ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року
м. Київ
справа №640/21737/21
адміністративне провадження № К/990/13713/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксбері" до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), третя особа: Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дії,, за касаційною скаргою Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на ухвалу Окружного адміністративно суду міста Києва у складі судді Смолія І.В. від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Собківа Я.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є. від 16 лютого 2022 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Люксбері" (далі - ТОВ "Люксбері") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), третя особа Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій Департаменту, які викладено у листі від 25 лютого 2021 року №064-972 щодо надання згоди на розміщення тимчасового офісу продажу нерухомості типу МАФ з вивіскою Luxberry lafes & forest за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149 (28-й км траси Київ-Дніпро) біля зупинки громадського транспорту "База відпочинку "Сокіл".
2. Разом з адміністративним позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам, органам державної влади вчиняти будь-які дії щодо самовільного демонтажу, знесення чи вчинення будь-яких дій щодо знищення самовільно встановленої тимчасової споруду типу МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149 (28-й км траси Київ-Дніпро) біля зупинки громадського транспорту "База відпочинку "Сокіл", до розгляду справи по суті.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративно суду міста Києва від 06 серпня 2021 року заяву про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Заборонено Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальному підприємству Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти будь-які дії щодо демонтажу тимчасової споруди типу МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149 (28-й км траси Київ-Дніпро) біля зупинки громадського транспорту "База відпочинку "Сокіл", до розгляду справи по суті.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року залишено без змін.
5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) можуть здійснити захід контролю за місцем розташування об`єкту тимчасової споруди типу МАФ та як наслідок цього прийняти рішення про його знесення.
Також суди визнали обґрунтованими твердження позивача відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Таким чином, суди дійшли висновку про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судами попередніх інстанцій не встановлено жодної із підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, а позивачем не надано доказів, з яких суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.
Скаржник вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Тому, на думку скаржника, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову, а отже, й про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також скаржник наголошує, що позивач у позовній заяві просить визнати протиправними дії, що були вчинені Департаментом у формі листа від 25 лютого 2021 року №064-972, однак вказаний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень, вищезазначеним листом Департамент не приймав рішення, що тягнуло б за собою юридичні наслідки для ТОВ "Люксбері".
8. Відзиву на касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року позивачем не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
10. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
11. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
12. Однак, зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення не відповідають, а викладені в касаційній скарзі вимоги є обґрунтованими, з огляду на таке.
13. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
14. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити доцільність їх вжиття в контексті захисту прав та інтересів учасників справи та реалізації судового рішення.
15. За умовами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
16. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
17. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).