Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 710/1956/21
провадження № 61-10905св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 19 травня 2022 року у складі судді Сивоконя С. С.
та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Позовнузаяву мотивувалатим, що 18 січня 2021 року близько 00 год. 30 хв. на 23 км + 800 м автодороги Київ - Знамянка відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який рухався із сторони
м. Обухів, та виконуючи маневр лівого повороту до с. Ходосівка, зіткнувся з автомобілем марки "Асura MDX", реєстраційний номер НОМЕР_2,
під керуванням ОСОБА_3, який рухався зі сторони м. Києва. У результаті зіткнення пасажир автомобіля марки "Opel Astra", реєстраційний номер
НОМЕР_1, ОСОБА_4 загинув на місці пригоди.
За фактом ДТП управлінням Головного управління Національної поліції України у Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202111000000000020 за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Станом на день подачі позову досудове розслідування тривало.
Внаслідок смерті ОСОБА_4 в результаті ДТП, їй, як матері загиблого, завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінює у 250 000 грн, які просила стягнути на її користь із відповідача, як власника транспортного засобу "Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 19 травня
2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 04 жовтня 2022 року, позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,
у розмірі 250 000,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок ДТП, за участю транспортних засобів (тобто джерел підвищеної небезпеки), якими керував відповідач ОСОБА_2, а також водій ОСОБА_3, який не є учасником зазначеної цивільної справи. ОСОБА_1, як мати померлого ОСОБА_4, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її сина.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої смертю її сина внаслідок ДТП, яка сталась за участю ОСОБА_2, якого, хоча і не визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, однак він несе відповідальність за завдану моральну шкоду як володілець джерела підвищеної небезпеки.
Крім наведеного, суди послались на положення статті 543 ЦК України щодо права кредитора вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Суди відхилили посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем у справі, та виходили з того, що він є володільцем транспортного засобу, який був учасником ДТП, внаслідок якої настала смерть сина позивача - ОСОБА_4, отже, несе відповідальність за завдану моральну шкоду матері померлого.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, від 12 червня 2019 року у справі
№ 487/10128/14, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 21 лютого 2020 року у справі
№ 813/2646/18, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 29 червня
2022 року у справі № 477/874/19, та постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17, від 22 травня 2018 року у справі
№ 800/474/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17,
від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16, від 03 липня 2019 року
у справі № 127/2209/18.
Також заявник посилається на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі
у справі, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування касаційної скарги послався на те, що суди залишили поза увагою ті обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, порушеному за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, триває, та особу, винну у ДТП, не встановлено. Вважає, що позивач не надала належних доказів того, що саме з нього підлягає стягненню завдана їй моральна шкода.
Обраний позивачем спосіб захисту є передчасним. Суди у порушення процесуального закону не вирішили питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, та не врахували, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Іншими відповідачами повинні бути страхова компанія та другий учасник ДТП.
Відзив на касаційну скаргу позивач до Верховного Суду не подала.
Фактичні обставини, встановлені судами
18 січня 2021 року близько 00 год. 30 хв. на 23 км + 800 м автодороги Київ - Знамянка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням
ОСОБА_2, який рухався із сторони м. Обухів та, виконуючи маневр лівого повороту до с. Ходосівка, зіткнувся з автомобілем марки "Асura MDX", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався зі сторони м. Києва. У результаті зіткнення пасажир автомобіля марки "Opel Astra", реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, загинув на місці пригоди (а.с. 12).
За фактом цієї ДТП управлінням Головного управління Національної поліції України у Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202111000000000020 за частиною другою статті 286 КК України (а. с. 9-11).
Кримінальне провадження не закінчено, вина відповідача ОСОБА_2
чи іншої особи не встановлена.
Відповідно до довідки про смерть та лікарського свідоцтва про смерть причина смерті ОСОБА_4 - закрита травма грудної клітини (а.с. 13-14).
ОСОБА_1 є матір`ю померлого в результаті ДТП ОСОБА_4 (а.с. 15-17).
Позивач ОСОБА_1 через свого представника зверталась до страхових компаній з повідомленнями про ДТП та із заявами про виплату страхового відшкодування (а.с. 21-24). В матеріалах справи відсутня інформація щодо виплати позивачу страхового відшкодування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У цій справі предметом розгляду є вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина, який загинув у ДТП, пред`явлені на підставі статей 1167, 1187 ЦК України до власника транспортного засобу (джерела підвищеної небезпеки), у якому перебував загиблий як пасажир.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Тобто частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).
За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина першо статті 1188 ЦК України).