Постанова
іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 686/8306/17
провадження № 51-3386 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 42014240250000012 від 21 липня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Згідно з вироком ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувався: у складанні та видачі приватним підприємцем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певний факт, вчинені повторно; у використанні завідомо підробленого документа; у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за наступних обставин.
У грудні 2012 року ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частинами 2, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 191 КК України, та в подальшому за ч. 1 ст. 191 КК України його було засуджено вироком Хмельницького міськрайонного суду від 30 листопада 2016 року, а за частинами 2, 4 ст. 358 КК України його на підставі ст. 49 КК України було звільнено від кримінальної відповідальності ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 30 листопада 2016 року.
Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він, будучи приватним підприємцем, діючи на підставі ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури № 031952 від 19 березня 2012 року, здійснюючи підприємницьку діяльність в сфері будівництва на території Хмельницького району Хмельницької області, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, 07 червня 2013 року уклав із Педосівською сільською радою Хмельницького району Хмельницької області (далі - Педосівська сільська рада) в особі сільського голови ОСОБА_8 договір №10 на виконання робіт щодо поточного ремонту системи опалення та водопостачання Педосівського НВО, розташованого по вул. Центральній, 2 у с. Педоси Хмельницького району Хмельницької області (далі - Договір № 10). При цьому відповідно до вказаного договору ОСОБА_7 зобов`язувався власними та залученими силами, в межах договірної ціни в розмірі 49996,24 грн., у термін з 07 червня 2013 року по 11 липня 2013 року виконати поточний ремонт системи опалення та водопостачання Педосівського НВО, а Педосівська сільська рада в особі сільського голови ОСОБА_8 прийняти вищезазначені роботи по актах виконаних робіт (щомісячно) за формою КБ-2в та оплатити їх.
У червні 2013 року ОСОБА_7, перебуваючи в АДРЕСА_2, не виконавши в повному обсязі всіх ремонтних робіт відповідно до Договору № 10, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння коштами з бюджету Педосівської сільської ради, за допомогою інженера-економіста ОСОБА_9, яка володіє спеціальними знаннями в галузі будівництва, та якій не було відомо про протиправний умисел ОСОБА_7, використовуючи програмний комплекс АВК-5, призначений для автоматизованого випуску використовуваної у будівництві ресурсної вартісної документації склав та після цього видав завідомо неправдиві офіційні документи шляхом їх посвідчення власним підписом, а саме Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року форми КБ-2в (далі - Акт № 1 за червень 2013 року) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2013 року форми КБ-3 про виконання робіт та використання матеріалів під час поточного ремонту системи опалення та водопостачання Педосівського НВО (далі - Довідка за червень 2013 року), в яких зазначив завищені обсяги виконаних робіт та використаних матеріалів на загальну суму 4174 грн, та в подальшому подав до Педосівської сільської ради.
Також, ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 11 червня 2013 року, перебуваючи у приміщенні Педосівської сільської ради, заздалегідь знаючи, що в Акті № 1 за червень 2013 року та Довідці за червень 2013 року містяться недостовірні відомості щодо обсягу виконаних робіт та використаних матеріалів під час поточного ремонту системи опалення та водопостачання Педосівського НВО, вирішив використати вказані офіційні документи з метою заволодіння бюджетними коштами Педосівської сільської ради.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, ОСОБА_7 11 червня 2013 року, перебуваючи у приміщенні Педосівської сільської ради, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, умисно, з корисливих мотивів, подав для підпису сільському голові Педосівської сільської ради ОСОБА_8 завідомо підроблені документи, а саме - Акт № 1 за червень 2013 року і Довідку за червень 2013 року, та таким чином використав завідомо підроблені документи.
Крім того, ОСОБА_7 11 червня 2013 року, перебуваючи в приміщенні Педосівської сільської ради, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами в сумі 4174 грн з бюджету Педосівської сільської ради, особисто подав документи із внесеними недостовірними відомостями, а саме: Акт №1 за червень 2013 року та Довідку за червень 2013 року замовнику робіт - Педосівській сільській раді в особі сільського голови ОСОБА_8, в яких умисно зазначив завищені обсяги виконаних робіт та використаних матеріалів на загальну суму 4174 грн.
