Постанова
Іменем України
08 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 423/847/20
провадження № 61-12412св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Ященко Інна Олександрівна,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ященко Інна Олександрівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи і пораненням.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 січня 2015 року невстановленими особами здійснено терористичний акт, а саме артилерійський обстріл,
в результаті якого за адресою: АДРЕСА_1, загинула її мати ОСОБА_2, а її було поранено (мінно-вибухова травма).
Зазначала, що факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 лютого 2015 року.
Згідно з довідкою про причину смерті від 28 січня 2015 року № 29 причина смерті ОСОБА_2 - черепно-мозкова травма.
Вказувала, що за фактом вчинення терористичного акту, внаслідок якого
ІНФОРМАЦІЯ_1 загинула її мати ОСОБА_2, слідчим відділом третього управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), кримінальне провадження № 12014050150002283, правова кваліфікація діяння - частина третя статті 258 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).
Вважала, що відповідач зобов`язаний відшкодувати їй моральну шкоду, яка полягає у незворотних моральних стражданнях та хвилюваннях, спричинених загибеллю її матері та власним пораненням внаслідок терористичного акту, незабезпечення відповідачем права на життя, гарантованого статтею 2 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), статтею 27 Конституції України
Вказувала, що досудове розслідування не завершене, винні особи не встановлені та не притягнуті до відповідальності.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої отриманим нею пораненням і смертю її матері ОСОБА_2 внаслідок обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Попасна Луганської області, під час проведення військових дій, у розмірі 1 300 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Лизенко І. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у сумі 1 300 000,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела факт завдання їй моральних страждань внаслідок смерті матері та отримання нею тілесних ушкоджень у зв`язку з терористичним актом. Враховуючи характер та обсяг фізичних страждань, яких зазнала позивачка, зокрема невідновні втрати: знівечення обличчя, втрата зору на одне око, а також тривале з 2015 року відчуття болю, обмеженість у русі через оскольчаті поранення тулуба та нижніх кінцівок, тривалість лікування та неможливість повного відновлення фізичного стану; характер та обсягу душевних та психічних страждань через погіршення її соціального функціонування, можливості забезпечувати побут, піклуватися про родину, тяжкості вимушених змін у життєвих і робочих стосунках, що встановлено висновком комісійної психологічної експертизи від 18 березня 2020 року, суд визначив компенсацію моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я позивачки, у розмірі 1 000 000,00 грн.
З урахуванням висновку комісійної психологічної експертизи від 18 березня 2020 року, розмір компенсації моральної шкоди, завданої смертю матері позивачки, суд визначив у розмірі 300 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 23 грудня 2020 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи і пораненням, відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що територія, на якій загинула мати позивачки, була на той час територією, що розташована на лінії розмежування, і позивач не довела належними та допустимими доказами, що відповідачеві було, чи мало бути відомо про загрози для життя її матері, зокрема про факт артилерійського обстрілу м. Попасна Луганської області, відповідач міг вжити, але не вжив заходів
з попередження такого обстрілу, тобто з усунення ризику для життя матері позивачки, тому апеляційний суд вважав, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2022 року, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ященко І. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи
у задоволенні її позовних вимог, належним чином не встановив фактичних обставин справи та не врахував того, що згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, що є додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року
№ 1085, м. Попасна Луганської області не значиться.
Зазначає, що відповідно до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, що є додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 (в редакції станом на від 05 травня
2015 року), м. Попасна Луганської області відноситься до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Місто Попасна Луганської області станом на січень 2015 року повністю контролювалось державою Україна.
Вказує, що події, в результаті яких була нанесена шкода її здоров`ю та загинула її мати, відбулися 27 січня 2015 року, на той час м. Попасна Луганської області не було окуповане Російською Федерацією, а тому
у Держави Україна було відсутнє право відступити від своїх конвенційних зобов`язань щодо забезпечення безпеки людини та збереження її здоров`я та життя.
Вважає, що Держава Україна, її виконавчі та законодавчі органи знали про вчинення терористичних актів і проведення атитерористичної операції
(далі - АТО) на території, зокрема м. Попасна Луганської області, та розташування вказаного населеного пункту на лінії зіткнення, контролювала вказану територію та могла і повинна була вжити заходів безпеки для гарантування прав позивачки та її матері, але цього не зробила, обмежилась лише констатацією фактів.
Держава, її виконавчі органи не вчинили заходів у межах своїх повноважень, які, за розумною оцінкою, допомогли б уникнути ризику загрози життю, а саме не розробили і не реалізували дієвий план евакуації цивільного населення в безпечне місце, не здійснили заходів щодо утворення територій безпеки на лінії зіткнення, зелених коридорів для виїзду населення з прифронтових населених пунктів, у результаті чого вона отримала тяжкі поранення, а її мати загинула.
Оскільки територія АТО за міжнародним публічним правом є територією України, за відсутності доказів того, що держава здійснила свої зобов`язання щодо попередження та захисту мирних жителів на цій території (наприклад, правове регулювання переміщення осіб в безпечні регіони та проведення евакуації тощо), тому вважає, що саме держава повинна нести відповідальність за таку бездіяльність у сенсі статті 2 Конвенції.
Вказує, що вона у позові зазначала про відсутність дієвого розслідування злочину проти життя, при тому за Конвенцією держава має процесуальний обов`язок здійснити ефективне розслідування щодо обставин смерті. Однак цим обставинам суд апеляційної інстанції належної оцінки не надав.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ященко І. О., посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Ященко І. О., в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня
2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози
і збереження територіальної цілісності України" розпочато АТО.
Територія проведення АТО охоплює територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку відповідно до вказаного Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року
№ 1085-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування.
