ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 лютого 2023 року
справа № 260/2362/22
адміністративне провадження № К/990/180/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Хохуляка В. В., Юрченко В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року (суддя - Іванчулинця Д. В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (судді: Довга О.І., Глушко І. В., Запотічний І. І.)
у справі № 260/2362/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
01 липня 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 червня 2018 року №82527-5602-1008; від 30 червня 2018 року №82528-5602-1008; від 10 липня 2019 року №86527-5606-1031; від 10 липня 2019 року №86528-5606-1031; від 24 квітня 2020 року №93118-5605-1031; від 24 квітня 2020 року №93117-5605-1031.
05 вересня 2022 року відповідач надіслав на адресу суду першої інстанції відзив, в якому просив залишити даний позов без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 260/2362/22, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
02 січня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 260/2362/22, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2023 року.
08 лютого 2023 року справа № 260/2362/22 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
В касаційній скарзі позивач зазначає, що в обґрунтування рішень суди першої та апеляційної інстанцій послалися на позиції Верховного Суду, які викладені в постановах Касаційною адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19), від 08 лютого 2021 року по справі №360/1252/19 (адміністративне провадження №К/9901/244/20), від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19), від 12 березня 2021 року по справі №400/2/19 (адміністративне провадження №К/9901/8867/19). Однак, з аналізу зазначених позицій Верховного Суду можна дійти висновку, що ситуації, по яким сформовано правові позиції не є тотожними правовідносинам по даній справі, а саме: позивачем процедура адміністративного оскарження не була застосована; позивачем не отримано засобами поштового зв`язку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень; заява про поновлення строку оскарження була подана разом із позовною заявою.
Скаржник вважає, що суди проігнорували та не зазначили підстав відхилення доводів позивача, які були зазначені в заяві про поновлення строку звернення до суду, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
В касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що в заяві про поновлення строку звернення до суду було зазначено, що 21 жовтня 2021 року позивач зареєструвався в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець. Після реєстрації в Електронному кабінеті платника Державної податкової служби України, позивач виявив визначену суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 603 731,60 грн за період 2018-2020 років за податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідачем у відзиву на позовну заяву було зазначено, що податкові повідомлення-рішення 2018-2020 років були направлені за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що адресу реєстрації, на яку було направлено податкові повідомлення-рішення, було змінено позивачем ще в 2013 році, що підтверджується паспортом громадянина України. Таким чином, позивач не міг знати про наявність оскаржуваних повідомлень-рішень в зв`язку із їх відправленням за адресою, яка вже 5 років не була місцем проживання позивача, а про існування податкових повідомлень-рішень та податкового боргу позивач дізнався після державної реєстрації, як фізичною особою-підприємцем в жовтні 2021 року та подальшій реєстрації в "Електронному кабінеті" ДПС України.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, позивач акцентує увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Позивач вважає, що залишення позову без розгляду з огляду на застосування судом першої інстанції нової судової практики через пропуск строку звернення до суду з позовом є проявом надмірного формалізму, що є неприпустимим, оскільки на момент винесення оскаржуваних повідомлень-рішень сталою була судова практика щодо тривалості строку звернення до суду з позовом про скасування рішень про визначення грошових зобов`язань у 1095 днів.
Скаржник просить скасували ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року, та передати справу на розгляд суду першої інстанції.
Відповідач 17 січня 2023 року надав суду відзив на касаційну скаргу позивача, у якому зазначає, що позовна заява є такою, що подана з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, а тому була правомірно залишена без розгляду. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.