ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 312/44/20
провадження № 61-13033св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Карпенко С. О. (судді-доповідача),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Шепетівське підприємство теплових мереж, Приватне
підприємство "Управлінська компанія "Управдом",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 14 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Рогози А. Ю., та постанову Запорізького апеляційного суду від 4 серпня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Шепетівського підприємства теплових мереж Шепетівської міської ради (далі - Шепетівське підприємство теплових мереж), Приватного підприємства (далі - ПП) "Управлінська компанія "Управдом" про зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову вказувала, що 12 серпня 2019 року набула право власності на придбану за результатами відкритих торгів (аукціону) квартиру
АДРЕСА_1 .
Після набуття права власності на квартиру, маючи намір укласти з обслуговуючими організаціями договори про надання житлово-комунальних послуг та отримати особові рахунки, за якими з моменту виникнення права власності, сплачувати житлово-комунальні послуги, вона звернулася до виконавців комунальних послуг міста, в тому числі, до ПП "Управлінська компанія "Управдом", яке надає послуги з управління багатоквартирним будинком, та Шепетівського підприємства теплових мереж, що надає послуги з централізованого теплопостачання.
Під час переоформлення особових рахунків дізналася, що за квартирою існує заборгованість за житлово-комунальні послуги, нарахована попередньому власнику ОСОБА_2, а саме:
- у Шепетівському підприємстві теплових мереж за особовим рахунком № НОМЕР_1 - за послуги централізованого теплопостачання на 12 серпня 2019 року у розмірі 41 350,16 грн;
- у ПП "Управлінська компанія "Управдом" за особовим рахунком № НОМЕР_2 - за послуги з управління багатоквартирним будинком на 1 серпня 2019 року у розмірі 5 404,31 грн.
Вказувала, що відповідачі відмовили їй у відкритті нових особових рахунків та/або виключення з особових рахунків заборгованості колишніх споживачів/власників, натомість переоформили вже відкриті номерні особові рахунки з колишнього споживача/власника ОСОБА_2 з наявною на них заборгованістю на позивача як нового власника квартири.
Вважала дії відповідачів з включення до особових рахунків, відкритих на її ім`я, заборгованості за комунальні послуги, які їй не надавались, незаконними, за рахунок коштів, сплачених за надані їй з 12 серпня 2019 року житлово-комунальні послуги, відповідачі погашають заборгованість попередніх власників/споживачів, що обліковувалась на цих рахунках до придбання нею квартири.
Уточнивши позовні вимоги, просила:
- зобов`язати Шепетівське підприємство теплових мереж виключити з особового рахунку № НОМЕР_1 абонента/споживача ОСОБА_1 за квартирою АДРЕСА_1, заборгованість у сумі 41 350,16 грн, здійснивши відповідний перерахунок фактично наданих їй послуг, для внесення відповідних змін до інформаційної бази даних про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста;
-зобов`язати ПП "Управлінська компанія "Управдом" виключити з особового рахунку № НОМЕР_2 абонента/споживача ОСОБА_1 за вказаною квартирою заборгованість попередніх власників/споживачів, яка виникла до 12 серпня
2019 року, у сумі 5 404,31 грн, здійснивши відповідний перерахунок вартості фактично наданих їй послуг для внесення відповідних змін до інформаційної бази даних про суми, нараховані до сплати комунальними та іншими службами міста.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 14 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання відповідачів виключити суму заборгованості попереднього власника за комунальні послуги без зазначення конкретних порушень при нарахуванні такої заборгованості та надання доказів на її спростування, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, а саме по собі нарахування відповідачами заборгованості за спожиті комунальні послуги, не встановлює для позивача будь-яких обов`язків.
Місцевий суд зазначив, що зміна власника нерухомого майна не може бути підставою для виключення заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з нормами діючого законодавства України.
Також, за висновками суду, позивач не довела, що дії відповідачів порушують її права як власника квартири або споживача житлово-комунальних послуг.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 4 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 14 травня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про обрання позивачем неефективного способу захисту права і недоведення порушення її прав, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 14 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 4 серпня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 8 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18), про те, що зобов`язання з розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем покладені на сторони такого договору і новий власник, який виявив бажання стати споживачем електричної енергії, не наділений ні повноваженнями вчиняти дії, направлені на розірвання договору про постачання електричної енергії, стороною якого він не був, ні нести будь-яких обов`язків у правовідносинах, які виникли між іншими суб`єктами.
Вказує, що новий власник нерухомості не зобов`язаний оплачувати борги попередніх власників за спожиті ними житлово-комунальні послуги.
Заявник вказує про помилковість висновків судів попередніх інстанції щодо обрання позивачем неефективного способу захисту права, оскільки такий висновок суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у постанові
від 28 листопада 2018 року у справі № 200/14925/15-ц
(провадження № 61-13874св18).
Позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року Шепетівське підприємство теплових мереж подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 8 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18), постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 200/14925/15-ц (провадження № 61-13874св18), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 набула право власності на придбаний за результатами відкритих торгів (аукціону) об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В., зареєстрованим за № 1734, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 серпня 2019 року (індексний номер 177172300).
За вказаною квартирою у Шепетівському підприємстві теплових мереж
на 12 серпня 2019 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 обліковувалась заборгованість за надані послуги централізованого теплопостачання
у розмірі 41 350,16 грн; у ПП "Управлінська компанія "Управдом" на 1 серпня 2019 року за особовим рахунком за № НОМЕР_2 - заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 5 404,31 грн.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та додержанням норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.