ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа №200/6515/21
адміністративне провадження № К/990/20137/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 200/6515/21
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Донецькій області
про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Державної податкової служби України
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1, ДПС України), Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДПС у Донецькій області), у якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ДПС України щодо нерозгляду заяви від 15 березня 2021 року про призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області в порядку переведення як відокремленого підрозділу ДПС та зобов`язати ДПС України розглянути заяву від 15 березня 2021 року;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ голови ДПС України Олексія Любченко від 19 лютого 2021 року №378-о "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області у зв`язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Донецькій області, з припиненням державної служби";
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ голови комісії з ліквідації ГУ ДПС у Донецькій області ДПС України Світлани Лунькової від 13 травня 2021 року №75-о про визначення дати звільнення позивача 13 травня 2021 року з посади заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області;
1.4. поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області, в ГУ ДПС у Донецькій області, який є територіальним органом утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України з 14 травня 2021 року;
1.5. стягнути з ГУ ДПС у Донецькій області ДПС України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 травня 2021 року до дня постановлення судового рішення;
1.6. звернути до негайного виконання судове рішення у цій справі в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає накази про його звільнення з посади незаконними, прийнятими з порушенням процедури звільнення, передбаченої положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки йому не пропонувалися інші вакантні посади. Крім того, позивач наполягав, що фактично відбулася реорганізація, а не ліквідація державного органу, внаслідок якої ГУ ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ліквідованої юридичної особи - Головного управління ДФС у Донецькій області. Також позивач зазначив, що згідно зі штатним розписом ГУ ДПС у Донецькій області передбачено посаду заступника начальника, що є рівнозначною посаді, яку позивач обіймав до звільнення, тому позивач уважає, що відповідну посаду не скорочено. Посилаючись на викладені обставини, позивач наголошує на відсутності підстав для його звільнення у зв`язку із ліквідацією.
3. У поданих до суду першої інстанції відзивах на позовну заяву відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, зокрема, наполягали на тому, що на спірні правовідносини не розповсюджуються норми КЗпП України, оскільки вони врегульовані спеціальним законом - Законом № 889-VIII, яким на момент попередження та звільнення позивача встановлюється право, а не обов`язок працевлаштування працівників при ліквідації органу.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
4. ОСОБА_1 з 4 серпня 2020 року працював на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області.
5. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року №893 (далі - Постанова №893) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком.
5.1. Абзацом четвертим пункту 2 цієї постанови установлено, що права та обов`язки територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять ДПС та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про ДПС та її територіальні органи.
5.2. У додатку до зазначеної постанови у переліку територіальних органів ДПС, що ліквідуються, зазначено ГУ ДПС в Донецькій області.
6. Наказом ДПС України "Про утворення територіальних органів ДПС" від 30 вересня 2020 року №529 відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та Положення про ДПС України утворено як відокремлений підрозділ ГУ ДПС в Донецькій області.
7. На виконання Постанови №893 ДПС України видала наказ від 08 жовтня 2020 року №556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС", яким наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком. Цим наказом затверджено список голів комісій з ліквідації територіальних органів ДПС України.
8. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ ДПС в Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) перебуває у стані припинення.
9. 11 листопада 2020 року ознайомлено ОСОБА_1 з попередженням про наступне звільнення, у якому зазначено таке: "Відповідно до Постанови №893 та наказу ДПС від 8 жовтня 2020 року №556 "Про ліквідацію територіальних органів ДПС", ГУ ДПС у Донецькій області ліквідується як юридична особа публічного права. У зв`язку з цим відповідно до пункту 1-1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII попереджаємо Вас про наступне звільнення з посади заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області. Ви підлягатимете звільненню відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII не раніше ніж 30 календарних днів з моменту ознайомлення з цим попередженням. Зазначаємо, що до дня звільнення включно (припинення державної служби) Ви зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки в повному обсязі, дотримуватися умов службового розпорядку.".
10. Наказом ДПС України від 19 лютого 2021 року №378-о "Про звільнення ОСОБА_1" відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII припинено державну службу та звільнено в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеній у документі про тимчасову непрацездатність, ОСОБА_1 заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області у зв`язку із ліквідацією ГУ ДПС у Донецькій області.
11. 22 лютого 2021 року ГУ ДПС у Донецькій області прийняло наказ №71-о "Про оголошення наказу ДПС України від 19 лютого 2021 року №378-о про звільнення ОСОБА_1"
12. 22 лютого 2021 року складено протокол про доведення інформації до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог статті 9-1 Закону № 889-VIII.
