ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 125/2460/19
провадження № 51-3246км22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2022 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020000000213, стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Міжлісся Жмеринського (Барського) району Вінницької області, проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну судових рішень та призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На обґрунтування своєї вимоги захисникпосилається на те, що недотримання судом першої інстанції під час ухвалення вироку вимог статей 65, 66 КК України потягло застосування занадто суворого покарання, без урахування характеристик особи обвинуваченого, наявності пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих обставин, що суперечить принципам індивідуальності і достатності покарання для виправлення винного. На його думку, суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання в межах санкцій інкримінованих йому статей, проте фактично призначив максимальне покарання, що не відповідає вимогам чинного законодавства та особі засудженого.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання, а саме того, що ОСОБА_7 визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, в суді першої інстанції щиро розкаявся, жалкує про вчинене та бажає повернутися до нормального життя, під час досудового розслідування та судового розгляду не вчиняв перешкод щодо встановлення дійсних обставин справи, надавав необхідні показання та інформацію під час проведення слідчих та судово-процесуальних дій, не заперечував щодо добровільного відшкодування шкоди потерпілим. Суд не врахував належним чином і даних про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 раніше не був судимий, офіційно працює, позитивно характеризуюся за місцем проживання, має дружину та сина, сталі сімейні зв`язки. Зазначені обставини надавали суду можливість застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 69 КК України.
Стверджує, що позиції потерпілих, які наполягали на призначенні ОСОБА_7 суворого покарання, не є вирішальними та такими, які б позбавляли суд можливості призначити йому покарання: із застосуванням ст. 69 КК України, з огляду на конкретні обставини вчиненого злочину, його характеристики та щире каяття.
Вважає, що судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, оскільки покарання у вигляді довічного позбавлення волі, призначене ОСОБА_7, не відповідає вимогам ст. 28 Конституції України, є порушенням ст. 3 Конвенції Про захист прав людини і основновоположних свобод та фактично є катуванням.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд незаконно та упереджено, не навів в ухвалі ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.
Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13 січня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення воліз конфіскацією всього майна, яке є його власністю;за ч. 4 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цивільні позови потерпілих задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 : на користь потерпілого ОСОБА_8 440 565,69 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 600 000 грн - моральної шкоди, а також 39 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу;на користь потерпілої ОСОБА_9 161 766,10 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 700 000 грн - моральної шкоди, а також 39 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу; на користь потерпілого ОСОБА_10 440 565,69 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 600 000 грн - моральної шкоди, а також 30 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
За ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено беззадоволення; апеляційну скаргу прокурора частково задоволено, змінено в резолютивній частині вироку вказівку про стягнення процесуальних витрат, зазначивши про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави 86 372,41 грн за залучення експертів. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання попереднє ув`язнення з 15 травня 2019 року по день набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В іншій частині вирок залишенобеззміни.
ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, не маючи достатніх джерел доходу та можливості досягнення бажаних прибутків, підбурюваний жагою до наживи та швидкого збагачення протиправним шляхом, будучи обізнаним, що у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_11, який володіє значною сумою грошових коштів, так як є засновником та власником СФГ "Едем", що займається вирощуванням та реалізацією фруктів, вирішив незаконно заволодіти цими коштами шляхом вчинення нападу на останнього. З цією метою ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав у невстановленої особи вогнепальну зброю, а саме: малокаліберну гвинтівку моделі ТОЗ-8м, двоствольну мисливську рушницю моделі ТОЗ-БМ, а також набої до них.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном потерпілого із застосуванням зброї та насильства, що є небезпечним для життя в момент заподіяння, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, ОСОБА_7 озброївся вказаними вище гвинтівкою та рушницею, а з метою конспірації та невикриття одягнув на себе військовий тактичний костюм та маскувальну шапочку.
Біля 05:00 09 травня 2019 року ОСОБА_7 на автомобілі марки ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував по дорученню, приїхав до будинку потерпілого, де слідкував за обстановкою навколо та на території домогосподарства. Близько 08:00 того дня ОСОБА_7 постукав у металеву хвіртку, а ОСОБА_11, який у той час вийшов з будинку на ганок, підійшов до хвіртки та відчинив її.
У цей час ОСОБА_7 з метою подолання можливого спротиву господаря, усвідомлюючи, що наявна у нього гвинтівка та рушниця належать до вогнепальної зброї, призначенням якої є механічне ураження живої цілі, а можливими наслідками від того є заподіяння смерті людині, умисно здійснив один прицільний постріл в голову ОСОБА_11 з малокаліберної гвинтівки ТОЗ-8м. Після цього він здійснив ще один прицільний постріл в голову останнього з мисливської двоствольної рушниці ТОЗ-БМ, в результаті чого потерпілий ОСОБА_11 впав на землю без ознак життя. Впевнившись у тому, що власник не подає ознак життя, ОСОБА_7 продовжив рухатись у напрямку вхідних дверей будинку, одночасно перезарядивши при цьому малокаліберну гвинтівку ТОЗ-8м. У цей час на звуки пострілів з будинку вибігла співмешканка потерпілого - ОСОБА_12 .