У свою чергу, Педосівський сільський голова ОСОБА_8, не знаючи про обман та недостовірність даних у зазначених документах, 11 червня 2013 року підписав їх, посвідчив гербовою печаткою сільської ради та в подальшому разом із платіжними дорученнями № 134, № 135 від 09 серпня 2013 року подав до Головного Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області для оплати зазначених робіт.
Надалі, на підставі підроблених ОСОБА_7 Акту №1 за червень 2013 року, Довідки за червень 2013 року та на підставі платіжних доручень Педосівської сільської ради №134 та №135 від 09 серпня 2013 року, на рахунок ПП "Штойко" № НОМЕР_1 у ВАТ "ВТБ Банк" Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області 14 серпня 2013 року за виконання поточного ремонту системи опалення та водопостачання Педосівського НВО перераховано бюджетні кошти в сумі 12199, 65 грн та 05 вересня 2013 року за виконання поточного ремонту системи опалення та водопостачання Педосівського НВО перераховано бюджетні кошти в сумі 37796, 59 грн, всього на загальну суму 49996, 24 грн.
Таким чином, ОСОБА_7, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, з метою заволодіння шляхом обману бюджетними коштами Педосівської сільської ради, отримав на підставі Договору №10 від 07 червня 2013 року та підроблених ним офіційних документів - Акта №1 за червень 2013 року та Довідки за червень 2013 року бюджетні кошти в сумі 49996, 24 грн, що надійшли на його рахунок, при цьому фактично провів ремонтні роботи з поточного ремонту системи опалення та водопостачання Педосівського НВО лише на суму 45822, 24 грн, і таким чином шляхом обману заволодів бюджетними коштами Педосівської сільської ради Хмельницького району на загальну суму 4174 грн.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, в порушення вимог ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів сторони обвинувачення, не надав на них вичерпних та переконливих відповідей, а також не зазначив в ухвалі конкретних підстав, за яких визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, обмежившись лише формальними вказівками про правильність висновків місцевого суду та перерахуванням доказів, на які у своєму рішенні послався суд першої інстанції.
Крім того, прокурор стверджує, що апеляційний суд, погоджуючись з висновками, зазначеними у виправдувальному вироку суду першої інстанції, зауважив, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, однак своє рішення не обґрунтував та не вказав, яких саме ознак складу злочину не було встановлено в діях обвинуваченого.
Разом з тим прокурор посилається на необґрунтованість тверджень в ухвалі апеляційного суду про те, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на підтвердження факту порушення ОСОБА_7 форми та змісту підроблених документів, аргументуючи свою позицію тим, що такі дії обвинуваченому не інкримінувались. При цьому вказує, що підробка, вчинена ОСОБА_7, полягає у внесенні в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, а не в порушенні їх форми та змісту.
Також прокурор ОСОБА_6 зазначає, що апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, проігнорував доводи щодо належності та допустимості як доказів висновків судово-будівельних експертиз від 06 квітня 2016 року № 343/344/15-26 та від 30 березня 2017 року № 697/17-26, які, на переконання сторони обвинувачення, безпідставно не були враховані судом першої інстанції.
Одночасно прокурор наголошує, що апеляційний суд дійшов висновку про недопустимість як доказів Акту № 1 за червень 2013 року та Довідки за червень 2013 року, при цьому безпосередньо їх не дослідив, чим порушив вимоги статей 23, 404 КПК України.
Крім того, прокурор стверджує, що висновки апеляційного суду про недопустимість усіх наданих стороною обвинувачення доказів з підстав їх отримання неуповноваженими особами, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про призначення слідчого (групи слідчих) та постанови про призначення прокурора (групи прокурорів), є надуманими та безпідставними. Так, у своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 наголошує, що повноваження органу досудового розслідування підтверджуються наявними в матеріалах справи постановами про призначення групи прокурорів від 21 липня 2014 року, 23 грудня 2015 року та 15 березня 2021 року. При цьому звертає увагу, що у судовому засіданні від 06 вересня 2022 року ним в суді апеляційної інстанції було надано суду постанови від 05 квітня 2016 року та від 28 грудня 2016 року, які підтверджують повноваження усіх слідчих у кримінальному провадженні.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 та просила її задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Законність ухвали апеляційного суду - це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.