ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2023 року
м. Київ
справа №825/2319/17
адміністративне провадження № К/9901/62664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 825/2319/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (головуючий-суддя Житняк Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року (суддя-доповідач Кобаль М.І., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.),
в с т а н о в и в :
У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у державній реєстрації земельних ділянок в с. Григорівка площею: 0,25 га та 0,2686 га по АДРЕСА_1 ; 0,6499 га по АДРЕСА_1 і 0,4 га по АДРЕСА_1 та зобов`язати здійснити державну реєстрацію вказаних вище земельних ділянок. Вважає відмову структурного підрозділу відповідача у реєстрації земельних ділянок такою, що прийнята з порушенням вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови у державній реєстрації земельних ділянок площею: 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 ; 0,6499 га за адресою АДРЕСА_1 ; 0,2686 га за адресою АДРЕСА_1 та 0,4 га за адресою АДРЕСА_1, оформленої листом Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 19.10.2017 за підписом виконуючого обов`язки начальника відділу.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішуючи спір в частині вимог про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо відмови у державній реєстрації спірних земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що за результатом розгляду поданих позивачем чотирьох заяв про державну реєстрацію земельних ділянок Державний кадастровий реєстратор повинен був здійснити їх державну реєстрацію (внести відомості до Державного земельного кадастру) або прийняти чотири рішення про відмову у державній реєстрації земельних ділянок (відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру) за формою згідно з додатком 14 до Порядку. Оскільки відповідач протиправно відмовив позивачу у державній реєстрації чотирьох земельних ділянок одним листом за підписом виконуючого обов`язки начальника відділу, чим порушив п.73 Порядку ведення Державного земельного кадастру, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у цій частині.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію вказаних земельних ділянок, суд першої інстанції зазначив, що не може виносити рішення про зобов`язання вчинення дій на майбутнє, оскільки передумовою здійснення державної реєстрації земельної ділянки є певний алгоритм дій уповноваженої особи щодо перевірки поданих документів на відповідність вимогам законодавства.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову та просив змінити мотивувальну частину рішення щодо правової оцінки обґрунтованості відмови відповідача у реєстрації земельних ділянок.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що законодавством не визначено право суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Крім того, зазначив, що позивач не звертався з вимогами зареєструвати земельні ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, який є відповідачем у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та змінити мотивувальну частину рішення щодо правової оцінки обґрунтованості відмови відповідача у реєстрації земельних ділянок.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Суд, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пп. "а" та "б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до частин восьмої - одинадцятої ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Отже наведеними нормами права визначено процедуру одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розпочинається із подання громадянами відповідного клопотання, до якого додаються графічні матеріали; і лише після отримання клопотання разом із необхідними документами таке клопотання розглядається відповідною місцевою адміністрацією чи радою, яка дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 Земельного кодексу України, рішення, дію або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду.
Судами встановлено, що рішенням Григорівської сільської ради від 25 лютого 1997 року № 03-02/7 "Про приватизацію земельних ділянок", прийнятим відповідно до чинного на той час Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", позивачу надано дозвіл на приватизацію земельних ділянок по АДРЕСА_1 .
Рішенням 15-ї сесії Григорівської сільської ради від 02 березня 2017 року позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 1,6000 га, в тому числі, - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,2500 га за адресою АДРЕСА_1 та для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,3500 га, в тому числі: орієнтовною площею 0,6500 га, за адресою АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,3000 га за адресою АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,4000 га за адресою АДРЕСА_1 для передачі у приватну власність. Також зобов`язано позивача після виготовлення технічної документації та встановлення кадастрових номерів земельних ділянок подати її на затвердження сесії сільської ради (а.с.15).
На підставі даного рішення, 15 червня 2017 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
У вересні 2017 року з метою державної реєстрації земельних ділянок позивач звернувся до структурного підрозділу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Судами також встановлено, що позивачу в усній формі було відмовлено у державній реєстрації, оскільки подані документи не відповідали вимогам законодавства, після чого він повторно звернувся з письмовою заявою про надання роз`яснень щодо причин відмови у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок.
Листом Відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18 вересня 2017 року № К-142/0-0.22-147/132-17 повідомлено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є порушення п. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", а саме невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Крім того, роз`яснено, що в порушення п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" в технічній документації відсутні правовстановлюючі документи на будинок, що унеможливлює реєстрацію земельної ділянки. Також вказано на необхідність надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до п.2 ст.79-1 Земельного кодексу України (а.с.36).