У перелік зазначених населених пунктів включено м. Попасна Луганської області як населений пункт, що розташований на лінії розмежування.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року
№ 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО. У перелік зазначених населених пунктів включено
м. Попасна Луганської області.
27 січня 2015 року об 11:40 годині внаслідок артилерійського обстрілу по
м. Попасна Луганської області зруйновано будинок за адресою:
АДРЕСА_1, у якому була смертельно травмована ОСОБА_2, а позивачка отримала тілесні ушкодження,
а саме: "мінно-вибухова травма: гостра закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку легкого ступеню. Забій грудної клітини. Забій передньої черевної стінки. Множинні оскольчаті рани обличчя, голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок. Перелом передньої стінки верхньощелепної пазухи справа. Множинні рвані рани повік, кон`юктиви, опіки повік. Контузія правового очного яблука важкого ступеню. Субкон`юктивний крововилив. Міопія середнього ступеню OU. Рубці кон`юктиви, частковий ірідодіаліз, мідріаз, ерозія рогівки, повна травматична катаракта, частковий гемофтальм OU".
Позивач ОСОБА_1 є дочкою загиблої ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб
(а.с. 8, 9, т. 1).
Відповідно до довідки Медико-соціально експертної комісії (далі - МСЕК) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи з 06 лютого 2018 року, (а.с.18, т. 1).
Відповідно до листів Головного управління Служби безпеки України
в Донецькій та Луганській областях від 02 червня 2016 року та 26 грудня 2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні
від 27 січня 2015 року № 12015050150000294 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 258 КК України, триває. У межах цього кримінального провадження витребувано медичну документацію ОСОБА_1 для призначення судово-медичної експертизи
(а.с. 13, 14, т. 1).
Згідно з висновком комісійної психологічної експертизи від 18 березня
2020 року № 62/19 у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості та виникли внаслідок отримання нею травм при потраплянні 27 січня 2015 року у її будинок снарядів системи "Град", з руйнуванням її будинку та загибеллю її матері ( ОСОБА_2 ). ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується за справою. Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1, складає 1 000 000,00 грн - за категорією пошкодження здоров`я; 300 000,00 грн - за категорією втрати близького родича
(а.с. 21-30, т. 1).
У дослідницькій частині цього висновку зазначено, що моральні страждання позивачки знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю її матері та пораненням. Додатковим травмувальним фактором для позивача стало незворотне травмування обличчя та тіла. Вона страждала та страждає від великої кількості сторонніх тіл на обличчі, наслідків опіків. Негативно впливає на її психоемоційний стан той факт, що її не впізнають оточуючі люди, ті люди, яким вона допомагала за своїм професійним фахом, сторонилися її, коли обличчя було в найжахливішому стані. Вона, яка до травми вела активне суспільне життя, була оптимісткою та намагалася допомагати знедоленим людям, сама опинилась у складній ситуації та була змушена кардинально змінити звичне коло спілкування та темп життя.
Їй рекомендоване звернення до психолога з метою відновлення психоемоційного стану, зменшення ознак тривожності. Позивач на даний момент знаходиться в скрутному матеріальному становищі, має борги та не має можливості отримувати допомогу матеріального характеру. Вона невпевнена в собі та своєму майбутньому, налаштована песимістично щодо подальшого стану свого здоров`я та якості життя. Втрати ОСОБА_1
є тривалими та частково непоправними. Не встановлено інших факторів, які можуть змінювати суму компенсації моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 (а.с. 21-30, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Ященко І. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо права позивачів на відшкодування державою моральної шкоди, заподіяної загибеллю матері внаслідок терористичного акта, на підставі статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим),
а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга
статті 1168 ЦК України).
Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Згідно з частиною першою статті 1207 цього Кодексу у редакції, чинній до 03 липня 2020 року, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною (пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18)).
Відповідно до частини другої статті 1177 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Проаналізувавши приписи статті 1177 ЦК України у редакції чинній
до 09 червня 2013 року, та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13, поданими потерпілими, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зазначив, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає, і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування.
ЄСПЛ зазначив, що право на відшкодування державою потерпілим внаслідок кримінального правопорушення в Україні ніколи не було безумовним.
Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави.
З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня
2014 року у справі "Петльований проти України" (Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 54904/08 і від 16 грудня 2014 року у справі "Золотюк проти України" (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13).
Частина перша статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачає спеціальне правило, згідно з яким відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду,
в порядку, встановленому законом.
Крім того, у порядку, визначеному законом, провадиться відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом організації, підприємству або установі (частина друга статті 19 Закону України "Про боротьбу
з тероризмом").
З огляду на зміст вказаних приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом" реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі.
Закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної терористичним актом, відсутній як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судами.
Більше того, у законодавстві України відсутня не лише процедура виплати означеного відшкодування (див. для порівняння mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2014 року у справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine), заява № 38677/06, § 42), але й чіткі умови, необхідні для заявлення майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня
2014 року у справі "Петльований проти України").
За усталеною практикою ЄСПЛ поняття "майно" у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).
Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому, як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року
у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява
№ 44912/98, § 49-50). Проте стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не гарантує право на набуття майна (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ
у справі "Копецький проти Словаччини", § 35).
Особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має "легітимне очікування" успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема у судовому рішенні (див. для порівняння mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 02 липня 2002 року у справі "Гайдук та інші проти України" (Gayduk and Others v. Ukraine), заява № 45526/99 та інші). Очікування не буде легітимним, коли є спір щодо правильності тлумачення та застосування національного законодавства, і доводи заявника відхиляє національний суд (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 50).