12.1. У цьому протоколі зазначено, що на підставі статті 9-1, частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII за допомогою мессенджера WhatsApp ОСОБА_1 надіслано копію наказу ДПС України від 19 лютого 2021 року №378-0 про звільнення ОСОБА_1, наказу ГУ ДПС у Донецькій області від 22 лютого 2021 року №71-о "Про оголошення наказу ДПС України від 19 лютого 2021 року №378-0 про звільнення ОСОБА_1".
13. 15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до голови ДПС України із заявою, в якій просив призначити його в порядку переведення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу ДПС.
14. Наказом ГУ ДПС у Донецькій області від 13 травня 2021 року №75-о "Про визначення дати звільнення ОСОБА_1" визначено 13 травня 2021 року днем звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області.
15. 13 травня 2021 року позивач ознайомився з вищезазначеним наказом та отримав його копію, що підтверджується відповідним підписом позивача на зворотному боці наказу.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
17. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання у спірному наказі на пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, як і підстави припинення державної служби позивача за ініціативою суб`єкта призначення внаслідок ліквідації державного органу, є таким, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству України. Крім того, суд першої інстанції урахував, що Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (далі - Закон № 440-IX), частину третю статті 87 Закону № 889-VIII доповнено новим абзацом наступного змісту: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому, не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент попередження та звільнення позивача з займаної посади законодавством, що регулює порядок звільнення його із займаної посади, не передбачалося врахування переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці, натомість передбачалося, що державний службовець, за умови його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу лише за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що прийняття такого рішення є правом, а не обов`язком керівника державної служби або суб`єкта призначення. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачем порядку і процедури припинення державної служби та, відповідно, про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу, а отже і для задоволення позовних вимог позивача.
18. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.
18.1. Визнано протиправною бездіяльність ДПС України щодо нерозгляду заяви позивача від 15 березня 2021 року про призначення на посаду заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області в порядку переведення як відокремленого підрозділу ДПС та зобов`язано ДПС України розглянути заяву від 15 березня 2021 року.
18.2. Визнано протиправним та скасовано наказ голови ДПС України Олексія Любченко від 19 лютого 2021 року №378-о "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління ДПС у Донецькій області у зв`язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Донецькій області, з припиненням державної служби".
18.3. Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з ліквідації ГУ ДПС у Донецькій області ДПС України Світлани Лунькової від 13 травня 2021 року №75-о про визначення дати звільнення позивача 13 травня 2021 року з посади заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області.
18.3. Поновлено позивача на посаді заступника начальника ГУ ДПС у Донецькій області з 14 травня 2021 року.
18.4. Стягнуто з ГУ ДПС у Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2021 року по 25 січня 2022 року в сумі 143 767 гривень 36 коп., з яких відраховано податки та обов`язкові платежі.
19. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції зазначив, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII чітко не визначена, тому до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство про працю - КЗпП України. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліквідація ГУ ДПС у Донецькій області як юридичної особи публічного права та створення територіального органу ДПС України у Донецькій області, який є правонаступником органу, що припиняється, не змінили завдання державного органу та не свідчить про ліквідацію державного органу, а лише - про зміну структури державного органу, а отже його реорганізацію. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 420/7705/19, від 17 червня 2021 року у справі №240/455/20, від 25 лютого 2021 року у справі № 820/292/17, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано до суду доказів пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад як станом на дату ознайомлення із попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, так і перед самим звільненням, хоча такі вакансії були наявні, а отже не виконано обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України. Тому, за висновком суду апеляційної інстанції, відповідач фактично позбавив ОСОБА_1 можливості обрати посаду, яку він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації для переведення останнього на наявну вакантну посаду відповідно до приписів частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІ. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний наказ підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на службі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІV. Касаційне оскарження
20. 1 серпня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
21. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 640/19610/20, від 21 грудня 2021 у справі № 200/7446/20-а, а саме щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, у редакції Закону № 440-IХ, який полягає у тому, що вжите у ній слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
22. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника ДПС України.
23. 13 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
24. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу ДПС України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
25. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
28. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII).
29. Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
30. Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
31. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець
32. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.
33. Частинами першою, п`ятою статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.
33.1. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
34. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (тут у редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (далі - Закон № 440-IX) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
35. Частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ (далі - Закон № 1285-ІХ) передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
36. Крім того, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
37. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
38. За змістом частини першої статті 4 КЗпП законодавство про працю складається з цього Кодексу й інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
39. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
41. За приписами частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
42. Згідно з частиною шостою статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
43. Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.