалися. Вказану обставину можливо дослідити ознайомившись зі змістом зустрічної позовної заяви в кінцевій редакції (т. 3, а. с. 206-208). Крім того, представники ОСОБА_2 у судових засіданнях на питання представника позивача зазначали, що дійсно до ОСОБА_6 у них не має позовних вимог, у зв`язку з чим заявлене усне клопотання щодо виключення ОСОБА_6 з кола відповідачів і вона ухвалою суду була виключена з кола відповідачів. Клопотання про виключення з кола відповідачів ОСОБА_6 заявляв не представник позивача - ОСОБА_16, а представник відповідача - ОСОБА_11, що можливо встановити, прослухавши запис судового засідання, що відбулося 23 січня 2019 року. Судом першої інстанції взагалі не обґрунтовано, з чого він виходив, коли в підтвердження наявності ОСОБА_6 у колі відповідачів послався на уточнену зустрічну позовну заяву
ОСОБА_17, яка знаходиться на а. с. 146-148, т. 2, при тій обставині, що суд в описовій частині оскаржуваного рішення зазначав про чисельні в подальшому уточнення позовних вимог. Більше того, з боку представника ОСОБА_17
13 листопада 2019 року до суду було подано заяву про розгляд справи за її відсутністю (а. с. 90, т. 4), де також було зазначено: "Зустрічний позов в останній редакції (23.01.2019 р.) підтримуємо в повному обсягу та прошу суд його задовольнити". Під зустрічною позовною заявою, поданою 23 січня 2019 року мається на увазі заява на а. с. 206-208, т. 3.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_18 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції повно і всебічно розглянув позовні вимоги сторін, прийшов до правильного висновку, що за змістом статей 316, 317, 318, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Оскільки автомобіль марки ВМV модель Х5 2014 року випуску також входить і до спадкової маси, тому за ОСОБА_2 вірно було визнано і право власності на частку автомобіля, як спадкової маси. В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги ідентичні апеляційній скарзі, тому є безпідставними. ОСОБА_2 не залишав без розгляду жодних позовних вимог, як в частині, так і повністю, не відмовлявся від позовних вимог, а тому судом були вирішені всі позовні вимоги, що були заявлені сторонами.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від
18 листопада 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 30 червня 2021 рокувідмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15 (провадження № 14-53цс18), у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі